12 аграрних принципів Валерія Куліча

2021-05-05 07:04

Валерій Куліч – власник аграрної групи компаній «ТОВ «Інтер», котрі працюють на півдні області, поновітні технології. Також вони є бюджетоутворюючими для Ічнянської ОТГ.

Ми поспілкувалися з успішним бізнесменом, ексголовою Чернігівської ОДА, та дізналися про основні 12 принципів роботи бізнесмена-аграрія, якими й ділимося з вами.

Про землеробство та рентабельність культур

– Універсального рецепту найрентабельнішої культури немає. Щороку по-різному. Може бути найрентабельнішою пшениця, потім кукурудза, соняшник, соя. А рік тому було жито. Бо його посіяли скрізь обмаль, тому ціни виявилися захмарними. Є залежність і від погодних умов та загального обсягу посівів.  Тому, наприклад: сій кукурудзу – і будеш щороку мати прибуток – такого рецепту не існує. Треба балансувати, займатися сівозмінами, відповідно, тоді, якщо одна культура «просідає», то інша матиме успішний результат.

Що ми сіємо загалом? І пшеницю, й жито, і ячмінь, соняшник, ріпак, сою, кукурудзу. Практично, весь стандартний перелік основних сільгоспкультур. Крім того, маємо кормовий клин, де, наприклад росте люцерна під тваринництво, інші кормові культури.

Про структуризацію посівів

– Звісно, ми проводимо сівозміни. І тут питання не тільки у виснаженні землі. Сьогодні ми не можемо оперувати технологією Радянського Союзу. Нині й удобрення ґрунту, й технологічні процеси пішли далеко вперед. І коли розповідають, що от, мовляв, сіють соняшник, а земля виснажується й нічого там відтак не ростиме, то це насправді не відповідає дійсності. Загалом, сівозміни впливають найбільше на шкідників, котрі, коли сіється одна й та сама культура, звикають до пестицидів і таке інше. А зміна культури вимагає інших добрив, гербіцидів. І результат буде кращий.

Коли ведеться фахове планування, аграріям вигідно робити сівозміну і з точки зору економіки. Її не роблять тільки неграмотні господарники.

Про точне землеробство

– Система точного землеробства інтегрована в нашому господарстві. Повністю весь банк землі, який ми обробляємо сьогодні, в цьому задіяний. Ми відбираємо зразки ґрунту й відправляємо в американську лабораторію WADA. Бо на території України і Європи аналогічних лабораторій немає. Ми таким чином робимо повний комплекс досліджень ґрунтів на всіх полях, які обробляємо. Але точне землеробство – це технологічний процес, котрий вимагає і відповідної техніки. Аби вносити диференційовано ті ж добрива, запроваджувати інші роботи. До цього ми йшли три роки, оновлюючи парк техніки, готуючи фахівців. Також ми маємо і диспетчерську службу, й карти полів. Уся техніка забезпечена GPS-навігацією, автоматичними системами ведення тракторів полями. Наприклад, коли трактор реально робить операцію, то тракторист ним не керує, техніка керується автоматично через супутник. Агрономи наші озброєні смартфонами. Всі операції фотографують. Диспетчерська з кожного трактора знімає з монітору дані технологічного процесу.

Про нішеві культури

– Спільно з естонськими партнерами реалізували проєкт «Корм для диких птахів». Ми загалом вирощуємо нішеві культури – смугастий соняшник, гірчицю, льон… Розміщуємо замовлення й у інших фермерів на ті ж просо, канарник. І таким чином готуємо суміш насіння для годівлі диких птахів. Такий корм дуже популярний у Європі. В Україні він теж уже знаходить своїх покупців. Загалом, географія поставок щороку розширюється.

На жаль, не відмінено 10-відсоткове мито на вивіз насіння, хоча воно експортується не для виготовлення олії. Ми неодноразово порушували це питання і в міністерстві, і доносили його до Кабміну. Але у нас потужне олійне лобі в парламенті стосовно зерна, котре використовується для виробництва олії. І хоча наші культури не олійні, та мито залишається. А відтак нам важко конкурувати з Болгарією, Румунією та Молдовою, котрі лідери цього ринку, бо вирощують аналогічну продукцію. У них мита немає. Але ми конкуруємо!

Про орендну плату

– Люди нашою платою задоволені. Аби було навпаки, то ми би цю землю не орендували. Тим більше, люди добре знають, яка компанія скільки платить за паї. Хоча помилкове ставлення – говорити про розмір відсоткової ставки. Сьогодні різна нормативна грошова оцінка навіть сусідніх ділянок. Люди орієнтуються на фактичну сплату за гектар оренди, а цей відсоток залежить від грошової оцінки. Десь може бути 8%, а максимальна ставка у нас – 24%.

Про співпрацю з пасічниками

– У нас серед вирощуваних культур є ріпак та соняшник. Тож ми запрошуємо пасічників зі своїми пасіками на свої поля – адже бджоли, запилюючи квіти, тим самим збільшують урожай, зокрема цих культур. Звичайно, ведемо прогнозовану роботу з пасічниками. І якщо маємо потрібні роботи на полях, то повідомляємо про це бджолярів, найчастіше проводимо все вночі, коли бджоли у вуликах. Проблеми у пасічників виникають здебільшого з компаніями-«нальотчиками», які приїхали та засіяли шмат землі. Для таких головне – урожай. Наступного року їх там і не побачать. А стабільний орендар, котрий опікується і соціальною сферою громади, на чиїх полях він працює, знаходить спільну мову і з ОТГ, і з пасічниками зокрема. Ми навіть умови заохочення маємо для бджолярів.

Про сучасну техніку

– Техніка у нас, загалом, відомих фірм «Джон Дір», «Кейс», сівалки та механізми точного землеробства й інших торгівельних марок. Уся техніка сучасна, високотехнологічна і високопродуктивна. Сьогодні важливий весь технологічний ланцюжок, а не як було раніше: посіяти – зібрати. Головне завдання – зменшити тиск на ґрунт, щоби за один прохід техніка робила якомога більше операцій. Тоді ущільнення ґрунту зменшується, а відповідно – врожаї збільшуються. Точність операцій – це економія добрив, насіння. Ми проводимо розкислення ґрунтів. Раніше кошти виділяла держава, але то було давно. Нині ми це робимо власним коштом. Отож після аналізу ґрунтів на 15 тисячах гектарів провели розкислення, купували крейду в Новгороді-Сіверському. Таким чином ми покращуємо й землю наших пайовиків, безкоштовно для них.

Про кадровий потенціал

– Намагаємося виховувати свої, місцеві, кадри. Але на вузькі спеціальності досить важко знайти висококваліфікованого спеціаліста. На жаль, загальна тенденція така, що виші зараз готують часто-густо менеджерів… Які в більшості своїй хочуть отримувати багато грошей і мало працювати. Це проблема. Гарні кадри важко знайти, але хто хоче робити і заробляти, той таку можливість має. Ми, наприклад, пропонуємо гідну зарплату, купуємо житло, тобто, зацікавлюємо профільних спеціалістів, щоби вони прийшли до нас, у сільське господарство.

Про тваринництво

– Тваринництво зараз переживає нелегкі часи. Непросто виростити, також – і продати продукцію. У нас взагалі ринок не захищений. Усі чітко розуміють, що Європа в своє сільське господарство вкладає серйозні дотації. Відповідно, вся готова сільгосппродукція, вирощена в ЄС, має суттєвий розмір закладених у ціноутворенні дотацій. Пам’ятаєте, навесні було дуже багато розмов про те, що польська картопля – дешевша за українську. Чому так? Тому що наша держава не захищає свого фермера, дає вільно продавати імпортну сільгосппродукцію. А на ту ж українську картоплю ми маємо квоту, більше за яку експортувати неможливо. Це нерівні умови. Як може український фермер конкурувати з оптованою продукцією? Йому ж дотацію ніхто не платить. Ось і виходить, що власна держава дискримінує свого фермера, не дає можливості нарощувати обсяги виробництва. А без цього здешевити продукцію не вийде – українського виробника вбиває імпортна продукція. Рішення, які приймає українська влада, незбалансовані.

Нам багато розповідають, хто і чим має займатися і яку соціальну функцію виконувати. А реальних справ у цьому напрямку немає. Потрібно турбуватися, щоб українські компанії більше заробляли, збільшували зарплати, відповідно, більше платили податків. Держава має не заважати, а створювати, забезпечувати умови для стабільного розвитку бізнесу. Захистіть власний ринок і просувайте свою продукцію на зовнішні ринки. Якщо у нас цього робити не будуть, економіка не розвиватиметься. А соціальна сфера дуже залежить від бізнесу, від сплачених податків – це і зарплати, й пенсії, інші виплати. Якщо не буде цієї складової, не буде й розвитку.

Про ринок землі

– Я від початку був проти цього закону в тому форматі, в якому його прийняли. Він допускає спекулятивний капітал на ринок землі. Я готовий як сільгоспвиробник конкурувати з іншим сільгоспвиробником. Але не готовий конкурувати з американським або європейським капіталом, який прийде сюди зі спекулятивним інтересом купити актив, який у майбутньому може подорожчати. Такий капітал не приходить сюди обробляти землю, створювати робочі місця. Від цього Україна в найближчій перспективі може втратити виробництво валової продукції, земля просто «зависне» в очікуванні найбільш сприятливих, з точки зору її власника, умов. Думаю, якщо все це відбудеться, ми років на 10 відкотимося назад і з виробництвом, і з робочими місцями. По факту я не розумію сьогодні, коли запрацює закон, з яким банком землі я залишуся. Ми не бачимо кінцевого результату, а це – долі людей, які працюють сьогодні, мають заробітну плату і задіяні в сільськогосподарському виробництві.

Про соціальні проєкти

– У нас є спільні соціальні проєкти з ОТГ. Ми загалом хочемо бути партнерами з громадою та допомагати їй і дбати про спільні інтереси, адже компанія працює на цій території. На наших старостинських округах ми турбуємося про ремонти шкіл і дитсадків, узимку чистимо дороги, влітку – ремонтуємо, вітаємо дітей і педколективи зі святами, допомагаємо нашим працівникам зібрати дітей до школи. Намагаємося бути корисними в різних питаннях і долучатися до повсякденного життя громад.

Про питання, яке найбільше хвилює

– Безумовно, для мене, як, практично, і для будь-якого підприємця-аграрія – це ринок землі. Адже ніхто наразі не розуміє, хто з чим залишиться і що буде далі. Вважаю, дуже мудрим рішенням була би поправка до закону, яка б дозволяла викупляти землю, в першу чергу, об’єднаній територіальній громаді або державі. Хоче людина продати наділ, нехай звертається до ОТГ, яка купить його згідно з нормативно-грошовою оцінкою і здасть в оренду через конкурс. Тоді можна говорити про здорову конкуренцію та ефективну роботу з розвитку громади.

Спілкувалися Людмила ПАРХОМЕНКО та Алла ПРИМА

Інші новини:


Галина Костенко: «Якщо люди довіряють тобі своє життя, ти не маєш права їх підвести»

Галина Костенко все життя пропрацювала медсестрою. Медичній справі жінка присвятила 35 років. Нині залишається медичним реєстратором у Вороньківській сільській лікарській амбулаторії Бобровицького району, але й надалі продовжує допомагати хворим, які звертаються до неї за звичкою.

2021-06-20 05:33