Рік із коронавірусом: як бізнес виживає в умовах пандемії

2021-05-20 11:41

12 березня 2020 року в Україні офіційно оголосили карантин. Тоді багатьом здавалося, що пандемія – це тимчасово. Сьогодні, рік потому, вже зрозуміло, що швидкий вихід із цієї кризи – неможливий, тож працювати в жорстких умовах карантинних обмежень поки що доведеться і надалі.

Про те, як бізнесу вижити в умовах пандемії, розмова з президентом Чернігівської Торгово-промислової палати Костянтином Івановим.

– Отже, Костянтине Вікторовичу, бізнес в умовах пандемії – це час краху чи нових можливостей?

– Перш за все, це – драматичний час. Варто розуміти, що всі процеси в природі та світі відбуваються хвилеподібно і підпорядковуються своїм законам. Світова економіка вже переживала і часи зростання, і часи падіння та депресії. І завжди криза для когось оберталася крахом, для інших – відкривала нові можливості і давала старт для нового бізнесу.

Не стала винятком і пандемія коронавірусу. Хтось втратив усе, а для когось вона обернулася справжнім золотим дощем. Це, в першу чергу, для фармацевтичних компаній – всіх, а не тільки тих, що займалися розробкою і виробництвом вакцини. 

У коронавірусні часи, наприклад, у тисячі разів виросло споживання антисептику – найпримітивнішої з технологічної точку зору речовини, до складу якої входить вода, спирт, гліцерин. Виробництво антисептика відкрило нові горизонти для суміжних галузей, що виробляють складові для нього. На початку епідемії, виробники, користуючись тим, що люди були налякані, підняли ціни на етиловий спирт удвічі, на 100%!

Надзвичайно затребуваними у всьому світі стали препарати, що розріджують кров. Вони не лікують від ковіду, але без їхнього застосування під час пандемії не обходиться жодний протокол лікування.

Ще одна галузь, що отримала значний поштовх для розвитку, це ринок служби доставки. Особливо це стосується тих країн – Італії, Франції, Британії тощо, де діяли найсуворіші карантинні обмеження, коли люди опинилися закритими серед чотирьох стін, без особливої можливості вийти з дому навіть за продуктами. А в США є приклади двох компаній, які досягли лише за один, 2020 рік, капіталізації в мільярд доларів.

Але є й протилежні випадки, коли компанії або опинилися на межі краху, зупинивши бізнес, або закрилися взагалі. Дуже постраждала в цьому сенсі бьюті сфера, індустрія туристичного і готельно-ресторанного бізнесу, авіаційна галузь. Для останньої – це взагалі трагічний період. Адже пілот, який не літає протягом 6 місяців, формально втрачає кваліфікацію. І мусить потім її підтверджувати, а це коштує чималих коштів. Не кожний роботодавець, який був змушений згорнути свій бізнес, відправивши працівників у неоплачувані відпустки, готовий витрачати ще десятки тисяч євро і доларів.

Приклад для українських реалій – це ФОПи, які, наприклад, торгували речами на ринках. Цей вид діяльності вже морально застарів, а пандемія стала тією останньою краплею, яка багатьох скинула з рахунків. І цей процес триває, адже до всього ще й помінялися збутові ланки та пропозиції – маленьку торгівлю вбиває Інтернет і великі торговельні мережі.

Але найбільш вбивчим фактором і для окремих галузей, і для всієї економіки, є час – всі пандемічні процесі відбуваються дуже довго. Під час недавньої кризи 2008-го, що тривала близько року, був набутий певний досвід виживання. І хоча наслідки відчувалися довго, та криза не була так розтягнута в часі як нинішня пандемія. Такої кризи, що обчислювалася б не місяцями, а роками, не було з часів Другої світової війни.

У будь-якій моделі бізнесу – великої корпорації чи ФОПу – ніколи не було «домашньої заготовки» антикризового плану і настільки великого резервного грошового фонду, що відповідав би нинішнім реаліям. Час – це критичний і головний параметр, якщо й були певні заощадження на «чорний» день, вони вже закінчилися або добігають кінця.

– Згідно зі статистикою, наведеною порталом YouControl, в 2020 році в Україні відкрилося близько 54 тисяч нових підприємств, що на 20% менше, ніж в попередньому році. ФОПів у 2020 році зареєстрували близько 247 500, це менше на 5%. Яка ситуація в Чернігівській області?

– У нас на Чернігівщині в 2020 році відкрилося на тисячу ФОПів більше, ніж у 2019 році. Це багато, і причини для цього можуть бути різними. Наприклад, невелика компанія на фоні кризових процесів трансформується в ФОПи, що легально зменшує податкове навантаження і дозволяє, таким чином, їй пережити скрутні часи. Це, звичайно, не стосується великих підприємств, на яких працює тисяча людей, а лише маленьких та середніх компаній, що можуть швидко зреагувати на ситуацію і підлаштуватися під зміни оточуючого середовища.

Вважаю, що суспільство має бути вдячне таким людям, які не пішли «в тінь», а принаймні таким чином намагаються вижити і залишилися в почесній когорті людей власної справи. Хоча могли б зробити все за абсолютно за іншим сценарієм – повісити замок на двері, подякувати працівникам і відправити їх у Фонд зайнятості за виплатами по безробіттю, переклавши турботу про них на працюючих платників податків.

– Чи є відмінність нинішньої кризи від попередніх?

– Перш за все, як я вже казав, вона відрізняється довгою протяжністю в часі. Ця криза має дуже сильну негативну емоційну складову – невизначеність, ми не орієнтуємося і не розуміємо, скільки ще триватиме пандемія і коли все скінчиться.

У 2008 році було розуміння, що криза триватиме максимум кілька місяців, розроблялися сценарії, виходячи з глобальних і локальних аналітичних прогнозів. Було розуміння, що важкі часи можна пережити і не втратити бізнес. Не було карантинів. Фізично не зупинялася економіка – ні на рівні країни, ні на рівні області. Підприємства ледь працювали, але працювали, зменшивши витрати до мінімуму.

Такого глобального негативного впливу на економіку, як зараз, не було, мабуть, із часів Першої та Другої світових війн. 
Ті країни, які наразі успішно проводять чи провели вакцинацію населення, Ізраїль, перш за все, вже запускають свою економіку. На черзі – Британія і США. Коле це відбудеться у нас – не відомо, адже в Україні, вважаю, цей процес провалений урядом і МОЗ, перш за все, на інформаційному рівні. Тобто говорити про якийсь підприємницький оптимізм зарано.

– Проблем у підприємців зараз чимало. Але все ж, які найсерйозніші виклики стоять перед бізнесом?

– Падіння купівельної спроможності, напевно, посідає одне з чільних місць. Рівень середньої заробітної плати на Чернігівщині завжди був нижчим, ніж у середньому по Україні. Попереду нас у цьому сенсі лише Житомирська і Кіровоградська області.

Виходячи з цього, катастрофічно впав рівень споживчого ринку – не тільки продуктів харчування, а й непродовольчих товарів і послуг.

Добре, коли підприємець гнучко реагує на реалії, що змінилися. Наприклад, пропонує відтермінування оплати, кредит, знижує ціну тощо. Без таких кроків назустріч покупцеві, нині важко вижити.

Це ж правило працює і в стосунках між бізнесом, коли має діяти принцип B2B, бізнес для бізнесу.

При цьому перед підприємцем стоїть головне завдання - зберегти свій бізнес у робочому стані і з таким рівнем зарплати, котрий може втримати працівників і зберегти працездатний колектив.

Ще один фактор – логістика. Якщо говорити про міжнародний рівень, експорт та імпорт, то логістика подорожчала в чотири рази. Цей важкий тягар лягає на плечі українських експортерів та імпортерів сировини, котра не виробляється в Україні. Добре, що в Україні немає інфляції, а гривня відносно стабільна.

– Ці виклики, напевно, формують і нові правила, за якими зараз має працювати бізнес?

– Безумовно. Пандемія стала причиною імпульсу, що примусив весь світ глибше піти в Мережу. І багатьом це сподобалося – там багато раціонального. Виявилося, що не потрібно кожний день ходити в офіс. І в той же час стало зрозумілим, що в офіс таки треба ходити, адже з’ясувалося, що віддалена робота менш ефективна. Тож багато компаній знайшли компроміс – три дні роботи в офісі і два – віддалено. Це допомагає не розгубити командний дух. Деякі великі компанії в Києві, виходячи з такого графіку роботи, навіть скорочують площі, що орендують.

Це ілюстрація того, що нова специфіка роботи для всього бізнесу вже почала формуватися – від доставки до застосування цифрових підписів, коли ера паперового документообігу добігає кінця. Нова реальність формує нові правила гри і не факт, що вона завжди буде легкою для нас.

Але Світовий банк, що є одним зі стовпів і регуляторів світової економіки, нещодавно дав дуже оптимістичний прогноз і для світу, і, зокрема, для України. Так, ВВП України в 2021 році має зрости до 3,8 відсотка. На початку року Світовий банк оцінював перспективи відновлення у 3 відсотки.

На мою думку, у тих країнах, які обрали вакцинацію як єдиний шлях виходу з кризи, в 2022 році розпочнеться економічний бум. Він буде короткостроковим, просто люди почнуть задовольняти свої потреби, яких вони були позбавлені протягом двох років. А гроші для цього вони мають, адже ці потреби в розвинених країнах підтримувалися прямо зі скарбниці держави у вигляді різних виплат і допомог.

Сподіваюся, що прогноз Світового банку щодо України, виправдається. Наша економіка гнучка, базується, в основному, на невеликих підприємствах. А значить, маємо всі шанси на її швидке відновлення.

– На завершення, яку пораду ви, як президент Торгово-промислової палати, можете дати підприємцям, які працюють в умовах кризи?

– Триматися за будь-яких обставин, не закривати назавжди свій бізнес, можливо, призупинити його, а потім віднайти можливість знову запрацювати. Ми вже перейшли Рубікон, терпіли довго, залишилося почекати ще трохи, до ІІ кварталу 2022 року, і ми обов’язково повернемося до нормального життя.

Спілкувалася Алла ПРИМА

Інші новини:


Олена Дмитренко взяла участь у пленарному засіданні сесії Верховної Ради України

Під час засідання його учасники заслухали щорічне послання Президента України Володимира Зеленського про внутрішнє та зовнішнє становище України.

2021-12-03 06:33