«СіНегрі» – енергія творення

2021-05-21 10:22

Із ТОВ «СіНегрі» редакція «ДП» познайомилася в минулому році. Основний профіль роботи підприємства – деревообробка, і тоді, майже рік тому, воно розпочало співпрацю з латвійською компанією SIA «BIOMIX BALTIKUM», уклавши контракт на постачання пиломатеріалу – сухої дошки та брусу різних розмірів. Адже незадовго до цього на підприємстві запрацювала сучасна лінія розпилювання Ustunkarli 4-го покоління.

Цьогорічний привід для зустрічі – другий етап виробництва, відкриття нового цеху, в якому встановлена лінія з виробництва зрощеної та клеєної продукції FL-20-250. І аналогів такого обладнання в Україні немає.

Є чим пишатися

У величезному цеху – шумно. Робітники біля станків працюють у захисних навушниках, одягнені в однакову яскраву уніформу.
Відпрацьованими рухами верстатник відбирає відкалібровані обрізки з брусу, викладає на верстат. Той їх підганяє за розміром, нарізає з обох боків, на торцях, міні шипи. Потім на них наносять клей і з’єднують заготовки під пресом.

Так виходить дуже затребувана і в Україні, і за кордоном продукція – конструктивні елементи довжиною до 12 метрів, котрі з успіхом використовуються у будівництві як несучі конструкції. Які, до речі, витримуються значно більше навантаження, ніж зроблені з цільної деревини – в клеєному брусі значно вища опірність матеріалу.

Подібний прес для склеювання конструктивних елементів – чи не єдиний в Україні. А новий верстат дозволяє обробляти заготовки розміром 200 х 300 мм, такий теж не часто зустрінеш на подібних підприємствах.

У цьому ж цеху виробляють ще й віконний клеєний брус, вагонку, котра користується неабияким попитом. Це й не дивно, адже будь-яка оселя виглядає вишукано, тепло і комфортно, коли у дизайні застосовують природні матеріали, особливо натуральну деревину.

Шум у цеху не заважає ластівкам, які обрали його за свою домівку і вже активно вигодовують малят. Птахи повертаються сюди щороку, а значить, знають, що їх тут не образять. Та й відчувають, мабуть, що виробництво тут – чисте, екологічне.

Курс на екологію

Від самого початку своєї роботи «СіНегрі» було налаштовано працювати безвідходно – тобто запустити повний цикл переробки сировини. Цього року, з відкриттям вищезгаданого цеху, в цьому напрямку був зроблений ще один крок.

На черзі – наступний. Заступник директора підприємства Сергій Крамаренко каже, що в найближчих планах пустити в роботу все, до найменшої трісочки – будуть виробляти крафтовий папір, екостаканчики, палички для морозива і для суші. Це саме та ніша, яку підприємство може зайняти з вигодою для себе й екології – адже відходів майже не буде.

До речі, «СіНегрі» – не одне з багатьох, а єдине в своєму роді деревообробне підприємство на Чернігівщині. Чому? Все просто.
Воно динамічно розвивається, пропонуючи лише високоякісну і дуже затребувану продукцію не лише в Україні, а й за кордоном. Більше того, 70% його продукції йде саме експорт. Це – визнання її якості.

Але компанія має прагнення вийти ще й на вітчизняного споживача, і працює в цьому напрямку – пропонує різні екологічні вироби свого виробництва з дерева. Очільники підприємства запевняють: можуть виготовити будь-що – від будинку, бані, альтанки й до сучасних меблів і найменших дрібниць. Нещодавно виконали незвичне замовлення – для одного з кафе на Чернігівщині виготовили меблі в стилі еко. Творчо допрацювали їхній ескіз меблів із піддонів, і замовник залишився дуже задоволеним.

Перед підприємством стоїть дуже важлива ціль – стати підприємством повністю закритого циклу, коли на виробництво заїжджає ліс-кругляк, а виїжджає готова продукція. Це відбудеться тоді, коли запрацюють всі черги виробництва, в тому числі й вищезгадана, з виробництва крафтового паперу.

Це повністю відповідає світовій тенденції – екологічності всіх процесів виробництва і переробки в лісовій галузі.

Кадрове питання

Є такий вислів: бізнес роблять не компанії, бізнес роблять люди. І від того, як ставляться до працівників на підприємстві, багато в чому залежить їхня віддача.

Те, що на «СіНегрі» турбуються про своїх працівників, видно неозброєним оком: вони одягнені в спецодяг, котрий надається безкоштовно.

Якраз під час нашого візиту на підприємство привезли комплексні обіди для працівників.

На роботу доставляють комфортабельним автобусом, який надає підприємство.

Також власним коштом забезпечують працівників із інших областей житлом. У планах – побудувати на території підприємства власний гуртожиток.

Звичайно, на підприємстві все офіційно, робітникам надається весь пакет соцгарантій, передбачених законодавством. І це – гарна мотивація для того, щоб триматися за роботу.

На жаль, дефіцит кадрів все ж відчувається, тож робочу силу вимушені шукати по всій Україні. Дуже не вистачає верстатників і різноробочих.

Для роботи на верстатах кваліфікованих працівників навчають самі, адже обладнання на підприємстві – специфічне. При його покупці однією з умов є навчання роботі на ньому, постачальник має забезпечити спеціалістів, які на місці навчають працівників.

Навчання триває доти, доки питань із роботи і налаштування обладнання не залишиться.

Оскільки матеріально-технічна база підприємства постійно оновлюється, тут планують відкрити свій навчальний клас, де навчатимуть роботі на сучасному деревообробному обладнані. Це – одне із пріоритетних завдань для керівництва «СіНегрі».

Запорука успіху – наполеглива праця

Міцний стрижень, навколо якого обертається вся робота «СіНегрі» – її директор Валентин Васько. Високий, кремезний і… неочікувано молодий. Це, втім, не заважає йому міцно тримати в руках штурвал підприємства і бути в курсі абсолютно всіх справ.

Питаю, чи вважає, що керівник має занурюватися в усі виробничі процеси?

Так, відповідає Валентин. І, посміхаючись, додає: він може самостійно пройти все – від заготівлі деревини, її завантаження до лісовозу і доставки на підприємство. А потім ще й на верстаті сам обробить. Та й із паперами, яких у будь-якого очільника підприємства – море, розбереться не гірше за економіста.

До слова, це не пусті слова: перша спеціальність Валентина – вчитель трудового навчання. Другу вищу освіту отримав у Чернігівській політехніці за спеціальністю «облік та аудит». ТОВ «СіНегрі» очолює вже понад 5 років.

– Валентине, що допомогло підприємству взяти такий міцний старт, триматися на плаву і налагодити співпрацю з закордоном?

– Наполеглива праця. Працюю майже без вихідних, на сон відводжу не більше 5-6 годин на добу, майже весь час проводжу на виробництві. Думаю, що таке моє ставлення до роботи є гарним прикладом і для наших працівників – у нас гарний колектив.
Головне в нашому бізнесі – відповідальність. А раз усі працюють відповідально, виходить продукція належної якості, котру гідно оцінюють наші партнери. Вони розуміють: якщо ми взяли на себе зобов’язання, ми їх виконаємо, навіть працюючи в дві-три зміни

Наші замовники незмінні протягом більше понад п’яти років. В основному – із країн Азії, це – Китай, Малайзія, Філіппіни та Індія, дерев’яні будинки замовляє Франція. Зараз працюємо над тим, щоб відкрити для нашої продукції ринок США.

– Чи відіб’ється на роботі вашого підприємства реорганізація лісгоспів?

– Ні. Але хотілось би, щоби на всіх рівнях змінилося ставлення до таких виробників, котрі, як ми, працюють на територіях громад і їх підтримують.

Державі байдуже, як живе середній виробник на Чернігівщині, але нам дуже хотілося б, щоб не було байдуже нашій місцевій владі, щоби вона розуміла перспективи співпраці громад і місцевих виробників – і в плані робочих місць, і в плані сплати податків. Місцева влада може впливати на підприємства, щоби принаймні вони не продавали чернігівський ліс-кругляк за межі області. Ми, місцеві виробники, зможемо зробити з нього багато продукції, при цьому забезпечимо людей робочими місцями, сплачуватимемо податки до обласного бюджету.

До речі, хочу зруйнувати стереотипи щодо подібних до нашого підприємств. Люди вважають, що лісопереробники – це доларові міліардери, котрі рубають ліс так, що тріски летять, і заробляють на цьому шалені кошти.

Ми – ведемо легальний бізнес, платимо всі податки. Про надприбутки, звичайно, не йдеться – хоч і продаємо продукцію за ринковою вартістю, але бувають випадки, коли ціна дозволяє лише трохи перекрити її собівартість, щоб узагалі не піти в збитки. І головне, до вартості сировини, за яку ми платимо, вже закладена вартість відновлення лісу.

– Для підприємств, що працюють у сфері деревообробки, є своєрідний міжнародний знак якості – сертифікат Лісової опікунської ради FSC (Forest Stewardship Council). «СіНегрі» вже його має чи тільки прагне його отримати?

– Є два види таких сертифікатів – для тих, хто вирощує сировину, і тих, хто займається її переробкою. Зараз ми звернулися до компаній, в яких купуємо сировину, щоби вони почали процес отримання цього сертифікату. Це – довгий процес, триває до року. Зі свого боку ми також працюємо над отриманням сертифікату. В наших планах – вихід на ринки США та Європи, це буде для нас великим плюсом і швидше відкриє нам двері нових ринків збуту. Суть цього сертифікату – відповідати світовому екологічному тренду, до чого ми також прагнемо.

Бліц-тайм для директора

– Ви – молодий керівник, який домігся вражаючих результатів. Які особистісні якості вам у цьому допомогли?

– Не пасувати перед складнощами. Мій девіз – жодного кроку назад, тільки вперед.

– Які цілі, що стоять перед вами найближчим часом, вас найбільше надихають?

– Мій стимул – виробництво нової продукції, що поки не притаманна нашому підприємству. Наприклад, крафтового паперу.

– Чим цікава робота особисто для вас?

– Я живу роботою і знайшов своє покликання саме в деревообробці.

– Як часто і кому кажете «ні»?

– Кожний день і по декілька разів – перекупникам лісу.

– Чому дивувалися в останній раз?

– Коли людина хоче отримати 100% прибутку, не вклавши при цьому жодної копійки. Так не буває.

– На що ви готові витратити останні гроші?

– На здоров’я близьких.

– Що вам потрібно для повного щастя?

– У мене все є для цього – я абсолютно щаслива людина.

Алла ПРИМА
Фото Мар’яни ХАРДІ

Інші новини:


«Бо мусить хтось стояти незворушно і не пустити ворога далі...»

Петро Кощей ніколи не боявся армії. І міг би взагалі не служити. Бо вдома в Данівці на Козелеччині залишалися немолоді батьки, в яких він був єдиною пізньою дитиною. Але 2013 року хлопець пішов до армії, був на строковій службі в Білій Церкві. 2014 року не стало батька... А Петро тоді вже був в АТО і служив там на контракті.

2021-10-13 09:03