У серці мала те, що не вмирає. І не помре ніколи...

2021-04-08 09:39

Це про нашу пані Ганну. Ганну Василівну Арсенич-Баран, нашу Ганнусю, Аничку, котра була (таке несправедливе слово) світочем українства, рідної мови, нашої прекрасної літератури, любові до малої батьківщини, до Чернігова, котрий запав їй у душу з першого знайомства, до безмежно прекрасної України, до нашої віри, до своєї родини, зокрема сина Іванка та чоловіка Мирона, до всього сущого в цьому безмежному Всесвіті, дивовижною частиною якого вона була і є, бо там усе живе назавжди. 

Так вийшло, що з пані Ганною ми познайомилися у 1998 році, коли вона прийшла викладати українську мову й літературу в Чернігівський ліцей №15. На перший дзвоник у п’ятому класі, де почав навчатися наш син Мирослав, пішов наш тато. І повернувся додому радісним і схвильованим. Та сказав: «Яка прекрасна вчителька і класний керівник! А як вона говорить українською! Нарешті наші діти бездоганно знатимуть рідну мову». 

На День учителя на свято пішла вже я. Тоді ми й познайомилися з Ганною Василівною, яка була такою безмежно юною і світлою, такою одержимою роботою, мовою, літературою, віршами. У неї тоді вже було кілька тоненьких збірочок, котрі, здається, випромінювали аромат квітів, гір і полонин, любові й радості. А в «Гарті», де я тоді працювала, з’явилася перша публікація про Ганну Василівну. 

Після того про пані Ганну було безліч статей у різних виданнях, багато програм. 

Вона захистила кандидатську дисертацію, працювала завідувачкою кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського. Очолювала обласну організацію Національної спілки письменників України. Є автором багатьох поетичних збірок та книжок прози. Випустила понад півсотні посібників з української мови й літератури та кілька словників. А чого тільки варта укладена нею антологія «Молитва небо здіймає вгору». Ось такий великий список її трудів і днів. І то неповний...

Ганна Василівна викладала й у Школі журналістики «ДП», заснованій «Деснянською правдою». Учні школи були просто в захваті, настільки захопила їх пані Ганна і своїми знаннями, й викладацьким умінням, і харизмою.

Про сім’ю Ганни Василівни та отця Мирона, які виховали сина Івана, поета, викладача, журналіста і просто чудового юнака, можна сказати одне — це справжній зразок прекрасної родини. Саме так живуть у любові, щасті, розумінні й бажанні робити добро навколо. До речі, коли я спитала Ганну Василівну ще тоді, на Дні учителя в школі, про родину, вона, усміхаючись, відповіла: «У кожного із нас свої хмари. Але ми розуміємо одне одного». 

А про стосунки мами й сина треба сказати окремо. Як Ганна Василівна пишалася першою збірочкою віршів тоді ще малого Іванка. Брала у пані Ганни інтерв’ю, і ми довго розмовляли, а малий Іванко додавав своє. Вийшов неймовірний матеріал... А ось як розповідає журналістка Ольга Чернякова про стосунки мами і сина у своїй статті. «Іван завжди дивував батьків: у рік і три місяці вивчив усі літери. Десь у три рочки вже гарно читав. Тоді ж заговорив віршами. Ганна Василівна спершу злякалася, а оговтавшись, стала записувати римовані синові рядки. Згодом вундеркінд нафантазовував казочки... Окрім того, і в мами, і в сина – бездоганний слух. Обоє гарно співають – сольно й дуетом на всіляких заходах. А в П’ятницькій церкві ще утрьох із отцем Мироном...» 

18 березня я запросила Ганну Арсенич-Баран на День поезії у пресцентр «Деснянської правди» Dpnews.com.ua. А пані Ганна відповіла, що у неї висока температура, підозра на ковід і вона йде до лікарні... 

Золотою бджілкою мови назвав її один із дописувачів у ФБ. І те золоте сяєво, те світло, яке випромінювала ця неймовірна жінка, — ніколи не згасне. 

Щиро співчуваємо синові й чоловіку, усій родині, всім друзям, прихильникам творчості пані Ганни, усій нашій Чернігівщині, усій Україні...

Людмила ПАРХОМЕНКО

На весь світ закричу: – Люблю!
Аж зірвусь на крихке фальцето.
Й буде затишно журавлю,
Як зірветься моя комета.
Бо відчує лукавий птах:
Я хотіла його впіймати,
А в кометі, що піде в прах,
Буде душа моя спочивати.

Інші новини:


На пробне ЗНО у Чернігові можна буде доїхати без перешкод – транспорт працюватиме без обмежень у часі

У суботу, 24 квітня, міський громадський транспорт працюватиме протягом усього дня з 6-ї до 20-ї години, але з дотриманням необхідних карантинних заходів. Це пов’язане з проведенням у цей день пробного зовнішнього незалежного оцінювання.

2021-04-22 15:54