Напередодні Дня матері в обласній раді вшанували жінок-матерів

2021-05-07 12:13

У житті кожної людини найважливішу роль відіграє мама, яка є надійною підтримкою і опорою. Для вшанування всіх мам світу встановлено Міжнародний День матері. В Україні та більшості інших країн світу свято відзначається у другу неділю травня. Нині День матері святкується 9 травня і збігається з Днем Перемоги. Цього дня та напередодні заведено вітати всіх матерів і дякувати їм за материнську любов і працю. 

6 травня в Чернігівській обласній раді на святковому заході, ініційованому керівництвом представницької влади краю та членами міжфракційної депутатської групи в обласній раді «За рівні можливості», привітали близько  20-ти представниць багатотисячної жіночої спільноти Чернігівщини. 

В заході взяли участь матері героїв - воїнів АТО, які віддали своє життя за Україну; матері, котрі виховали обдарованих дітей, видатних спортсменів; матері-медики; матері, які присвятили все своє життя вихованню та підтримці дітей-інвалідів. 

Свої привітання присутнім у залі жінкам висловили голова Чернігівської обласної ради Олена Дмитренко, її заступник Дмитро Блауш, а також голова постійної комісії обласної ради з питань сім'ї, молоді та спорту Ольга Бібік.

Олена Дмитренко щиро подякувала всім матерям Чернігівщини, які народили та виховали патріотів Батьківщини, знайшли в собі сили підтримати і благословити своїх дітей на боротьбу за мир та незалежність нашої держави. Вона заодно щиро подякувала матерям, які, не скорившись долі, виховують, підтримують духовно і фізично дітей із інвалідністю, надихають їх до повноцінного життя в соціумі, сповнюють любов'ю до рідної батьківської землі. Олена Дмитренко також наголосила, що у вирі повсякденного життя сини й доньки часто забувають дякувати своїм матерям за все, що вони самовіддано роблять на благо своїх дітей та всієї родини. І День матері – це гарна нагода засвідчити свою глибоку шану найріднішим – своїм матерям.
Від імені ГО «Родина воїнів» заступниця голови цього громадського осередку Олена Запека як один із авторів книги «Їм сонати линуть в небесах...» про воїнів-героїв, уродженців Бахмацького району, загиблих за незалежність України в зоні АТО/ООС, подарувала це пам'ятне видання керівництву обласної ради та прочитала із нього вірш «День матері».

У цей день жінки-берегині не лише отримали квіти й подарунки, але й найголовніше – увагу та підтримку, якої вони потребують. Наприкінці зустрічі всі учасники сфотографувалися на пам'ять, а потім за чаєм та кавою поспілкувалися з керівництвом обласної ради.

Олена Шевченко разом із чоловіком виховують 6 дітей: Андрія, Івана, Олексія, Сергія та двійнят Михайла й Ангеліну. 

– Любові та уваги вистачає на всіх. Як кажуть, виховаєте першу дитину – і вона потім виховає всіх наступних. Першим у нас народився Андрій, йому вже 22 роки. Іван закінчує 11-й клас, Олексій у 8-му, Сергій навчається в 6-му класі, а двійнята Ангеліна та Михайло – у 2-му. Старший син Андрій служить за контрактом в ЗСУ у прикордонних військах. У нього вже є своя сім’я та маленький синочок Ілля. 

Всі хлопці в нашій родині займаються спортом. Один побіг – інший за ним, другий пішов на турніки, а інші теж беруть приклад – у хлопців присутня здорова конкуренція. 

Донечці 8 років, і вона допомагає мені з самого дитинства. Двійнята також займаються спортивною гімнастикою в Чернігівському обласному палаці дітей та юнацтва. 

Багато дітей, багато справ? Це майже те ж саме, як у звичайних родинах. Тільки хтось варить їсти в дволітровій каструлі, а я – у каструлі на 6 літрів. Паски нещодавно ми пекли усією родиною, це було цікаво та радісно. 

Взагалі, я задоволена життям. І якщо можна було би обирати собі долю, я б обрала саме ту, яка в мене є. 

Вікторія Моляренко виховує дев’ятирічного сина Богдана, в якого діагноз – ДЦП:

– Весь мій час присвячений дитині, бо я з ним проводжу 24 години на добу. Ми ходимо до Чернігівського центру медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Відродження» та до Чернігівського навчально-реабілітаційного центру №2. Також нам допомагає громадська організація «Шанс» на чолі зі Світланою Федоровою. А загалом ми намагаємося справлятися з Богданчиком удвох. Я хочу побажати своєму синові міцного здоров’я та сил. Ніколи не потрібно опускати руки, бо в наших діток часто є тільки ми, мами. І любов до дитини повинна перемогти всі негаразди. Та хоч мами сильні, але й вони також потребують підтримки та уваги. 

Ніна Морозова поділилася враженнями про творчі успіхи сина Миколи, який займається музикою. Не так давно він отримав обласну стипендію обдарованої творчої молоді:

– Музичну школу по класу академічного співу Микола закінчив із похвальним листом. Після чого вступив до Чернігівського фахового музичного коледжу імені Л.М. Ревуцького на джазовий вокал. Нині хлопець на 3-му курсі естрадно-джазового співу. І в майбутньому мріє виступати не лише в Україні. Микола вже неодноразово посідав перші місця у Болгарії, Білорусі, Франції, Литві. 

Запам’ятався всеукраїнський конкурс, присвячений Чорнобильській трагедії, що відбувся кілька років тому у Дніпрі. А ще хлопець їздив на «Голос. Діти». Пройшов відбір на музичний конкурс у Франції, але у зв’язку з карантином через COVID-19, на жаль, туди не поїхав. Минулого літа Микола брав участь у бродвейських мюзиклах у Рівному. Впродовж десяти днів молоді співаки і танцюристи з усієї України займалися танцями і бродвейським співом майже цілодобово. Їхніми викладачами були американські актори Джоел Рівера та Макензі Томас. До речі, не так давно Микола пройшов відбір на участь у музичному конкурсі в Хорватії. Але потрібні гроші на дорогу і проживання. Збираємося і віримо, що цього разу нам ніщо не завадить поїхати. Хочу подякувати за постійну підтримку і допомогу на нашому творчому шляхові авторці багатьох чудових пісень і композитору Ірині Юрченко та нашому музичному педагогові Марині Гончаренко.

Пишається своїм сином-героєм і Оксана Амірова. Оксана Михайлівна — мати загиблого на Донбасі воїна з Сосниці Руслана Амірова. У зону проведення АТО/ООС юнак пішов добровільно.

— Мій син загинув у ході російсько-української війни. Йому було 25. Руслан воював у складі 72-ї окремої механізованої бригади. Він – єдина моя дитина. І зараз я залишилася зовсім одна. Ми з Русланчиком були більше, ніж мама і син, бо сталий гарними, добрими друзями. Я ніколи не ставила його ні в які рамки, але завжди наголошувала на тому, що я йому довіряю. Казала,доки між нами є довіра, він вільний. Руслан розумів це й ніколи мене не засмучував. Навіть на відстані я завжди відчувала його підтримку й турботу.

Під час телефонних розмов ми не говорили з ним про війну. Він просив розповісти йому про моє життя, будинок, нашого домашнього улюбленця йорка. Це були теплі, ніжні розмови. Руслан любив свободу і незалежність. Він ніколи не ховався від служби в армії. У нього була можливість залишитися інструктором у Десні, навчати військовій справі молодь і не їхати на передову, але він відмовився. Руслан пройшов п’ять полігонів, брав участь у міжнародних військових навчаннях, за що отримав дві грамоти. Він так хотів бути військовим і жодного разу не поскаржився, що йому важко.

Русланчик загинув 23 квітня 2017 року. 31 березня йому виповнилося 25 років, а через три тижні його не стало... Найважливіші для нас, матерів загиблих воїнів, пам’ять і повага до наших синів, які віддали своє життя за мирне небо над нашими головами.

Поліна МОГІНСЬКА, Валентина НАУМЕНКО

Поліна МОГІНСЬКА
Фото з сайту Чернігівської обласної ради

Інші новини:


Галина Костенко: «Якщо люди довіряють тобі своє життя, ти не маєш права їх підвести»

Галина Костенко все життя пропрацювала медсестрою. Медичній справі жінка присвятила 35 років. Нині залишається медичним реєстратором у Вороньківській сільській лікарській амбулаторії Бобровицького району, але й надалі продовжує допомагати хворим, які звертаються до неї за звичкою.

2021-06-20 05:33