Цікаво про роботу і дозвілля – за філіжанкою смачної кави

2021-03-25 09:41

Тепер це точно знають учасники нового проєкту від «Деснянської правди» «Кава з депутатом». Адже зустріч із його першими гостями – головою Чернігівської обласної ради Оленою Дмитренко та її заступниками Ніною Лемеш і Дмитром Блаушем – була надзвичайно теплою, а діалог – невимушеним.

Тож питання й відповіді про 100 днів роботи ради, а саме такою мала бути тема розмови, перетворилися на неформальне спілкування. До речі, участь у ньому, окрім представників ЗМІ, взяли й кращі учасники Школи журналістики «ДП» – це було їхнє перше серйозне завдання.

Як рада пропрацювала перші 100 днів

Ці три місяці були дуже насиченими, каже Олена Дмитренко, – важкі сесії, створення коаліції, формування опозиції, робота без прийнятого бюджету… Але сьогодні консолідація в обласній раді є, і її очільниця сподівається, що на сесії, котра має відбутися 14 квітня, працюватиме вже повний склад депутатів.

Олена Дмитренко:

– Розібратися у всіх проблемах за цей період важко, їх дуже багато – рік буде складним. Але думаю, нам вистачить досвіду і бажання працювати так, аби наша каденція була успішною. Наразі проводимо інвентаризацію комунального майна, щоб орієнтуватися у всіх ризиках, які можуть очікуватися цього року, враховуючи пандемію. Але в нас професійна команда. У Ніни Лемеш – великий досвід у виконавчих органах влади, у Дмитра Блауша – в органах місцевого самоврядування. Тож будемо старатися й надалі працювати чітко та злагоджено. Сьогодні я отримую задоволення від роботи і від спілкування з людьми, які приходять на прийом – вони бачать, що рада максимально відкрита і готова швидко реагувати на проблеми.

Ніна Лемеш:

– Я – людина спорту, яка звикла працювати в команді. Тож добре відчуваю той командний дух, із яким ми зараз працюємо в обласній раді, й це має для мене особливу цінність. Зазначу, що на початку кожної каденції депутати завжди стикаються з певними труднощами. Наприклад, треба затвердити низку програм. Наша каденція вже ухвалила більше 20 програм і до близько 10-ти внесла зміни. Їх потрібно ретельно вивчити, розібратися, і це дуже непросто, особливо для депутатів, які обралися вперше. Це ж стосується і бюджету... Але саме спільна робота призвела до результату – і програми, і бюджет були вивчені та, врешті, прийняті. Хоча ще потребують доопрацювання. У нас почалася співпраця з облдержадміністрацією, що є позитивом.

Минулу п’ятирічку я була у виконавчій гілці влади, тепер працюватиму в місцевому самоврядуванні. Для мене це новий цікавий досвід. У минулому я була на позиції розробника програм та бюджету, тепер, знаючи певні нюанси, розумію, як виправляти недоліки. Завдання – знайти спільний вихід. Тож – командно працюємо на нашу громаду!

Дмитро Блауш:

– Сьогодні в обласній раді працюють люди, які знають весь механізм конструкції під назвою «влада». А найголовніше, розуміють усі методи впливу на різні ситуації. Адже одна справа – бути, а інша – залишити щось після себе… Думаю, найголовніше те, що у нас сформувалася реальна команда, в якій немає жодної партійності. Ми просто працюємо, підставляючи одне одному плече. Коли я говорю про відкритість нашої команди, більшість із вас знає: ми точно підтримуємо і допомагаємо. Ми взяли таку високу планку, яку не збираємося опускати.

Як вдалося досягти консенсусу з опозицією

Протистояння між більшістю та меншістю, здається, добігло кінця. Депутати-опозиціонери мають намір повернутися до сесійної зали і розпочати роботу.

– Яким чином цього вдалося досягти? Можливо, є якісь парламентарі-переговорники?

Олена Дмитренко:

– Деякі депутати і раніше висловлювали готовність повернутися до роботи. Але остаточно позицію чотирьох політичних сил було підтверджено під час ефіру на Суспільному – вони офіційно про це заявили. Основною мотивацією, напевно, стало те, що вони програли суд і наразі очікують апеляцію. (Нагадаємо, представники фракцій партій «Батьківщина», «Наш край», «За майбутнє» та «Європейська солідарність» бойкотували засідання через незгоду з призначенням керівництва ради, вибори якого на установчій сесії, на їхню думку, відбулися з порушенням чинного законодавства, і подали з цього приводу судовий позов. – Ред.). Якихось окремих перемовин із депутатами, які не відвідували сесійну залу, не відбувалося.

Для мене одним із головних принципів демократії є те, що на виборах ми – представники різних політсил, а після виборів – працюємо разом на користь наших виборців. Я і мої заступники – представники різних партій, але жодного разу в нас із цього приводу не виникало суперечок. Найвищого рівня демократії ми досягнемо тоді, коли будемо чубитися на виборах, а після них – працювати на свою громаду. Для виборців не важливі наші внутрішні суперечки, для них важливо, аби був прийнятий бюджет, програми, котрі забезпечать функціонування області.

Про відповідальність і нелегкий вибір

– Олено Борисівно, чим ви керувалися, коли вирішили взяти на себе таку відповідальність та погодилися на висування своєї кандидатури на посаду голови обласної ради?

– Якщо я скажу, що жодного разу не пошкодувала про своє рішення, буду нещирою. Такі моменти були, сумнівів було багато. Але так склалося, що з більшістю обраних депутатів, незалежно від їх політичної приналежності, я була знайома за попередніми скликаннями, коли я і сама була депутатом або очолювала Козелецьку громаду. Не приховую, що свого часу я тісно співпрацювала з депутатами з Аграрної партії, вони потім увійшли до «РІДНОГО ДОМУ». Вони зі мною спілкувалися і мене мотивували. Але основним стало те, що, коли ми збиралися фракцією партії «Слуга народу», я побачила більшість тих, хто обрався вперше: вони не мали практичного досвіду роботи. Тоді протокольно було зафіксовано висування моєї кандидатури, а вже на першій сесії почалися «гойдалки» з іншим прізвищем. Але ці молоді й начебто недосвідчені депутати повели себе дуже правильно. Це стало для мене стимулом, і я вирішила, що вже не маю права їх підвести. Зазначу, зазвичай початок кожної каденції є складним, але потім перемагає здоровий глузд, і всі починають працювати.

Про співпрацю з облдержадміністрацією, нардепами і джерела наповнення бюджету

Тут спікери були одноголосними: між двома гілками влади нарешті розпочалася співпраця.

Олена Дмитренко:

– На початку нашої роботи мали певні непорозуміння з ОДА. Вони могли перерости в дуже серйозний конфлікт, якщо би своєчасно ми всі не зупинилися. Чому? Бо зрозуміли, що наше кінцеве спільне завдання – щоб область розвивалася у всіх сенсах. Період прийняття бюджету був дуже важким. Бюджет недосконалий, але ми за нього проголосували, хоча зараз нам це і закидають, бо розуміємо: без бюджету область жити більше не могла, це поставило би під загрозу заробітні плати людей та інше. 

Виходу не було, і кожний депутат, який сидить у залі не перший рік, це чудово розуміє – гроші взяти нізвідки. І відповідальність, після того, як за бюджет проголосували, тепер спільна – й облдержадміністрації, і наша. Тому маємо докладати спільних зусиль, щоби цей бюджет наповнювати і вирівнювати.

– Як плануєте наповнювати бюджет?

– Шляхів не дуже багато. Я сподівалася, що за перше півріччя ми побачимо надходження різних податків і за їхній рахунок трохи зможемо вирівняти статті бюджету. Але ситуація з ковідом внесла свої корективи – надходжень буде значно менше, ніж очікувалося.

Утім, є держава, яка має допомагати виправити ситуацію. Повірте, ми стукаємо в усі двері.

– Чи співпрацюєте з народними депутатами і з ким саме?

– Так. Уже 6 грудня, буквально через три дні після мого обрання, відбулася наша перша робоча зустріч у Міністерстві розвитку громад та територій України із заступником міністра Іваном Лукерею і нашими чернігівськими народними депутатами – Валерієм Зубом, Павлом Халімоном, Сергієм Гривком. Також у цій зустрічі взяли участь депутати обласної ради Іван Дементов та Дмитро Іванов. Це був мій перший похід коридорами влади. З того періоду ми співпрацюємо, бо хочемо не одноразової допомоги, а роботи на постійній основі – проблеми потрібно вирішувати в комплексі. А без допомоги нардепів ми їх вирішити не зможемо.

Яке найбільше досягнення за 100 днів…

Олена Дмитренко:

– Ми знайшли правильні шляхи для співпраці з облдержадміністрацією. У нас різні погляди на деякі речі, але мета одна – разом працювати над позитивними змінами в області. Але буде неправдою сказати, що ми досягли великих успіхів, для цього потрібно трудитися хоча би рік. Але напрацювань – багато.

Дмитро Блауш:

– Додам трохи конкретики. Найголовніше – це те, що голова облради – на своєму місці. На її плечах лежить велика відповідальність за налагоджену співпрацю, вона – жінка миру.

Вперше в історії ради 185 млн грн державної дотації було розподілено наступним чином: 25% коштів громадам, які мають витрачатися виключно на медицину та освіту, 75% – обласному бюджету. Частина бюджетної дірки в 372 млн буде залатаною. Наголошу, що саме на керівниках громад лежатиме відповідальність за цільове використання згаданих коштів.
Ми разом розробили програму «Питна вода» – бо вже через 10 років проблема нестачі питної води може стосуватися кожного жителя нашої області. Наступного року зможемо відзвітувати, скільки грошей залучено під цю програму.

…і найбільше розчарування

Олена Дмитренко:

– Важкою була перша сесія, і важко було розчаруватися в деяких людях, котрих я вважала своїми близькими друзями. Не можна за політикою забувати про людські стосунки. В усьому має бути та червона лінія, за яку не можна заходити. Щоби зрозуміти добро, треба навчитися розрізняти погане.

Як підтримуватимуть сільську медицину в умовах ковіду

Ніна Лемеш:

– Програм із медицини кілька. Нещодавно депутати ухвалили цільову програму з боротьби з ковідом, згідно з якою на це закладено 6,2 млн грн на два роки. Найперші потреби лікарень обласного підпорядкування будуть задоволені за рахунок обласного бюджету. ФАПи мають різні джерела фінансування, основне – державний бюджет. Місцеві бюджети громад саме через програми виділяють тільки додаткові кошти. З обласних програм фінансова підтримка ФАПам не передбачена.

Олена Дмитренко:

– Я поясню, чому. Відбулася реформа децентралізації, в Чернігівській області створено 57 громад. Коли вони створюються, голова громади, якого обирають, несе повну відповідальність за все, що відбувається на території громади. ФАПи відійшли до первинної ланки медицини. Мережа ФАПів фінансується за рахунок держбюджету, але кожна громада мала можливість взяти на своє фінансування ФАПи, які не ввійшли до мережі. Коли я була головою Козелецької громади, ми саме так і зробили. Ми їх нормально утримували. При правильному підході кожна громада має на це можливості. Це вихід для тих населених пунктів, які могли залишитися взагалі без медичної допомоги при ліквідації ФАПу.

Обласна рада, крім того, що виділила кошти на боротьбу з ковідом, має і резервний фонд. За рахунок його ми можемо, наприклад, надати за необхідності допомогу ліками, засобами обробки тим же ФАПам.

Дмитро Блауш:

– Зона нашої відповідальності – обласні комунальні заклади охорони здоров’я. Намагаємося «вибити» з держави кошти, наприклад, на медичний кисень  для обласної лікарні, яка є опорною для всієї області й обслуговує третину міста.

Ніна Лемеш:

– Обласні програми, які вже затверджені з певною фінансовою складовою, на жаль, не зможуть бути фінансово стовідсотково виконані. Це реалії, в яких ми перебуваємо. Тому акцент і зроблений саме на комунальні підприємства. За останні п’ять років вони значно змінилися, їхній технічний і матеріальний стан покращився, адже ми націлені на те, аби це були базові лікарні, максимально забезпечені абсолютно всім необхідним.

Улюблена книга Ніни Лемеш та її особисті досягнення…

Треба відзначити, що це запитання, котре прозвучало від учасниці Школи журналістики «ДП», стало для Ніни Петрівни дещо несподіваним і змусило, як вони самі зізналися, й Олену Дмитренко, й Дмитра Блауша пригадати свої улюблені та прочитані книжки.

Ніна Лемеш:

– Залюбки прочитала книгу «Атлант розправив плечі», зараз читаю її другу частину. Але настільною можна назвати книгу «Як керувати урядом» – у ній багато практичних та інноваційних для нас речей. Деякі книжки мені рекомендує моя старша донька, їй 18 років, із такою ремаркою: «Почитай, для глибокого обговорення». А мені справді цікаво, що читає молодь, адже ми – два покоління, й наші думки можуть відрізнятися.

– Які ваші особисті досягнення за 100 днів?

– Насправді, вони більше командні. Найперше, це організаційні моменти з безперебійного функціонування апарату ради, по роботі з депутатами: вісім політичних сил – це немало. Організація роботи сесії, комісій, налагодження комунікацій із ОДА, громадськістю, журналістами. Ці моменти дають базу продуктивної роботи на подальші п’ять років.

– Які проєкти запрацювали в області для молоді?

– Прийнято програму з молодіжної політики до 2025 року. Вона включає завдання з розвитку молодіжної інфраструктури – насамперед, реставрацію приміщення нашого обласного Молодіжного центру (колишній кінотеатр імені Щорса) й облаштування там сучасного креативного простору для молоді з усієї області. Створюються також молодіжні ради, які активно працюють у громадах Чернігівщини.

– Спортивне питання: цією сніжною зимою на лижах каталися?

– Так, і з задоволенням. Я навіть організувала колег із обласної ради, і ми у вихідний вийшли на лижню. Були навіть такі, хто став на лижі вперше, але сподіваюся, не в останнє.

Дмитро Блауш: 

«Нас єднають журналісти»

– Як працюєте зі своїми колегами, що з ними минулого скликання були в одній політичній силі, була коаліція, а нині частина з них – в опозиції?

– Особисті стосунки завжди залишаються особистими. Не можу сказати, що вони були напруженими, але відсутність спілкування мала місце. Та нас єднають… журналісти. Під час ефіру на Суспільному ми говорили багато про що і відчули: образи охололи. Опоненти з повагою поставилися до Олени Борисівни, Ніни Петрівни. Мені це сподобалося. Думаю, що наші стосунки вирівняються, особливо, коли депутати стануть до роботи і ми почнемо працювати разом у сесійній залі.

Пропозиція від керівниці ВСЦ «Крок до тварин»

Тетяна Діденко, очільниця Чернігівського міського КП «ВСЦ «Крок до тварин», і підприємиця Вікторія Калмикова – відомі чернігівські зоозахисниці. Вони опікуються безпритульними тваринами, лікують їх, стерилізують, шукають родини. Вікторія – як волонтер – на території свого підприємства створила навіть міні-притулок, де постійно живе більше десятка хвостатих безхатьків.

Тетяна опікується захистом і допомогою тваринам вже як очільник комунального підприємства. А на зустріч із керівництвом облради завітала із пропозицією – порушити проблеми безпритульних тварин на рівні області. Вона зазначила, що в Чернігові за час роботи ВСЦ ситуація із цим питанням дещо покращилася, в тому числі й завдяки просвітницькій роботі, котру проводять працівники підприємства й зооволонтери – вони розповідають про роль стерилізації тварин у регулюванні їхньої чисельності. На жаль, виховання відповідального ставлення до тварин практично не ведеться у громадах, хоча з деякими їхніми очільниками співпраця починає налагоджуватися – наприклад, у Сновську, Корюківці. Але дуже мало розуміння проблеми навіть в органах місцевого самоврядування.

– Ідей і проєктів, як це розвинути, багато, – потрібна допомога, - наголосила Тетяна Діденко.

Її прохання-пропозиція отримала повне розуміння і підтримку з боку обласного керівництва, адже, як зізналася Олена Дмитренко, й сама має вдома чотирилапих друзів – кота плюшевого екзота й собаку породи кане-корсо. І розповіла історію своєї любові до тварин:

– Собаку мені подарували діти. А до цього я їх ніколи не тримала. Добре пам’ятаю один момент. Цуценя прожило у нас два тижні. Зять сфотографував мене в той момент, коли я сиділа на сходах на другий поверх і просто плакала – собака повисмикувала з горщиків усі орхідеї. Мені зателефонувала сестра, в неї завжди жили собаки. Питає, чому я зажурена. Я їй поскаржилася, а вона каже: «Собака до року – вампір, а потім – донор. Почекай». Собака виросла, й тепер дарує нам свою любов.

Про інтерв’ю та інтерв’юерів

Запитання, на котре відповідали під час занять учасники Школи журналістики ДП, прозвучало і для гостей:

– У кого б ви взяли інтерв’ю?

 Олена Дмитренко:

– В Ангели Меркель. Вона дуже цікава особистість, сильна і вольова жінка, можливо, навіть із більш чоловічим характером. Сьогодні її роль в геополітиці ще недооцінена.

Ніна Лемеш:

– Нещодавно я дивилася художній фільм про Маргарет Тетчер, і він мене надзвичайно вразив. Я, звичайно, розуміла значимість цієї особистості, але після фільму вона для мене відкрилася з іншого боку. Тож якби мала таку можливість, дуже хотіла би з нею поспілкуватися. А ще, враховуючи сьогоднішню геополітичну ситуацію, – в нинішнього президента США.

Дмитро Блауш:

– В Ілона Маска. Запитав би в нього поради, яку кріптовалюту купувати. І, можливо, пішов би з роботи займатися чимось із Маском.

На цій жартівливій ноті зустріч добігла кінця. За чесні та цікаві відповіді директорка «Чернігівської Деснянскої правди» Христина Лаврищева вручила гостям сертифікати на особисте інтерв’ю, яке буде розміщеним на сторінках нашого видання.

Алла ПРИМА
Фото Віктора КОШМАЛА та з сайту Чернігівської обласної ради

Інші новини:


Вже третю Олімпійську алею висаджено на Чернігівщині

Продовжуючи нещодавно започатковану традицію на честь відзначення 30-річчя Національного олімпійського комітету України та 20-ї річниці створення відділення НОКу в Чернігівській області, сьогодні у Новгород-Сіверському відбувся черговий спортивно-масовий захід та урочисте висадження третьої Олімпійської алеї.

2021-09-20 11:05