Володимир Пилипенко: відкриваємо Чернігів поза історичним центром

2021-03-16 08:51

Як бути сучасним креативним екскурсоводом, а не просто «людиною-енциклопедією» історії міста? Як зробити так, щоби туристи приїжджали до Чернігова знову і знову? Про це знає історик за фахом, кандидат історичних наук та екскурсовод Володимир Пилипенко. Пам’ятаєте його онлайн-екскурсії під час карантину? А проєкт «Проста історія» з Володимиром Пилипенком на «Українському радіо: Чернігівській хвилі»? 

Володимир викладає історію в Навчально-науковому інституті історії та соціогуманітарних дисциплін імені О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка, але основною своєю задачею вважає не лише вчити студентів та займатися дослідженнями, а й популяризувати історію. Особливо історію рідного міста. В ролі екскурсовода він спробував себе, коли навчався в аспірантурі. Першими екскурсантами були друзі та їхні знайомі. І за більше, ніж десять років він став дуже популярним. З ним наше інтерв’ю. 

— Володимире, чи дивує Чернігів вас і досі? Здавалося б, за десять років уже детально вивчено стільки локацій. 

— Дивує, бо історія міста — це не лише локації. Це — історії людей, цілих родин. І вона – безмежна. Саме це й цікавить мене зараз найбільше. Будь-яке місто наповнюють люди. Вони найцікавіші в ньому. А інакше — це просто купа цегли: красивої чи не дуже, старовинної чи нової. Навколо будь-якої будівлі є історія, яку пишуть люди. Особисто мені подобається постать Лазаря Барановича. Чим більше про нього читаю, тим більше переконуюся, що це унікальна людина, яка з кінця 17 століття перетворила Чернігів фактично із глухого хутора на якісне місто. Духовний, паломницько-релігійний, освітній, мистецький центр. 

— Які місця в Чернігові подобаються вам найбільше? А які відкриваєте для себе по-новому?

— Мені дуже подобається П’ятницька церква та Антонієві печери. Але зараз я відкриваю для себе Чернігів значно ширше, поза історичним центром, через історії вулиць. Дуже подобається вулиця Шевченка. В різні часи вона по-різному називалася, а в 19 сторіччі це взагалі було три окремі вулиці, які йшли одна за одною. І це інша історія міста, яка відрізняється від, наприклад, того ж самого Чернігівського дитинця. Але вона не менш цікава. І люди дедалі більше хочуть відкривати для себе саме такий Чернігів. 

— Чернігів називають містом легенд. В яку із них вірите ви? І чи є в нашому місті по-справжньому містичні місця?

— Скажу чесно, що я цим не цікавлюся. У мене зовсім інша тематика. І коли мене просять назвати в Чернігові якесь місце сили, я пропоную відвідати спортивну залу. Легенди і міфи — це спосіб пояснити історію, чим і займалися наші пращури. Нині всьому можна знайти раціональне пояснення. На мою думку, справжня історія цікавіша, ніж легенди або якісь містичні історії. Хоча коли розповідаю історію Чернігова, то згадую і їх. 

— Яка чернігівська локація найбільш популярна серед туристів?

— Туристам, які приїздять до нас уперше, цікавий центр міста, Дитинець, Болдині гори, Антонієві печери. Тим, хто приїжджає до нас не вперше, хочеться відвідати свої улюблені місця та піти на екскурсію поза центром. 

— Куди б ви повели туристів, якби у вас був час лише на одну локацію? 

— В Антонієві печери. Це неймовірна локація Чернігова. Особливо унікальною є тамтешня підземна церква. 

— Які нові цікаві маршрути відкриваєте людям? 

— Мені дедалі більше подобається наше чернігівське Застриження (район від Красного мосту до Бобровиці) зі своєю еклектичною забудовою, де будинки являють собою суміш різних стилів та епох. Там дуже цікавий класицизм, дерев’яна архітектура, міська садибна забудова, псевдоготика, якої взагалі мало в Україні. Для Чернігова — це унікально. Район цікавий і тим, що там була забудова еліти тогочасного суспільства. А саме: 18-19 століть. Свої відкриття я реалізував в екскурсії однією вулицею. Вона починається від Інституту сільськогосподарської мікробіології — колишньої садиби поміщика та політичного діяча Григорія Глібова. У неї своя окрема унікальна історія. 

— Назвіть три цікаві, але маловідомі факти про Чернігів. 

— Перший — за часів Київської Русі Чернігів був більшим за площею від Києва. І наше місто я завжди називаю музеєм просто неба, бо в порівнянні з іншими містами України тут найкраще збереглася давньоруська культура. Другий — наприкінці 17 століття Чернігів міг стати центром православної церкви на Лівобережній Україні. Наш Троїцький монастир фактично будувався для того, аби взяти на себе функції Києво-Печерської лаври. Адже Київ був під загрозою польського нападу, й існувала ймовірність, що центр митрополії доведеться перенести до Чернігова. Але цього не сталося. Третій — на першому гербі Чернігова був зображений святий Римо-католицької церкви. А саме: святий Владислав. На Валу можна побачити макет цього герба. Його було надано Чернігову 1623 року разом із Магдебурзьким правом. Чернігів тоді перебував у складі Речі Посполитої. Цей герб наше місто використовувало найдовше, майже 200 років.

— Чи правда, що найкращі екскурсоводи — це історики за фахом?

— Я не згодний. Історична освіта і кваліфікація дуже допомагають у роботі екскурсовода, бо розуміння історичних процесів справді важливе. Але я знаю прекрасних екскурсоводів — учителів математики і фізики. Для екскурсій в художньому музеї треба мати мистецьку освіту, а в дендропарку — освіту дендролога. 

— Які вимоги часу до сучасного екскурсовода?

— Він повинен бути кваліфікованим, комунікабельним, креативним, інноваційним і, певною мірою, психологом. Він має бути готовим постійно розвиватися та вчитися. Бажано знати хоча б одну іноземну мову, бо не всі іноземці розуміють українську чи російську. Гарно мати свій YouTube-канал. А ще постійно оновлювати свої знання, бо не можна весь час їхати на одному коні. 

— Як багато людей ходять на екскурсії? І чи цікавляться історією свого міста наші чернігівці? 

— Насправді чимало людей приїздять до нас на екскурсії. Цікавляться своєю історією й чернігівці. Я регулярно проводжу екскурсії для мешканців нашого міста. Кілька років поспіль ми з колегами проводили екскурсії під час фестивалю «Зелена сцена». І до нас приїжджало багато людей із інших міст. Торік випускники школи екскурсоводів проводили екскурсії при нашому туристично-інформаційному центрі. Там теж було чимало чернігівців. 

— Які книги про Чернігів ви б порадили прочитати?

— З одного боку про Чернігів написано багато цікавих і корисних книг. З іншого — не так багато серед них синтетичних праць. Із найновішого я и порадив прочитати книгу доктора історичних наук, професора Сергія Леп’явка «Чернігів. Історія міста». Незабаром має вийти друге видання. Це сучасна, синтетична праця, яка розповідає про Чернігів від початку створення до наших днів. Це загальний нарис історії Чернігова, в якому є вся історія міста, вся хронологія і різні аспекти життя. Книга на 400 сторінок, прекрасно проілюстрована. У нас є чудовий історичний журнал: «Сіверянський літопис», який можна почитати в Інтернеті. Є хороший збірник наукових праць нашого історичного музею імені В.В. Тарновського «Скарбниця української культури». Але все одно нема такого тексту, який би прочитав – і все стало на свої місця. Чим більше читатимете, тим більше буде нових питань. 

— Вечірні екскурсії практикуєте?

— Так, але переважно в літній сезон, коли надворі тепло, місто гарно освітлюється і стає по-особливому привабливим. Звісно, що ввечері вже не можна відвідати музей, але такі прогулянки все одно досить популярні. 

— Згадайте найцікавіший момент зі своєї роботи.

— Якось у нас була велика чотириденна екскурсія Чернігівською областю. Ми багато де побували, багато чого побачили. В тій групі був чоловік солідного віку, який ставив багато розумних питань і розповідав чимало цікавих фактів. Його прізвище мені здалося дуже знайомим. І лише на третій день я зрозумів, що це професор, який написав не одну книжку про історію Чернігова, архітектуру Чернігівщини. Студентом я вчився по його книжках. Ось таке цікаве знайомство. 

— Як вплинув на вашу роботу карантин?

— Карантин уніс свої корективи в роботу екскурсоводів, але водночас дав можливість зробити нові проєкти. Торік разом із суспільним телебаченням ми розробили близько десяти екскурсій онлайн Чернігівщиною. З одного боку було досить складно, бо ти не бачиш людей за кадром, для яких проводиш екскурсію. Але загалом це був цікавий і позитивний досвід. Ми активно співпрацюємо з телебаченням Суспільного та Чернігівською хвилею Українського радіо. Щотижня на радіо у мене виходять історичні програми, яких загалом уже більше ста. Це така собі популяризація історичних фактів, коли складні історичні теми розповідаються людям простою зрозумілою мовою. Говоримо як про історію міст, сіл, так і відомих родин, важливих подій. 

— За що любите Чернігів?

— За його затишок. Це велике зелене затишне місто з дуже багатою історією. 

— Екскурсія — це й відпочинок. А як відпочиваєте ви?

— Особисто я не відвідую екскурсії. Екскурсоводи на екскурсії не ходять. Хіба що під час подорожі іншими містами. Люблю активний відпочинок, відпочинок на природі, із задоволенням читаю книги. Люблю подорожувати і відкривати для себе щось нове. 

Спілкувалася Валентина НАУМЕНКО
Фото надане респондентом 

Інші новини:


Про добрий слід в історії – прадавній і сучасний

У центрі Вороньків мешканців та гостей села зустрічає храм УПЦ. Отець Мирослав (Партатус), настоятель Покровської церкви у Вороньках, тут із 2004 року.

2021-08-02 10:36