Сергій Коноваленко і його ляльки-реборни, що нагадують немовлят

2021-03-26 08:46

Напередодні Всесвітнього дня лялькаря у пресцентрі «Деснянської правди» DPNEWS.COM.UA побував почесний член Асоціації кухарів України, мешканець селища Добрянки Сергій КОНОВАЛЕНКО. 

Унікальна людина, яка не перестає дивувати своїми талантами і захопленнями. Пан Сергій пише вірші, видає книги, є членом творчих об’єднань літераторів, а ще власними силами створив два цікаві музеї. Один присвячений культурі та побуту старообрядців, а другий — найрізноманітнішим іграшкам різних часів, новорічним прикрасам та лялькам. Останні займають особливе місце в колекції пана Сергія. Самих лише фарфорових ляльок налічується понад три тисячі. Їх привозять і надсилають Сергієві Коноваленку з різних куточків світу. Але нас зацікавили його ляльки-реборни, які на вигляд дуже схожі на реальних немовлят і стають дедалі популярнішими. 

— Пане Сергію, з чого почалося ваше захоплення реборнами?

— Коли я вперше побачив цю дивовижну ляльку, то одразу захотів придбати її у свою колекцію. Але як дізнався про її вартість, то був настільки вражений. На той час вони коштували від трьох тисяч гривень і більше. Я не міг дозволити собі навіть одного реборна. Але мені пощастило. Одна жінка дізналася, що він потрібен мені для колекції в музей і продала ляльку-реборна за 2 тисячі. Щоправда, був один нюанс — у нього не вистачало пальчика. Дитина відкусила. Після цього я захотів відновити ляльці ручку і почав шукати майстра, щоби записатися на майстер-клас. Але виявилося, що це теж дуже дороге задоволення. Майстер-клас у нас коштує від 7 тисяч гривень. Але я не припиняв пошуки. І згодом подружився у Facebook із лялькарем-реборністом, ветераном АТО Сергієм Бондарем із Києва. Вони з дружиною пообіцяли подарувати мені реборна, якщо я приїду до них у гості, відвідаю майстер-клас і розповім людям про цих дивовижних ляльок. Так у мене з’явилися перші реборни — Марійка та Сергійко. До речі, ми з Сергієм Бондарем зробили їх за 48 годин. На одній із ляльок навіть стоїть подвійне клеймо — наші з ним імена. Сергій так вирішив. То був мій перший майстер-клас із виготовлення реборна.  

— За рахунок чого реборн стає таким схожим на дитину?

— Реборн виготовляється із вінілових молдів — об’ємних форм, що нагадують дитячі голову, руки та ноги. Молди створюють окремі виробники. Ціна залежить від якості. Після того, як молди знежирюються, на них поступово наносяться шари акрилових чи олійних фарб. Майстер зображує на ляльці вени, судини, капіляри, почервоніння. Таких шарів може бути кілька десятків. На моїх реборнах їх близько 50-ти. Кожен фіксується нагріванням при температурі 110-120 градусів, у залежності від якості молду. Цей етап найскладніший у виготовленні. Тіло ляльки шиється з тканини, і зазвичай вага реборна має бути такою ж, як вага справжнього немовляти. Вдягають їх у звичайний дитячий одяг для немовлят. 

— А чому ці ляльки такі дорогі? Навіть зі знижкою гарний якісний реборн коштує від п’яти з половиною тисяч гривень. 

— Реборни справді дорогі, бо найдешевший молд коштує 50 доларів, очі — від 5 до 50 доларів. Дуже дорогі фарби. Плюс треба сплатити за пересилання, електроенергію, бо постійно користуєшся грилем. А більш якісні молди і матеріали коштують ще дорожче. Але все одно я би радив замовляти такі речі з Америки і по можливості – з паспортом. А ще врахуйте час на їх виготовлення. 

— А скільки часу необхідно на виготовлення реборна?

— Все залежить від майстерності лялькаря-реборніста. Хтось може зробити реборна за два дні. Комусь на виготовлення потрібно більше тижня. Особисто у мене на це йде дуже багато часу.  

— Ви робите тільки ляльок-немовлят? 

— Поки що так. До речі, ляльки-немовлята з цієї серії називаються реборни. Ляльки до одного метра, які імітують дворічну дитину, — це тодлери. Існують ще реалборни — ляльки, які роблять на основі зліпків з облич реальних дітей. Вони максимально реалістичні.   

— Наскільки популярні у нас реборни? Яке враження вони справляють на наших людей?

— У нас вони ще не встигли стати такими мегапопулярними, як за кордоном. Я бував із реборнами на різних виставках, їздив до Чернігова, на Блакитні озера, і ставлення людей до них різне: як позитивне, так і негативне. Хтось бачить у них схожість зі своїми маленькими дітьми, онуками. Хтось навіть боїться до них торкатися. Я знаю, що перший час реборнів робили для реабілітації жінок, які втратили своїх дітей. Але згодом вони стали настільки популярними, що ними почали захоплюватися як діти, так і дорослі. До речі, у Фінляндії до них настільки фанатично ставляться, що купують для реборнів окремі будинки й наймають прислугу, яка «доглядає» цих реборнів. Годує, перевдягає, ходить із ними на прогулянку. Я знаю людей, у яких двоповерховий будинок повністю належить реборнам.

— А були випадки, коли люди плутали ляльок-реборнів із немовлятами?

— У моїй практиці такого не було. Але дружина мого друга Сергія розповідала про кумедний випадок. Якось узимку вона везла замовнику на маршрутці реборна в демісезонному одязі, а на вулиці — мороз. І одна жіночка старшого віку зробила їй зауваження, мовляв, що це за мама, яка сама вдяглася тепло, а про дитинча в такий холод належно не подбала. Ще й поцікавилася на всю маршрутку, чи зробила матуся щеплення своїй дитині, що з нею у маршрутках катається їздить? Довелося людині пояснювати, що це лялька. І одразу вишикувалася черга охочих подивитися на таке чудо. 

— Про що мрієте, пане Сергію?

— Хочу зробити експозицію механічних іграшок радянських часів. У мене їх більше за сто штук, і кожна по-своєму унікальна.  

Валентина НАУМЕНКО 
Фото надані респондентом  

Інші новини:


Данівська школа – один із центрів соціального життя

Такий школі, як у Данівці, можуть позаздрити і більші населенні пункти. Велика двоповерхова будівля, доглянута заквітчана територія, всередині – чистота і порядок.

2021-09-19 07:21