Про проблеми освіти через карантин, перспективи «дистанційки» наступної осені, психологічну допомогу учням, розробку української вакцини від COVID – в інтерв’ю РБК-Україна розповів міністр освіти і науки Сергій Шкарлет

2021-05-31 06:11

– Давайте почнемо з підбиття підсумків року пандемії, дистанційної освіти, зокрема, в школах. Як ви оцінюєте ефективність дистанційної освіти, чи є у вас вже якісь дані, наскільки діти просіли, відстали від програми?

– Рік пандемії – це абсолютно незвичайний рік для всього світу, не тільки для України. Позиція всього світу, і Міністерство освіти України не виняток, у тому, що дистанційна освіта ніколи не замінить повноформатного очного спілкування. Але це можливість не зупиняти освітній процес під час, наприклад, «червоних» зон карантину, коли відвідування навчальних закладів заборонено.

Сьогодні мінімум раз на два місяці Державна служба якості освіти робить моніторинги щодо якості та наявності залишкових знань після вивчення тієї чи іншої частини освітньої програми. Буквально вчора (інтерв’ю було записано 18 травня, – ред.) після апаратної наради я говорив із директором цієї служби – вони закінчили новий моніторинг. І я хочу сказати, що в порівнянні з грудневим моніторингом якість і рівень дистанційної освіти на 10-15% покращилася і становить 70-75%.

У цілому ми приблизно на 8% відсотків оцінюємо падіння якості, але це насправді не критично. Ми розуміли, що якість освіти в будь-якому випадку буде падати. Від чого це залежить? Є трикутник – учень, вчитель і сім’я. Перш за все, від первинних навичок і того, що заклала сім’я дитині, в принципі, первинно буде залежати весь процес навчання. Якщо батькам не байдуже, в будь-якому випадку навіть в дистанційній освіті втрата якості не критична.

Але знову ж таки, я відвідую школу, спілкуюся з батьками, з різними громадськими організаціями, в тому числі і з «Батьками SOS». І оцінюючи різні думки, я розумію на сьогодні, що основний носій знань, крім батьків, крім сім’ї, – звичайно ж, це вчитель, професійна людина, яка несе в різних сферах свої знання.

Зрозуміло, що є певні випадки, коли, списуючи на відсутність гаджетів, на відсутність інтернету, прикриваються свої власні проблеми. Є вчителі, знову ж таки, у важкодоступних районах. Але у нас є і Василь Дяків із Західної України, він став кращим за номінацією Global Teacher Prize 2020 року.

Тобто можна і в цих умовах якось себе продукувати на те, щоби нести знання. А можна і в місті-мільйоннику, де у тебе все є, вести дистанційну освіту тільки шляхом спілкування в месенджері – скидаючи або конспекти, або завдання.

– Багато хто з батьків скаржиться, що школа в рамках дистанційної освіти стає таким собі контролюючим органом. Ось як батьки навчили, а ми перевіримо як там у вас справи.

– Ну, це дуже неправильне трактування, школа є школа. Я повторюся, батьки беруть участь в освітньому процесі, якусь платформу знань несе сім’я і батьки. Але основний носій знань – це вчитель.

Школа – це інституція, створена для того, щоби дати дитині необхідний перелік початкових, середніх і далі вже профільних знань. Щоби дати нашим дітям конкурентну перевагу на першому етапі – вступ до університету, або на первинній профтехосвіті, коледж, або на початковому етапі ринку праці й так далі.

Це абсолютно неправильний підхід. Я теж як батько кілька разів звертався до всіх педагогів і дуже просив уберегтися від перекосів. Була дистанційна освіта в «червоних» зонах, деякі регіони вийшли з них зовсім нещодавно. Наприкінці року практично вся програма і весь підручник вивчений. І діти при перших виходах в очну освіту зіткнулися з цілим навалом контрольних завдань.

Діти ж теж перебувають у стресовому стані від цієї пандемії, від відсутності соціалізації. Їм теж потрібен час, це ж маленькі громадяни, маленькі люди, яким потрібна і соціальна, в тому числі, адаптація.

– У зв’язку з цим питання. Багато експертів і аналітиків кажуть, що наступної осені на нас чекає нова хвиля COVID, що можуть прийти нові штами, і ми можемо знову звалитися у вересні в дистанційну освіту. Як ви оцінюєте ймовірність, що 1 вересня або на початку вересня ми підемо на дистанційну освіту? І чи виробляєте ви якісь нові підходи, якісь нові моделі?

– Імовірність відходу на «дистанційку» залежить від усіх нас з вами, від нашої дисципліни насамперед. Тому що ніхто COVID не скасовував, нам потрібно просто навчитися жити в цих умовах пандемії.

Так, можуть бути нові штами. До COVID теж ми йшли на карантини, на 2-3 тижні йшли на карантини по грипу, були такі, і на місяць йшли і на півтора, на карантини, які не пов’язані з COVID. Поява нових штамів... Ну, все-таки я сподіваюся, що вакцинація дасть колективний імунітет.

Я дуже вдячний Міністерству охорони здоров’я за те, що ми все-таки трохи поміняли етапність, особливо для тих, хто братиме участь у ЗНО, і зараз їх вже більше 20 000 вакцинували.

До того ж у нас є національна платформа «Всеукраїнська школа онлайн», яка запущена була 11 грудня, і я з цією платформою теж пов’язую те, що все-таки падіння якості освіти не таке велике. Тому що ми записали на сьогодні 1800 еталонних уроків до 73 дистанційних курсів, які будь-який вчитель може взяти за основу і сформувати свою освітню траєкторію для школяра.

– Може ви володієте статистикою, серед працівників сфери освіти який відсоток відмовників від вакцинації?

– У нас спочатку було 32% тих, хто згоден вакцинуватися. А станом на зараз по школах і садочках у нас вже 250 тисяч працівників записані на вакцинацію, в установах вищої освіти і коледжах бажаючих більше 25 тисяч (в середньому в усіх установах це більше 90% всіх співробітників). Точно знаю, що по Києву вже навіть почали ревакцинацію. Можливо, назва вакцини Pfizer дасть нам ще більший відсоток бажаючих.

Крім того, я би так критично не оцінював відсоток саме тих, хто не хоче вакцинуватися. Дуже багато людей, яким медично протипоказано, які перехворіли, тобто їм теж якийсь час, десь півроку не варто вакцинуватися.

– Ви також правильно підкреслили те, що діти втомилися перебувати в такому режимі невизначеності, і ось у зв’язку з цією втомою ще одне питання. Зараз в деяких регіонах є продовження освіти на літній період, десь очно, десь дистанційно. Чи є у вас вже розуміння в яких регіонах і до якого моменту це буде відбуватися?

– Є продовження на недовгі періоди, адже згідно із законодавством, 175 робочих днів має тривати навчальний процес. Воно стосується тих, хто використовував канікули або не витримав норми по тривалості і виконанню освітньої програми.

Я знаю, що у моєї дочки навчання до 4 червня продовжено, але масового продовження, щоб забрати у дітей літні канікули, не буде. По-перше, це законодавчо заборонено. По-друге, сьогодні є в тій же «Всеукраїнській школі онлайн» можливості для вчителя і учня.

Вчителю – відтестувати і подивитися особисту траєкторію кожного свого учня і визначити, де є провали, де щось недовчив. Потім можна сформувати в особистому кабінеті власну траєкторію, щоб індивідуально позайматися. Тобто на сьогодні це не проблема.

– Зараз батьки зіткнулися з дистанційною освітою. Батьки ходили в школу на початку 90-х років, вони загалом готові брати участь в освіті дітей, але шкільну програму, особливо молодших класів, розуміють, як вони це пам’ятають на початку 90-х. А школа дуже часто говорить, що ось це все забудьте, у нас «Нова українська школа» з 2017 року і тепер все інакше, звикайте ось так.

– Дуже хороше запитання. Я, будучи на виїзному Кабміні в Чернігові, був в інституті післядипломної освіти і спілкувався з базовими методистами, хорошими професійними людьми. Я їм поставив завдання зробити якісь пам’ятки-пояснення для батьків для того, щоб якось тезисно охарактеризувати сьогоднішній стан навчання для 1-4 класів. Чим воно відрізняється, в чому ми бачимо його переваги. Всі недоліки вилізуть після того, як ми запустимо цей 5-й клас під новий стандарт і оцінимо пілотні школи. Все одно будуть вноситися корективи.

– Ще одне питання, яке стосується психологів у школі. Після «дистанційки» багато хто зіткнувся з тим, що у дітей розірваний графік – два тижні була «дистанційка», три тижні очна, потім знову «дистанційка». У дітей це викликало цілком відчутні психологічні проблеми, в тому числі. Чи плануєте ви якось посилювати роботу з дітьми через механізм шкільних психологів?

– Шкільні психологи у нас є, і я точно знаю, що в більшості шкіл при зміні дистанційного та очного навчання психологічні служби посилено працювали. Я це бачу і в школі моєї дочки. Це відчутно, у психологів роботи більше. І плюс превентивні бесіди психологів із дітьми – на це ми увагу приділяємо.

Також щільно працюємо з ювенальною поліцією, тому що це теж речі, пов’язані, в тому числі і з булінгом, із проявом якихось видів агресії в такому незвичному середовищі частих змін. Тому стосовно шкільних психологів говорили з директорами обласних департаментів освіти, де на це вказували, щоб звернули увагу.

Як я на початку інтерв’ю сказав, діти – це ті ж маленькі громадяни, ті ж маленькі українці, у яких теж є фізіологія. Напевно, не завжди у них така стресостійка психіка, як у дорослих. При кожному спілкуванні ми на цьому акценти ставимо.

– У зв’язку з цим питання з приводу безпеки в школі. Те, що сталося в Казані, і такі випадки частішають у різних країнах світу. В Україні з безпекою все по-різному. Десь є охоронець у школі, десь сидить бабуся-вахтерка, десь найняли охоронне підприємство, а десь – ні. Чи плануєте ви якимось чином стандартизувати питання безпеки в школі, охорони в школі?

– По-перше, за кожною школою закріплений поліцейський. Зараз спільно з МВС і Нацполіцією ми розробляємо проєкт меморандуму, де ювенальна поліція на одній із ключових позицій. Але перш за все, це ж не поліцейський нагляд. Поліцію ми розглядаємо як нашого партнера, як захисника прав і свобод всіх інших учасників освітнього процесу від якихось агресивних проявів, спалахів прихованої агресії, для попередження неадекватних ситуацій.

По-друге, після історій із «Синім китом», таблетками, квестами і самогубствами (це кричущі випадки) ми з Арсеном Аваковим сьогодні дуже щільно співпрацюємо над тим, щоби налагодити механізми, які підсилюють профілактику. На останньому селекторі у президента ми якраз у цьому контексті визначили, що нам трохи часу ще треба, щоби посилити всю цю складову.

– Може, має сенс розробити навчальний курс для дітей і батьків, як спілкуватися в соціальних мережах, на що звертати увагу?

– Курси у нас такі є. Ми ще більше зробимо акцент на своїх сайтах, попросимо директорів обласних, районних та міських управлінь освіти для того, щоб це було більш широко висвітлено. Я думаю, створимо телеграм-канал і так далі.

– Про науку. Які ви бачите зараз у світлі нововиявлених обставин пріоритетні напрямки для фінансування наукових досліджень?

– Як на мене, це професії шостого технологічного укладу і напрямки, пов’язані з IT, кібербезпекою, все, що пов’язано з інформаційними та телекомунікаційними технологіями, біо- і нанотехнології. Та ж сама розробка вакцин, протидія новим штамам, це бактеріологія і все, що пов’язано з хімічними виробництвами.

Це наномолекулярні технології, космічні технології, нові види енергетики. Тому що в будь-якому випадку ми підходимо до того, що потрібно шукати альтернативу вичерпним енергетичним ресурсам, Земля давно ними користується. Вже не просто вітер, а підвищення коефіцієнта корисної дії. Пошук поновлюваних джерел енергії.

– Це величезні кошти. На підготовку фахівців і на проведення хоча б елементарних досліджень. Чи плануєте ви з бізнесом або західними партнерами взаємодіяти?

– 100% плануємо і працюємо над цим.

– Можливо, якісь яскраві приклади є?

– Найяскравіші приклади – у п’ятницю у президента до Дня науки було вручення чотирьох закритих Державних премій у галузі науки і техніки. А сьогодні (інтерв’ю було записано 18 травня, - ред.) в Академії наук вручали за десять відкритих робіт лауреатів Державних премій.

Я був дуже приємно здивований. Дуже глибокі роботи, і там реально бізнес брав участь. Це і агросфера, і медицина (протидія онкологічним захворюванням), і фотонні технології, поновлювані джерела енергії. Високий базис фундаментальної науки. Роботи закладені не просто як дослідження заради дослідження, а разом з бізнесом реалізовані в конкретні результати. Вони реально працюють.

– За вашими оцінками, сьогоднішня українська наука в змозі зробити вакцину від коронавірусу?

– Так, абсолютно.

– А який інститут?

– Львівські науковці найближче, плюс київські наші колеги. Нещодавно якраз ми спілкувалися з Володимиром Зеленським і колегами з МОЗ. Я знаю про наш прототип вакцин дуже багато з перших вуст, і в тому, що наші вчені можуть це зробити – не сумніваюся. Звичайно ж при додатковому ретельному дослідженні і при наявності партнерської допомоги в частині обладнання, лабораторій.

Продовження інтерв’ю, де говориться про вітчизняну науку; обмін міжнародним досвідом; корупцію у вишах; кадровий голод та інтеграцію фахівців у регіони – від обласних та районних центрів до невеликих сіл, де є школа; про дітей та їхню освіту на територіях, де тривають військові дії – читайте на РБК – Україна.

Інші новини:


Галина Костенко: «Якщо люди довіряють тобі своє життя, ти не маєш права їх підвести»

Галина Костенко все життя пропрацювала медсестрою. Медичній справі жінка присвятила 35 років. Нині залишається медичним реєстратором у Вороньківській сільській лікарській амбулаторії Бобровицького району, але й надалі продовжує допомагати хворим, які звертаються до неї за звичкою.

2021-06-20 05:33