Вишивка, навіяна красою Карпат

2019-08-23 07:04

Розкішне весільне вбрання для молодят і вишукані сукні для ділових леді, модні сарафани для дівчат і елегантні стримані сорочки для парубків, «королівська» постільна білизна з вишивкою рішельє та оригінальні торбинки для повсякденного вжитку – все це вироби майстрині зі Старого Самбора Галини Шуневич.

Деякі чернігівці могли бачити колекцію пані Галини на «Текстиль-фесті», що проходив у Чернігові за ініціативою регіональної торгово-промислової палати. А ті, хто поки що не знайомий із творчістю дизайнерки, можуть переглянути галерею виробів на її сторінці у ФБ (шукати Галинку Шуневич). Байдужими ви точно не залишитеся! По-перше, це речі справді унікальні, авторські (пані Галина сама створює дизайни). По-друге, вишивка рішельє в наш час уже не сприймається як певний архаїзм. Вона надзвичайно модно виглядає, але складна у плані реалізації. Через це лише одиниці майстринь наважуються використовувати цю техніку. По-третє, як зізнається сама майстриня, її надихають саме життя і краса рідних Карпат. 

Доньки носили ексклюзивні речі

Свій перший виріб з вишивкою рішельє пані Галина створила років чотири тому, хоча взагалі вишивкою зацікавилася набагато раніше, коли в її житті з’явилися донечки. Хотілося вдягати маленьких красунь стильно та яскраво, а таких речей у далекі 90-ті у звичайних магазинах було не знайти. Втім, про кардинальну зміну фаху тоді ще не йшлося й не гадалося. Жінка отримала спеціальності інженера-системотехніка, юриста (це була її мрія з дитинства), помічниці медсестри, тривалий час працювала за кордоном (завдяки чому володіє англійською). Але в один прекрасний момент відчула: час настав! І вирішила повністю присвятити себе улюбленій справі – творчості. 

– Пані Галино, чому вирішили реалізовувати себе в новій незвичній на той момент сфері діяльності?

– Коли повернулася додому після закордону й почала шукати роботу, мої діти сказали: «Мамо, резюме у жінок за 35 ніхто розглядати не буде». Тож я згадала, як у радянські часи за викрійками із журналу «Бурда» любила шити своїм доням гарні сукні, штанці, блузочки й комбінезони. Пригадуєте, за совдепії одяг був переважно сіро-коричнево-чорним? Сумним і одноманітним. Тоді вперше на швейній машинці зробила вишивку на комбінезоні, щоби був не такий, як у всіх. Мої діти носили ексклюзивні речі. І не лише мої – дещо шила й вишивала на продаж. Пізніше за кордоном побачила в магазинах постіль з дивовижною мереживною вишивкою. Зрозуміла, що й собі хочу таку – і зробила! Так поступово дійшла висновку, що нарешті настав той час у житті, коли можу спокійно займатися тим, що мені до душі. Спочатку придбала невеличку швейно-вишивальну машинку. Довго вагалася, але таки зважилася. Щоправда, рік вона пролежала в коробці. Завжди знаходилися важливіші справи. Але таки діста-ла цю техніку та за інструкцією почала вчитися вишивати, опановувати всі тонкощі, які вміла робити ця диво-машинка. Це як у приказці: «Купи «Жигулі» – навчишся їздити».

– Чи одразу все вдалося? І чому саме рішельє? Адже, як на мене, це набагато складніше, ніж інші різновиди вишивки. 

– Тоді думала, як і більшість людей, що все просто: натиснув якусь кнопку, і річ «випливе» вже готова. Насправді це не так. З’ясувалося, що потрібні знання комп’ютера, бо всі дизайни треба розробляти на комп’ютері. Тут і знадобилася моя перша освіта. І коли у мене не вийшла одна-єдина квіточка, сказала собі: «Все, більше ніколи не буду тим займатися, бо то дуже складно». Але так завжди, коли кажеш «не буду» – обов’язково до того повернешся.

Рідні та знайомі мене підтримували й казали: «На все треба час, як мінімум – рік, аби навчитися, щось уміти й показати, тоді вже з’являться свої клієнти». Було це у 2013-му.

І справді – з часом усе наладилося. Я не думала, що то так складно, так дорого. Але коли ви щось насправді хочете, маєте натхнення й бажання, то не думаєте про складність. Воно вам подобається, і всі складнощі на шляху не помічаєте, долаєте. День минає, а я кажу: «Ой, уже вечір! А я би ще щось зробила». І шлунок час від часу нагадує, що вже їсти треба.

Сукні для бізнес-леді та студенток 

– Десь за рік, коли у мене з’явилося вже більше впевненості, навичок, чоловік порадив купити професійну машинку, мовляв, цю першу я вже переросла. Нині ця машинка стоїть в окремому будиночку, який ми зводили як гостьовий. Займає пів кімнати, заввишки – в людський зріст. Коштує як б/в іномарка. І це лише техніка, для її нормального функціонування треба купувати ще багато недешевих дрібничок. Ниток у мене понад 150 відтінків. Стараюся брати дорожчі, бо тоді кольори насичені, нитки гарно перуться. Тканину до вишивки треба підготувати, використовую спеціальний флізелін. Вишивку роблю частинами, поступово. В цій роботі потрібна неймовірна точність, коли щось не так – виріб уже зіпсований, розпороти й вишити знову не вийде. Після вишивки виріб треба обережно прасувати, аби тканина й вишивка не пересохли. У процесі потрібно вручну вирізати все акуратно манікюрними ножицями, аби нічого зайвого не зачепити. Отже, це процес копіткий. 

– Мені подобаються ваші вироби, вони сучасні й оригінальні. Напевно, кожній модниці хотілося би мати в гардеробі таку ексклюзивну річ! А над чим ви зараз працюєте?

– Маю улюблену клієнтку, яка любить пофантазувати, розробляємо для неї дизайн і орнамент нової сукні. Триває творчий процес, і мені подобається працювати з такими клієнтами. Щоправда, це складніше. Легше, коли тобі дають зразок. Інколи замовники хочуть скопіювати орнаменти відомих дизайнерів. Але зазвичай я вношу свої корективи, бо мені неприємно просто брати й копіювати. А тим більше – виставляти на показ. Хто хоче себе представити десь на фестивалі, має показати свою авторську роботу. Сама роблю дизайни, вже навчилася. До речі, маю клієнтів і в Чернігові. Одна чарівна жінка замовляла у мене сукню, а тепер хоче подарувати чоловікові сорочку, аби пасувала до плаття.  

– Цікаво, пані Галино, а що саме вас найбільше надихає у творчості? 

– Я живу в райцентрі, це вже Прикарпаття. Тут починаються гори, ліс, пташки співають. Я точно не міська пані. Тут у нас просторо, спокійно, красива природа. Радію, що у мене все добре, не жаліюся ні на що. Діти, чоловік – у мене є все, що мені треба. Творю у своє задоволення. Завжди маю купу ідей. Натхнення приходить і під час подорожей, я побувала в багатьох країнах. І кожному хочу побажати займатися саме тим, що йому подобається. Тому що багато хто ходить на роботу без настрою: сьогодні лише понеділок, де та п’ятниця? Якщо такі муки щодня, можна лише поспівчувати. 

– Ваш особистий приклад доводить, що нову справу можна починати не лише в юності. Як думаєте, чи довго вишиванки будуть у тренді та в моді?

– На мою думку, мода на вишивку ніколи не мине, бо вишивка – це мистецтво. Будуть нові дизайни і нові моделі. Жінки та дівчата завжди мріють гарно одягатися, а чоловіки хочуть бачити нас у красивому одязі, що підкреслює наші форми. Настільки багато є різних орнаментів і дизайнів, що можна вишити багато чого, й це буде красиво та модно. До речі, нещодавно я розробила нову колекцію для бізнес-леді. Це костюми, сукні, сарафани з українськими орнаментами. Використала й деякі чернігівські мотиви! Це моя авторська розробка. Колекція поки що в ескізах, але я вже хочу нею поділитися. Ваші читачі й читачки побачать ці ескізи першими. Без сумніву, наші українські жінки можуть виглядати ексклюзивно і в офісі, й у відрядженні, й під час відпустки.

Вікторія СИДОРОВА

Фото з власного архіву майстрині

Інші новини:


55 років тому на вулиці Чернігова виїхали перші тролейбуси

У квітні 1963-го був підписаний наказ про створення в Чернігові дирекції з будівництва тролейбусної мережі, а трохи більше ніж за рік – 5 листопада 1964-го – в нашому обласному центрі почали здійснювати пасажирські перевезення перші електромашини.

2019-11-15 13:39