Дещо про журналістську етику та чесність перед своєю аудиторією

2021-03-18 10:08

Стосовно важливості професії журналіста немає жодних сумнівів, але є одне але... За умов популярності соціальних мереж, неперевірених інтернет-ресурсів і майже абсолютної безкарності лайки та наклепів у інформаційному просторі – кожен із нас може постраждати від недобросовісних дописувачів.

Жертвою наклепів та безпідставних образ став навіть головний онколог уже не тільки Чернігівщини, а й України, народний депутат Валерій Зуб.

— Пане Валерію, ви як лікар, потім головний лікар та очільник Чернігівського центру сучасної онкології, і навіть як політик, жодного разу не потрапляли у скандали. Всі, хто вас знає особисто, шоковані дописами в соціальній мережі «Фейсбук» журналістки Уляни Ковальчук, нині вже колишнього члена Національної спілки журналістів України.

— Так, справді, я завжди з великою повагою ставився і ставлюсь до журналістів і завжди відкритий до діалогу. Для мене, як і для всіх, була абсолютно незрозумілою позиція цієї людини.

— Не секрет, що Уляна Ковальчук раніше працювала в онкодиспансері прессекретарем. Чому вона пішла з цієї роботи чи її звільнили?

— Із перших днів, як я став головним лікарем, у мене було на меті відкрити новий напрямок роботи, не притаманний медичним закладам на той час. Це був напрямок відкритості нашого тоді ще онкодиспансеру, напрямок комунікації у мас-медіа, аби інформація про заклад була постійною, доступною, професійною і написаною фахово, по-журналістськи. Це також було необхідно для роботи з громадськістю, представлення та популяризації закладу, зокрема, й на всеукраїнських та зарубіжних конференціях. Пані Уляна гарантувала, що зможе організувати цю роботу. І маю відзначити, що у неї доволі непогано все виходило. Справді, реалізовувались вдалі проєкти, втілювалися цікаві ідеї, котрі пропонувала Уляна Ковальчук. Та, на жаль, так тривало недовго. Людина, яка живе інтригами, якщо не знаходить приводів для них, то вигадує їх сама. Знаєте, завжди, коли згадую початок співпраці з цією журналісткою, пам’ятаю слова її попередніх роботодавців, котрі мене застерігали стосовно пані Уляни — що я теж пошкодую, якщо візьму її на роботу. Але я завжди живу за принципом – довіряти людям. 

Моя професія навчила мене домовлятися з різними людьми. Чесно кажучи, мені завжди вдавалося знаходити правильний підхід до людей і я вважав, що не маю ворогів. Але пані Уляна вичерпала мій ліміт довіри вже за три роки. Першими дзвіночками були її доволі агресивні настрої в колективі: якщо хтось не погоджувався з баченням прессекретаря, то одразу ж наштовхувався на образи, потім постійні навіть нецензурні висловлювання в соцмережах, зокрема, й у бік адміністрації міста, тодішніх нардепів, ну а останньою краплею стало те, що мене викликали на допит до СБУ. Причиною стала заява народного депутата Анни Романової стосовно погроз її життю та переслідування від Уляни Ковальчук. Після цього працювати з цією журналісткою я вже не мав наміру.

— То ви вважаєте, що її поведінка і дописи в соцмережах – це образа за звільнення?

— Можливо, але ймовірніше, що в умовах її безробіття та негативного авторитету в Чернігові вона просто намагалася зробити так, щоб її «помітили». В період моєї передвиборчої кампанії пані Уляна писала статті в такому політичному контексті стосовно мене, щоби, напевно, влаштуватись до конкурентів. Але і там не склалося.

— Наскільки відомо, то в медичному просторі ви не один, кому довелось читати про себе, м’яко кажучи, неприємні дописи?

— Так, це чекало всіх її роботодавців. Після онкодиспансеру Уляна трохи попрацювала у Чернігівській міській лікарні №2. Звідки її теж звільнили зі скандалом. На той момент головного лікаря Володимира Петровича Фаля чекала така ж сама доля, що й мене. Ті, хто співпрацював із Уляною Ковальчук — покійний народний депутат Валерій Давиденко, керівництво газети «Семь дней», колишній голова Чернігівської облдержадміністрації Андрій Прокопенко, інтернет-видання gorod.cn.ua — усі були під негативним прицілом у ФБ. А потім уже почали страждати ті, хто не погоджувався з її брудом та плітками. Це відомі чернігівські лікарі, громадські діячі, також і журналісти.

— У вас були думки стосовно позову до суду про образу честі та гідності?

— Скажу чесно, мені як людині, котрій не вистачає 24 години в добі, щоби виконати всі заплановані важливі справи, нема коли думати про дописи Уляни, а ще й витратити купу часу на судові процеси. Елементарно – ніколи. І це зовсім не той рівень.
Коли я йшов у політику, то знав, що за цим стоїть! Розумів — життя стане більш публічним. Хочу сказати, що я нормально ставлюся до критики і вважаю: коли людина активно працює, критика обов’язково повинна бути. Це як показник роботи: завжди будуть задоволені і не дуже. Але є велика різниця між критикою, заснованою на фактах, і безпідставною, «брудною білизною», яка ґрунтується на нічим не доведених вигадках та образах. Адже головний обов’язок журналіста — чесність, вимога говорити правду, відсутність права на брехню. Уляна ж просто втрачала самовладання, щоби хоч якось мене скомпрометувати. Спочатку особистим життям. Потім вона переключилась на всіх, хто публічно виступав на мою підтримку, але жодного разу не написала про мою політичну діяльність, професійні риси чи робочі взаємовідносини. А це саме ті речі, в контексті яких і має розвиватися моя публічність.

— Але ж залишати наклепи без реакції — теж неправильно, читачі рано чи пізно подумають, що оскільки немає реакції — значить, правда.

— Погоджуюсь. До мене — як до того, кого найбільш активно та негативно обговорювала в своїх дописах пані Уляна, звернулись лікарі, котрі також постраждали від її соціального булінгу, з проханням, так би мовити, підсилити їх звернення до обласної організації Національної спілки журналістів України. Основною метою звернення було визначити, чи є Уляна Ковальчук членом спілки НСЖУ, та вжити заходів стосовно цієї журналістки, яка вдається до особистих образ, оціночних суджень, погроз, маніпулювання вигаданими нею фактами в мережі ФБ і порушує етичні норми професії журналіста.

Після цього було засідання комісії з журналістської етики Чернігівської обласної організації НСЖУ, яка визнала, що зазначена членкиня спілки порушила ряд норм Кодексу етики українського журналіста, а ще порушила Статут НСЖУ. За грубі порушення Уляну Ковальчук на спільному засіданні правління, ревізійної комісії та комісії з журналістської етики Чернігівської обласної організації НСЖУ було одноголосно виключено із рядів Національної спілки журналістів України.
Вона навіть не прийшла на засідання, хоча я так хотів подивитися в очі людині, яка вилила на мене і мою родину стільки бруду.

— Що далі? Що би ви хотіли побажати Уляні?

— Я не тримаю на неї зла, бажаю знайти своє справжнє покликання у житті та навчитися отримувати задоволення від позитивних новин, дотримуватися моральних принципів і бути чесною перед собою та своєю аудиторією!
Також хочеться власним прикладом підтримати людей, які коли-небудь стикалися із наклепами, фейками й образами честі та гідності від непрофесійних журналістів.

Інші новини:


На пробне ЗНО у Чернігові можна буде доїхати без перешкод – транспорт працюватиме без обмежень у часі

У суботу, 24 квітня, міський громадський транспорт працюватиме протягом усього дня з 6-ї до 20-ї години, але з дотриманням необхідних карантинних заходів. Це пов’язане з проведенням у цей день пробного зовнішнього незалежного оцінювання.

2021-04-22 15:54