Одеса – і перлина біля моря, і сучасне креативне місто із власним поглядом на життя

2021-06-01 07:04

Навчатися ніколи не пізно. Особливо коли для журналістів організовує тренінг ГО «Тернопільський пресклуб». Анжела Кардинал, голова пресклубу, завжди говорить, що навчання медійників, якісно й по-сучасному, – це одна з головних фішок пресклубу. Співпрацюємо з тернополянами вже не вперше, і можу констатувати: так воно і є. 

Після турбобатлів, де наша «Деснянська правда» була однією з переможниць (на подарунку з тих батлів – гарному ноуті якраз і набираю цей текст), можемо точно сказати: не столицею єдиною. І в обласному просторі можна бути відомими на всю країну та сприяти розвитку журналістики після реформування. Отож – дякуємо за запрошення!

З налагодженням і розвитком медіа-бізнесу та ефективним використанням соцмереж наше видання вже на «ти», хоча не зайве було дізнатися нове про менеджмент, маркетинг та управління регіональними ЗМІ, їхній контент і стратегічне планування. А ще – про створення видавництва на базі редакції. Як і про тренди в соцмережах, цільову аудиторію, нові майданчики. І про те, як чітко працювати з потужними форматами для залучення аудиторії. А от гранти для медіа і що потрібно для того, аби податися на грант, як створити логічну матрицю проєкту й не загубитися у нетрях грантової заявки – це варто сьогодні намотати на вус і взяти на озброєння. 

Такі навчальні локації, згодьтеся, певною мірою переважували омріяні прогулянки Одесою. Адже місто й до вечора почекає. А уроки треба засвоювати вчасно.

Але ж дух Одеси – не тільки дух краси, розваг, яскравого відпочинку. Вона – дуже креативна. І просто розумниця у всьому.

Оселитися на Дерибасівській в готелі «Континенталь» – уже втілення мрії. І хоч не раз бувала в Одесі й знаю, що це місто-свято, все ж зануритися у саме серце мегаполісу – просто шикарно. 

Наша чернігівська команда – це, крім авторки цих рядків, редактори ніжинських газет Олена Найда й Валерій Кичко і носівська редакторка Катерина Гавриш – приїхали до Одеси автобусом «Автолюксу». До речі, всім рекомендую. Від Києва до Одеси комфортабельно подорожуєш уночі трохи менше 7 годин. Зупинка в Одесі – поблизу залізничного вокзалу. Ми вирішили пройтися до готелю пішки – й не прогадали. 

Ранкова Одеса зустріла сонечком та вранішньою свіжістю. І йшли ми старовинними вулицями, неначе архітектурним музеєм, захоплюючись ліпниною, балконами, красивими атлантами, що підтримували будинки, старими платанами і юними сакурами. А ще бруківкою. Одеса, загалом, місто бруківки. І вона різна – і за кольором, і за формою, і за матеріалами... 

Вечірній дощ не сприяв прогулянці. Але відмовитися від красивого «вештання» – неможливо. Креативна кава додала сил. Одне засмутило – запізнилася в театр на балет. А балет – то моє все. Тут хочеться поставити смайлики – сумний і щасливий. Бо балет – він вічний. І Катя Кухар скоро танцюватиме в Чернігові.

А от наступного вечора наша команда пішла шукати пригод. У гарному сенсі... Спочатку – Приморський бульвар. І на його початку група молодих танцюристів показала рок-контент, якщо можна так назвати. Знімалися вони точно для Тік Току. А ми знімали їх. До речі, на бульварі є спеціальні скриньки для господарів тваринок, аби на бруківці й газонах було чистенько... Принагідно скажу, що просто на Дерибасівській на тротуарі (не в дворах) стоять і контейнери для роздільного збирання сміття. Гарно пофарбовані, а біля них – ні смітинки, ні папірця, ні пластикової пляшки. Усе в середині. 

Звісно, ми привіталися з Дюком і Потьомкинськими сходами, щасливо й сумно подивилися на море – день був точно не для купання, та й пляж далекувато, накупили сувенірів. Утім, найкращим виявився живий «сувенір» - м’яка кішечка на ім’я Дульцінея, яка живе прямо в крамниці. Як же не сфотографуватися із нею на згадку?

А потім був парк, смаколики, дивовижні скульптурки, крісло Остапа Бендера, байкерська парковка, де ми всі фотографувалися... Ще – вуличні художники. А вуличні музиканти заохотили до танців на бруківці.

Знаєте, в Одесі зовсім немає депресивних відчуттів. Надвечір скрізь палає ілюмінація, люди веселі, щасливі й (ой!) без масок... Трохи страшнувато, щоправда. Але ж кожен може вдягти маску сам. 

Одеса ще – місто квітів. Вони не випирають із контексту. Просто перебувають у гармонії з навколишнім простором. 
І ще одне. Просто в центрі, біля театру опери і балету великі дошки з іменами Героїв Радянського Союзу і Соціалістичної праці, кавалерів чотирьох медалей за відвагу... Це пам’ять. Попри все. 

До речі, в Одесі дуже смачні цукерки й мармеладки. Тут є натурпродуктовий магазин «Мармеладний Джек». Рекомендуємо. Полуницю в білому шоколаді, ківі – в молочному і кеш’ю та мигдаль у чорному... А ще малиновий та чорничний мармелад... М-мм... Смачно, як у дитинстві.

Людмила ПАРХОМЕКО – з очікуванням на майбутню зустріч

Інші новини:


В’ячеслав Летута: «У Чернігова є шанс стати №1 в Україні»

Наш сьогоднішній співрозмовник – успішний чернігівський підприємець, співзасновник компанії Platinum. Пан В’ячеслав – депутат Чернігівської міської ради, представник ПП «Рідний дім», член постійної комісії з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин.

2021-09-24 10:41