Новації і відкриття Молодіжного театру

2021-02-24 07:40

Часи бувають різними. Але ставлення до них, власна життєва позиція, позитив і бажання змінити все на краще, вистояти і перемогти — це сенс усього сущого. І зміст роботи, покликання, подарованого і вирощеного з маленької іскорки таланту, довіреної тобі корисної для людей справи, витрачених зусиль і досягнутих звершень.

У часи нинішньої пандемії та вимушених локдаунів нелегко всім. Адже простір часто звужується до квадратних метрів квартири, роботи онлайн, походів до магазину, аптеки...

А як же театр? Тим більше, і раніше, до всіх карантинів, постійно спалахували суперечки з гамлетівським запитанням: бути театру чи не бути? Хліба й видовищ — гасло дуже давнє. Але коли в країні люди залишаються без зарплат, скорочуються робочі місця, малий бізнес, найбільш мобільний серед роботодавців, не витримує і звільняє своїх працівників — що робити акторам? Адже театри постійно на карантині-локдауні, а якщо і дозволяються вистави, то кількість місць у глядацькій залі обмежена.

Але непевні часи минають. Чорні смуги змінюються білими. І життя продовжується. Щоби це зрозуміти й не здаватися, треба мати терплячі й гарячі серця. Колектив Чернігівського молодіжного театру вирішив: іноді часи обмеження і вимушеного простою потрібні для того, щоби відкритися експериментам та встановити нові партнерства. Адже це може бути ні чим іншим, як шансом відкритися в новій якості, зробити щось по-новому. Креативно, свіжо, в дусі часу. Розбавити вже відомий та улюблениий глядачами репертуар сучасним мистецтвом, аби поруч із давніми шанувальниками «молодіжки» у глядацькій залі з’явилися нові обличчя — молоді й зовсім юні, котрі би підхопили театральну естафету.

Театр багато й настирно, терпляче й одержимо працював. Шукалися нові вистави, тривали довгі й детальні репетиції, режисери відкривали раціональне зерно та творчі спалахи, аби з перших кроків на сцені підкорити глядача й акторською грою, і суттю спектаклю, щоби він став відкриттям і навіть прозрінням. Звісно — і сценографією, і костюмами, й музичним супроводом і ще багатьма штрихами й нюансами. І це дало свій результат — попри те, що театр відкривався для глядачів лише час від часу, у статусі театру-кафе, коли глядачі сидять за столиками, а відстань між ними — правильна для карантину. До речі, це й невеликий релакс — глядачі можуть замовити каву й тістечка та поговорити перед виставою і після.

Однак головне — молодь зацікавилася виставами. А молоді глядачі – це майбутнє театру! Так само, самі актори, й зокрема — театральна молодь тепер мають більший простір для роботи. І не тільки для вживання у ролі, а й можливість самим спробувати себе ролі режисерів. Бо така нова іпостась — це поступ уперед і подолання нових вершин. Плюс можливість симбіозу — спільної глибокої та гармонійної співпраці акторів усіх поколінь — і новачків Молодіжного, і тих, хто належить до засновників театру. Що тільки на користь. Бо дає поштовх до Творчості, до осягання Мистецтва, до Синергії «сцена-глядацька зала» — коли в театрі відчувається життя і мало не телепатична розмова глядачів із акторами. Це — сьогоднішня театральна філософія його буття і театральні реалії, якщо хочете.

А далі — реальна робота молодіжників. Адже КП «Чернігівський обласний молодіжний театр» продовжував свою діяльність. І, варто ще раз зазначити, що завдяки гнучкості та активній позиції працівників театру було зроблено чимало.

Під час першого локдауну Молодіжний театр (за ініціативою актора й постановника Володимира Сурая) провів серію онлайн-читань «СучУкрДрама», в рамках якої звучали п’єси Павла Ар’є «На початку та наприкінці часів» (ця читка відбулася 26 квітня, на День міжнародної пам’яті Чорнобильської катастрофи) та «Назву не пам’ятаю» Катерини Пенькової.

Проєкт «СучУкрДрама» став першим кроком для встановлення партнерських взаємовідносин зі спільнотою драматургів України та започаткував нову тенденцію у створенні вистав за сучасною драматургією.

Одразу після виходу з червоної зони, 1 серпня, відбулася прем’єра вистави «Орніфль» за Жаном Ануєм. Це історія про поета, в якому захворів... його високий дар. Митець розривається між написанням дешевих, але прибуткових куплетів та високими духовними темами... Орніфль зустрічає свого сина, який змушує його відповісти на суттєві запитання... Роботу над цією виставою очолили артисти Роман Покровський та Руслана Остапко.

2 серпня до Молодіжного театру із Польщі завітала драматургиня Катерина Пенькова. Розпочалася підготовка івенту нового формату «Назву не пам’ятаю», прем’єра якого відбулася 18 вересня. В межах цього проєкту до театру як спікери були запрошені відомі особистості – драматургиня та театральна менеджерка з PostPlay театру Анастасія Косодій, драматург, сценарист та один із організаторів фестивалю молодої драматургії «Любімовка» Максим Курочкін, драматургиня з «Дикого театру» Лєна Лягушонкова й практичний психолог та автор соціальних проєктів Інна Чистенко. Новація тут — коли після спектаклю спікери й глядачі могли спілкуватися з приводу побаченого — сподобалася всім та привабила до театру нових глядачів. Режисером проєкту став Володимир Сурай.

11 жовтня Роман Покровський презентував виставу «Голлівуд» за п’єсою Роберто Кавозі. Робота виявилася дуже атмосферною, глядачі відчули, ніби вони й справді стали випадковими глядачами, чи краще – підслуховувачами розмови, яка відбулася між двома провінційними акторами в одному з ресторанів Голлівуду…

5 грудня відбулася прем’єра вистави «Директори» за мотивами Даніеля Бесса. Цього разу на сцені спостерігалися «підкилимні» ігри директорів корпорації, що займається виготовленням та збутом зброї. Режисер вистави – також Роман Покровський.
Зі вступом Чернігівської області в червону зону театр взявся за пошук нових можливостей. І зробив заявку на участь у програмі Українського культурного фонду «Культура в часи кризи. Інституційна підтримка». Пройшовши всі етапи відбору, Молодіжний театр отримав грантові кошти на підтримку операційної діяльності та на завершення всіх запланованих до кінця року проєктів.
Саме завдяки підтримці УКФ театр зміг реалізувати новорічну програму для дітей та дорослих, до яких доклала своїх рук і творчості завліт театру Алла Пушкіна. Зокрема, тут були й благодійні покази вистав для дітей-сиріт із притулку «Надія» та для дітей воїнів АТО (ООС).

Паралельно з цим, за підтримки УКФ, театр розпочав роботу над другою виставою Володимира Сурая «Голоси в голові» Оксани Маслової, української драматургині з Одеси. 27 січня відбулася прем’єра, яка, варто сподіватися, змусить глядачів частіше дослухатися до себе й робити правильні висновки та змінювати своє життя.

Паралельно молодіжники працювали над виставою «Остання гавань» Теннессі Уілльямса. Варто сказати, що до творчості цього драматурга у Молодіжному зверталися не раз. І отримували за те щирі оплески глядачів. Режисер нової вистави – Євгеній Сидоренко, прем’єра очікується вже завтра — 19 лютого.

Повним ходом триває підготовка й до 8 березня. Як завжди, театр радуватиме глядачів святковою ліричною шоу-програмою. До Міжнародного дня театру, 27 березня, на глядачів чекає веселий і талановитий «капусник».

А 1 травня — новий день народження Молодіжного театру. І новий подарунок для глядачів — вистава «Український декамерон», у якій візьмуть участь усі артисти театру.

Отож після всього сказаного стає зрозумілим, що жодна криза не змусить театр зупинитися. Молодіжний театр відтак бажає всім здоров’я, натхнення та гнучкості для подолання будь-яких викликів. А ще запрошує до себе на театральні вистави. Улюблені й нові. І нехай прихильників театру більшає. Бо це мистецтво настільки позитивно енергетичне, що дає нам відчути, а часом і відкрити по-справжньому своє внутрішнє «я» і осягти себе в цьому дні та місці. А значить — рухатися вперед, у правильному напрямку.

Наостанок хотілося би згадати вірш Лесі Українки «Поет під час облоги». Адже, попри всілякі облоги, негаразди, війни й пандемії, саме творчість і митці великою мірою рятували світ. У даному контексті — співець не може коритися недолі. Він творить свої вірші-пісні.

Бринить у них радість, лунає і горе,
Шумить у них спогадів, мрій ціле море,
Навколо них розпач хаосом чорнів,
Над ними веселка надій променіє.
Цей ліричний відступ з минулого тільки підкреслює: театр серед тих, хто на правильному шляху.

Підготувала Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото надані театром

Інші новини:


Приголомшливий успіх чернігівських плавців на чемпіонаті світу

Чернігівські плавці з інвалідністю вибороли 2 золоті та 11 срібних нагород на 1-му Чемпіонаті світу з плавання на короткій воді серед спортсменів з порушеннями слуху. Змагання проходили з 13 по 21 листопада у місті Ґлівіце (Польща), повідомляє Новий Чернігів.

2021-11-29 08:31