Неймовірно довгий і шалено короткий рік – без Геннадія Касьянова…

2019-08-18 15:24

І не минає, не минає, і вже ніколи не мине… Туга за неймовірно талановитим Творцем дивовижного Простору і Часу в театральному форматі. Пам’ять – про цього чудового чоловіка й керівника, для якого актори були «мов діти» і він знав усі їхні болі й радощі на сцені та поза нею. І намагався допомогти. 

Любов до Митця, чиїм домом був Театр – на віки вічні, даний йому Богом і який він у мініатюрі створив у нашому стародавньому граді. Радість – від того, що мали щастя спілкуватися, зустрічатися з Геннадієм Сергійовичем, котрий був щирим і дотепним, а разом з тим і загадковим, з веселими іскорками й неземною таємницею в очах. Надія – що все ним створене житиме й ростиме вшир та вгору, адже є продовжувачі й шанувальники справи Маестро. Віра – що все повториться й нічого не вмирає, просто рухається по спіралі Буття…

Вірю та знаю – такі люди приходять на землю, аби розбудити наші серця, принести сюди іскру небесного вогню й запалити серця однодумців та шукачів. Така їхня місія у Всесвіті. І Геннадій Касьянов цю справу звершив. А продовжувати її є кому. Бо народився колектив, здатний розвивати й розбудовувати справу свого вчителя. Їхні душі співзвучні у вселенській гармонії. «Ура!» – сказав би Геннадій Сергійович. 

Свята наша традиція – добрим словом згадувати тих, хто пішов за межу, у роковини пам’яті.  Колектив молодіжників на чолі зі своїм керівником Юрієм Кравчуком зробили цю дату світлою, зібравши в театрі друзів та шанувальників, просто театралів. І це був  день світлих спогадів, лагідних, ледь сумних усмішок, слів удячності й любові, котра уособлює земне й неземне буття.

До роковин біля входу до театру на стіні з’явилася меморіальна дошка, встановлена коштом театру, де на білому мармурі портрет засновника театру Геннадія Касьянова у профіль. Тим самим Геннадій Сергійович ніби споглядає із засвітів на тих, хто входить до театру й виходить із нього, немов відчуваючи, як розвидняються наші серця після вистави. І так буде завжди, поки існуватиме театр. А він житиме завжди! 

Повторюся, як рік тому, – ніщо не вмирає на цій Землі. Духовний код і душа вічні й «записані» в генофонді планети, котра теж жива, як і ми всі. Отже – все воскресає, а любов – не минає. І ми так само любимо Вас, Геннадію Сергійовичу. І ця любов дорівнює вічності!

Обіцяємо берегти Ваш і наш театр як зіницю ока.  Аби Вам на Тамтешніх космічних орбітах, на окреслених Богом шляхах було легко й радісно творити і жити  на повну та щасливу силу нового Буття…

А наразі згадалося, як Геннадій Сергійович до однієї з вистав попрохав мене написати поетичні рядки з певними символами. Вони не увійшли до того спектаклю, бо народилася інша концепція. Але вірші залишилися. Геннадій Сергійович прочитав їх тоді,  а відтак замислився… 

Людмила ПАРХОМЕНКО
 

Інші новини:


Владислав Атрошенко про продаж землі: "За таких умов, як сьогодні, це злочин проти України"

– 13 листопада був прийнятий у першому читанні закон про продаж землі. Я вважаю, що спроба прийняття цього закону – найбільший злочин перед Україною і народом України за всю історію незалежності.

2019-11-21 08:55