Олена Гузема та Redfox home-school – перша і дуже креативна чернігівська загальноосвітня онлайн-школа

2021-02-04 07:20

Із 1 вересня в Чернігові офіційно запрацювала перша загальноосвітня онлайн-школа Redfox home-school. Оскільки люди завжди повинні мати вибір, то наразі цей навчальний заклад – онлайн-альтернатива звичайній школі. І – з отриманням офіційних документів про освіту єдиного державного зразка України.

Окрім навчання традиційним предметам, тут є своя креативна «фішка» – колектив школи дбає про те, щоби розвивати у дітей навички, які стануть у пригоді в майбутньому та розкриють її творчі здібності. Тут цінують кожну дитину як особистість, вільну в своїх думках, яка має право на прийняття власного рішення, легко спілкується, адаптується в суспільстві, займається улюбленою справою.

З чого все починалося, як народилася ця школа, про її переваги і плани – розмова зі співзасновницею Redfox home-school Оленою Гуземою.

— Усе, як і в багатьох, розпочалося з карантину майже рік тому, – говорить пані Олена. – Залишаючись удома, я підтягла все, що накопичувалося роками. А потім вирішила підсумувати не мало-не багато – своє життя. Адже доньки виросли. Професії, котрі у мене є, особливо не цікавили. І я почала думати, чим зайнятися, аби працювати й радіти. Отож звернулася до знайомого мені Юрія Трохименка, коуча з призначення (покликання). Фактично, це схоже на профорієнтацію. Але вищого ступеня. І тема дуже актуальна: чи ти на своєму місці.

— Відволікаючись від щоденної «каруселі», ми самі себе часто про це запитуємо… 

— Так. І перше запитання Юрія було: чи я не помилялася у виборі своєї професії?

Помилялася. І не раз. У мене дві освіти. Перша – механіко-математичний факультет Харківського університету. Друга – юридична. Я починала працювати педагогом. Викладала у школі математику (моя мама була інженером на виробництві). Потім зацікавилася юриспруденцією (мій батько – юрист). Це були 90-ті роки. Все дуже швидко змінювалося… Після вишу я працювала адвокатом. Далі – сім’я, діти. Нині дві доньки вже дорослі, а найменша навчається в школі. І років три я вже займаюся саморозвитком. Була на різних курсах, багато читаю. Отож, проаналізувавши все, зрозуміла, що точно дуже мало знаю про своє призначення. А головне, у мене за приклад мої доньки. 

— Цікава думка – навчатися у своїх дітей. Але дуже сучасна. Сьогодні саме наші діти часто є прикладом для наслідування.

— Бо вони мислять інакше, в дусі часу. Моя старша донька Валерія знайшла себе. У неї також дві освіти. А сьогодні займається зовсім іншою, але улюбленою справою. Вона дизайнерка ювелірних виробів. У неї свій відомий ювелірний бренд Guzema Fine Jewelry. Разом із цим, вона людина соціально налаштована. У неї є благодійні проєкти, виставки, різні цікаві заходи, котрі сама організовує. І я поважаю її вибір.

А в часи, коли я закінчувала школу, вибір вишу був таким. Я достеменно не знала, чого хочу. Тому батьки, оцінивши атестат, побачили, що з математикою у мене все гаразд. І вирішили: математичний профіль якраз мій. Тим більше, навчати математиці школярів — це почесно, а відпустка у вчителів 45 днів та ще і влітку (посміхається. — Авт.). Так само ми починали і з Валерією. Вона закінчила чернігівську школу №1. Добре знала англійську мову. Друга мова була німецька. Вирішили, що її удосконалюватиме на романо-германському факультеті в Києві, в університеті Шевченка. Донька навчалася, але зрозуміла, що прагне іншого. Я знала, що їй подобається журналістика. Але не наполягла спробувати втілити мрію в життя. Отож після другого курсу Валерія паралельно вступила заочно й на журналістику. Теж в КНУ. Але диплом до сих пір не забрала. Тому, напевно, що знайшла своє Призначення. За Валерією закінчила нашу чернігівську школу №1 моя середня донька Інна. Але вона вже вирішувала самостійно, де навчатися. І цьогоріч Інна отримає диплом бакалавра в Торонто. Тут майже точне потрапляння в професію. Перший профіль у неї – івент-менеджмент. Провчившись два роки, Інна вже має диплом із цієї спеціальності. Друга освіта – бізнесова: економіка, керівник проєктів. Професії пов’язані між собою. Варто зазначити, що в Канаді дуже важливо мати гарну освіту і знати мови (це 40% плюс до зарплати). Тому Інна зараз інтенсивно вивчає французьку, це друга державна мова в цій країні. Система освіти дуже відрізняється від нашої. Студенти не поспішають отримати одразу бакалавра. Після першого диплому йдуть працювати, розмірковують, чи цікава це для них робота, який вона дає дохід. А через 5-6 років закінчують виш. 

— Напевно, це тому, що країна стабільна, зарплати достойні... Тому є час на пошук, розвиток. А у нас все інакше...

— Тому й хочеться все змінити. Вважаю, коли дитина закінчує 10-й чи 11-й клас, то їй просто необхідний ось такий курс призначення, аби розібратися в собі, своїх уподобаннях, систематизувати бажання. Тут багато домашніх завдань. Я навчалася з цікавістю, відкриваючи себе. І от уже в дорослому віці все змінила. Думаю, моя молодша донька Ніка, яка навчається в 7-му класі, теж опанує цей курс призначення. І їй буде легше обирати своє майбутнє. У мене доньки багато займалися поза школою — спорт, мови, малювання, музика... Наприклад, Валерія — майстер спорту з бально-спортивних танців. Інна — кандидат у майстри спорту. А ще вона була ведучою багатьох міських дитячих заходів. Це дуже допомогло їй адаптуватися в соціумі, бути комунікабельною, не боятися висловити свою думку. 

— Це була справжня сімейна педагогіка. Ви давали дітям можливість шукати і знайти своє покликання, а ще – право вибору. 

— Так, це важливо. І після курсу призначення у мене теж був вибір поміж трьома напрямками. Івент-менеджмент — створення своєї компанії івентів; юриспруденція — цивільне право (але свідоцтво адвоката в мене є, і цей шлях я вже долала); онлайн-школа. Я обрала третє. І Лама настійливо підкреслив, що тут я себе реалізую. Бо маю освіту, тричі пройшла педагогічно-сімейний шлях із доньками, тому підсумую набуті знання і працюватиму на результат. 

Мені дуже праглося розпочати цю справу, хоча я розуміла, що на мене чекає велика робота. Й організаційна, і комунікаційна (аби переконати батьків і залучити учнів), і, звісно, навчальний процес. А ще соціальний, психологічний, адже спілкуватимемось і навчатимемося онлайн. Зрозуміло, мені потрібна була команда. І партнери. Ними стали мої подруги — Неля Василенко та Світлана Мельник. Світлана працює в турагентстві, але має педагогічну математичну освіту. Неля — педагог початкових класів. Хоча ми практично не працювали в системі освіти. Але це може бути й плюсом. Бо не маємо штампів цієї роботи і розвиваємо зовсім новий напрямок. Адже онлайн-заняття в перечікуванні карантинних обмежень — це одне. А загальноосвітня онлайн-школа, яка діятиме завжди, – зовсім інше. До речі, за кордоном дуже популярна онлайн-освіта.

— Так, і я знаю молодих людей, котрі живуть у Чернігові, а навчаються онлайн у США. І отримають сертифіковані дипломи, але вже у вищій освіті.  

— Можу сказати, що наше покоління, яке здобувало освіту у 80-х—наприкінці 90-х — дуже витривале. Ми пережили два дефолти, розвал Союзу... Пристосувалися до нових умов. І досі не боїмося змінюватися, навчаємося, шукаємо себе. Та нині й система виховання та навчання дітей повністю змінилася. І ми це врахували при створенні першої чернігівської загальноосвітньої дистанціної онлайн-школи.

Ми набрали вчителів-новаторів. У цьому нам пощастило. Навчаємо дітей із 1 по 11 клас. Маємо ліцензію. Онлайн-шкіл сьогодні з’являється багато. Отже, ми повинні мати свої переваги. І вони є. Додам, що я завжди ставлю себе на місце батьків. І розумію, як їм пояснити й переконати, що наша школа дає якісну освіту. Та багато інших бонусів. Моя донька Ніка теж займається в нашій онлайн-школі. Колись я думала, що могла би дати своїм дітям набагато більше, аби доба мала хоча би 30 годин. Валерія, наприклад, школяркою мала на сон 5-6 годин, аби все встигнути. А школа онлайн дає можливість надолужити час. Наприклад, Ніка встигає дуже багато. Вона займається фігурним катанням, бально-спортивними танцями, малюванням, вокалом та мовами. У загальноосвітній школі теж навчається гарно. У неї індивідуальний розклад занять. І так ми можемо зробити для всіх, хто цього потребує. 

— А як спілкуєтеся з батьками?

— У нас із батьками зворотній зв’язок. Так само і в педагогів із дітьми. З учителями можна спілкуватися й індивідуально. І доти, доки дитина повністю не зрозуміє матеріал. Діти ж комунікують між собою онлайн. Вони знайомі. Звісно, можуть зустрітися після уроків.

Ми на заняттях також порушуємо важливу тему соціальних мереж. Бо в світі існує залежність від них. Тому треба розділяти онлайн-навчання і соцмережі. І навчати культури спілкування в соцмережах. Це якраз нова тема в нашій школі. І знову ж я все випробовую на своїх доньках. Оскільки люблю інстаграм, а Ніка – ютуб, то влітку на відпочинку ми вирішили приділяти мережам у день одну годину. Зізнаюся, було неймовірно важко. Тому ми зрозуміли, що маємо певну залежність. І відтак робимо цей процес керованим.

— Як можна потрапити до вашої школи?

— Ми набираємо дітей постійно. Бо у період карантину звичної системи освіти немає. То офлайн, то онлайн. Отож ми готові займатися з усіма, хто до нас звертається. А оскільки ми постійна онлайн-школа, то, навчаючись у нас, діти відчувають стабільність. Часу на навчання і вільного, для гуртків, хобі – виявляється значно більше. Навчальний процес організувати взагалі не складно. Гаджет та інтернет — основні інструменти для учнів. Маю сказати, що нашу онлайн-платформу занять я, Світлана і Неля як співзасновники школи розробляли самі. Неля — директор школи. Вона займається роботою з педагогами й технічним відділом. На мені реклама, піар і просування школи. А Світлана справляється із комунікаціями, соціумом, соціальною адаптацією. Також усі програми наших педагогів (котрих понад 30) — індивідуальні та оригінальні, ми не копіювали їх в Інтернеті з інших онлайн шкіл. Вони легко сприймаються, зрозумілі, але несуть серйозне навантаження. 

— Деякі батьки у Чернігові навіть влаштовували акції протесту стосовно онлайн-навчання. Що би ви сказали їм у відповідь?

— Онлайн школа гарна ще й тим, що тут немає людського фактору. У класі як? Є відмінники, хорошисти, середнячки. У всіх своя ніша. І у вчителя часто формується певний стереотип до дітей. А в онлайн школі цього нема. Всі роботи зчитує комп’ютер. Також тут немає булінгу. А ще діти часто оцінюють одне одного за одягом, за моделлю телефона. Тому деякі учні просто соромляться ходити до школи. А в онлайн школі діти загалом спілкуються за інтересами.

Маю назвати ще одну перевагу онлайн школи. Наприклад, батьки поїхали на пів року в іншу країну та взяли з собою дітей-школярів. І мамі з татом не треба підшуковувати дітям навчальний заклад, проходити разом із ними період притирання й адаптації. Бо їхні діти хоч із-за океану можуть і далі навчатися в своїй онлайн школі. 

— Розкажіть іще про плюси вашої віртуальної школи.

— Учні можуть навчатися там, де їм зручно: в будинку, на дорозі або просто там, де є інтернет-з’єднання. Вони мають можливість офіційного зарахування до школи у будь-який час року. Доступ до сайту – 24 години на добу, 12 місяців на рік. Ми видаємо атестат про освіту державного зразка. У нас повна загальна середня освіта з 1 по 11 класи. Є профорієнтація, підготовка до ЗНО і додаткові курси до нього. Також авторські розробки спецкурсів. Навчання дітей із особливими потребами. Навіть важкі портфелі не потрібно носити! На уроках ми використовуємо фото, відео, аудіо, ігри. Можна скласти будь-який предмет екстерном. У кожного учня може бути індивідуальний графік. І ще багато різних позитивних нюансів.

— Знаю, у вас є своя філософія школи.

— Так. Це звучить, якщо коротко, ось так. «Освіта вірить у дітей, діти покладаються на освіту, довіряють учителю.
Учня скеровують та підтримують, навчають, як правильно використовувати свої сильні сторони.

Для нас важливо посилити допитливість, пошукову активність, інтерес до предметів і самого процесу пізнання.

Інклюзивна освіта.

Ми хочемо навчити думати, самостійно вчитися, аргументувати відповіді, ставити запитання.

Наша школа зручна для тих, хто професійно займається спортом, юних артистів та мандрівників». 

— А які плани?

— Хочемо дати дітям можливість спробувати себе в професії. Наприклад, веб-дизайн, СММ, фото, відео. Сьогодні це дуже затребувані теми. Щоби діти з 14-15 років починати заробляти хоча би якісь гроші. Чому гарно робити це саме в такому віці? Бо якраз усе цікаво, є бажання себе десь проявити, показати свої таланти й можливості.

Спілкувалася Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото надані респонденткою

Інші новини:


В’ячеслав Летута: «У Чернігова є шанс стати №1 в Україні»

Наш сьогоднішній співрозмовник – успішний чернігівський підприємець, співзасновник компанії Platinum. Пан В’ячеслав – депутат Чернігівської міської ради, представник ПП «Рідний дім», член постійної комісії з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин.

2021-09-24 10:41