Перемогти сестрам Тетяні та Інні Чабан допомогла «Любов»…

2021-03-19 09:18

Зоряний вокальний дует сестер Чабан давно відомий за межами Чернігівщини. Творчість Інни та Тетяни, в тому числі й авторські пісні, викликають щире захоплення. Адже вони наповнені ніжністю, світлою енергетикою, наснагою до життя. 

Днями сестри знову подолали чергову вершину, отримавши дві перші премії на всеукраїнському конкурсі. Отож – вітаємо!

– Це був всеукраїнський багатожанровий фестиваль-конкурс мистецтв «СМАЙЛ ФЕСТ» «Українські візерунки», – розповідає Тетяна Чабан. – Відбувався він онлайн. Ми посилали концертні записи двох пісень. Авторську – «Любов» Ігоря Лютницького (це чоловік пані Інни. – Авт.). Та серенаду Шуберта на слова Олени Пчілки. І перемогли з обома у двох номінаціях – авторська пісня та академічний вокал. Учасників було багато, адже конкурс багатожанровий. Це й діти, й дорослі, й вокалісти, й танцювальні колективи, ансамблі, малі форми хорів… Журі переглядало надіслані відео цілий тиждень. Приділило пильну увагу всім номінантам. А відтак ми отримали свій переможний результат.

– Карантин вніс свої корективи в наше життя. Культурних подій наживо стало дуже мало…

– І онлайн – також. За час карантину ми взяли участь тільки в цьому конкурсі. Здається, інших широкомасштабних проєктів і не було. Хоча незабаром планується міжнародний онлайн-конкурс. І ми також візьмемо в ньому участь.

– Ви з сестрою, звісно, бачитеся, репетируєте, шукаєте цікаві твори й пісні. Що нового з’явилося у вашому репертуарі за цей непростий «корона вірусний» час? Упевнена, карантину й локдауну у вашій творчості не було.

– Так. Наш репертуар збільшився. Зокрема, й завдяки двом прекрасним пісням. Одна з них — на вірш Пабло Неруди, я переклала його з російської мови на українську. Інна написала музику. Інша пісня — на слова нашої чернігівської поетеси Ірини Кулаковської. Назва — за першим рядком вірша «Мій драконе, одвічний розраднику, страже думок...» Це філософська поезія, із якої ми з Інною створили пісню. До речі, вона ще ніде не звучала. Але ми плануємо прем’єру. А от пісню Пабло Неруди вже чули, коли нас запросили на чернігівське телебачення у програму «Вечірній Чернігів». Загалом, до карантинних заходів, ми часто виступали і на ТРА «Новий Чернігів», і на Суспільному, й на обласному радіо. 

Восени 2019 року співали на творчому вечорі письменника Сергія Дзюби. Також організували й свій творчий вечір для учасників арт-клубу та слухачів. 

– Знаю, що ви, коли збираєтеся родиною, співаєте. Ваші з пані Інною чоловіки мають гарні голоси і талант до творчості. Діти – також. 

– На жаль, таких зустрічей тепер менше. Це зрозуміло. Намагаємося берегти одне одного. Адже всі ми медики. І щодня спілкуємося з хворими. Але з Інною, звісно, зустрічаємося. Готуємо програми, слухаємо нові обробки й українських народних пісень, і сучасних виконавців. Ми якось були на концерті у філармонійному центрі, і там виступала Ольга Чубарева, народна артистка України. Тоді ми відкрили для себе її прекрасний вокал і чудове сопрано. Цікавимося й сучасними гуртами. І бардівським співом. У нас теж є такі пісні. 

– Ви, пані Тетяно, й сама пишете гарні вірші. 

– Так. І це додає мені снаги. А ще цікавлюся сучасною поезією. У Фейсбуці, наприклад, відкрила дуже незвичайного поета. Він записаний там, як Анатолій Анатолій. Це його нік. А вірші — настільки пронизливі, патріотичні. Мабуть, він – учасник АТО і пройшов цими нелегкими дорогами… 

– По суті, 2020 рік випав із творчої обойми. Але у 2019 році ви також мали престижні нагороди.

– Ми отримали міжнародну премію імені Василя Симоненка і стали лауреатами міжнародної літературної премії імені Гоголя «Тріумф». Загалом же – у нас із Інною тільки творчих вечорів було вісім! І в Чернігові, і в Києві – в Національній спілці письменників України. А конкурсів, фестивалів – не злічити. Брали участь у конкурсі імені Олени Теліги в Києві. Також представляли Чернігівщину на творчих звітах областей у Палаці «Україна». Їздили до Гомеля на міжнародний конкурс… 

– Вам точно легше жити в цей непростий час, бо з вами пісня і творчість. А це позитив та радість. 

– Так, сьогодні позитив необхідний усім. Тому краще обминати негативні новини на телебаченні, а шукати там програми, котрі дарують нам щирі й гарні емоції. Отож слухайте музику, читайте. Нещодавно я прочитала новий роман Валентини Мастєрової «Тобі скажу2, що був номінований на Шевченківську премію. Він прекрасний. Ще я відкрила для себе книгу Миколи Аркаса «Історія України-Руси». І багато чого дізналася нового про Україну й українців. Скажу точно — свого часу такого нам не викладали ні в школі, ні у вишах. Мені книгу порекомендував молодший син, котрий навчається на першому курсі Інституту міжнародних відносин КНУ. Рада, що сьогодні у молоді багато можливостей дізнатися правду про нашу історію, адже з минулого виростає сьогодення і майбутнє. Тому — шукайте своє, близьке вам, котре радує і окрилює, думайте про весну — вона вже поруч. 

* * * 
Чарівні голоси сестер Чабан справді дарують не тільки насолоду, а й енергію жити й творити це життя. Напевно, така гармонія між сестрами, бо вони – двійнята і завжди відчувають одна одну навіть на відстані. Музика для них – вічна. 

А от їхні родини – медичні. І – творчі, захоплені музикою. Тетяна – дружина Андрія Михайловича Жиденка, генерального директора КНП «Чернігівська обласна лікарня». А Інна – лікаря-офтальмолога відділення мікрохірургії ока обласної лікарні Ігоря Миколайовича Лютницького. В обласній лікарні працюють і сестри: Тетяна – завідувачка централізованої клініко-діагностичної лабораторії, а і Інна – завідувачка імунологічної лабораторії. Коли Тетяна та Інна навчалися в медичному інституті імені Богомольця, то на другому курсі пішли ще займатися у вихідні в Народну консерваторію при консерваторії імені Чайковського, отож вільного часу практично не мали, але про те не жалкували. 

Творчість, сцену сестри люблять, як і свою професію. Вважають обмін енергетикою зі слухачами – надзвичайним позитивом, бо всі відтак перебувають у світі прекрасного. 

До речі, навіть із точки зору медицини, мистецтво – це захисна реакція від усього недоброго. Вона робить нас сильнішими, з’являються сила, наснага й натхнення до життя. 

Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото з архіву сестер Чабан

 

Інші новини:


Данівська школа – один із центрів соціального життя

Такий школі, як у Данівці, можуть позаздрити і більші населенні пункти. Велика двоповерхова будівля, доглянута заквітчана територія, всередині – чистота і порядок.

2021-09-19 07:21