Лобіст інтересів місцевого самоврядування

2021-01-14 09:56

Так говорить про себе 38-річний голова Чернігівської районної ради Микола Силенко. Він вважається одним із найбільш обізнаних фахівців у сфері децентралізації і розвитку місцевого самоврядування.

Має три вищі освіти – педагогічну (математик за фахом), фінансову й управлінську – навчався в Національній академії державного управління при Президентові України. У 2015 році захистив кандидатську дисертацію на тему, яка його цікавить до сьогодні й визначила, власне, напрям роботи на роки – «Державне регулювання економічного розвитку депресивних територій в умовах децентралізації». Це одна з перших робіт в Україні на тему децентралізації.

Працював головою Городнянської райдержадміністрації, був консультантом із бюджетних питань Офісу реформ при Чернігівському регіональному відділенні Асоціації міст України. Тобто, мав і має можливість вивчати процеси, як кажуть, «у полі», на місцях. Знає больові точки новостворених громад, розуміє виклики, з якими вони стикаються, бачить шляхи їхнього вирішення. І не приховує: обрання на посаду голови Чернігівської районної ради – це, скоріше за все, ненадовго.

— Пане Миколо, експерт із питань місцевого самоврядування Віталій Безгін у своєму інтерв’ю якось заявив, що «районні ради як рудимент радянської епохи підлягають ліквідації після невеличкого перехідного періоду». На вашу думку, це можливо?

— Так. Але для цього держава має чітко визначитися: у нас буде дворівнева чи трирівнева система місцевого самоврядування. Дворівнева – це коли залишаються громади та органи врядування на рівні області. Це модель, котра цілком може працювати. Трирівнева працює до сьогодні – громади, районний і обласний рівні. Але для того, щоб залишити районний рівень самоврядування, треба чітко визначитися з його функціоналом. На даному етапі у нас чітка, зрозуміла і важлива функція: основні у станови і майно ми передаємо на рівень громад. На двох сесіях Чернігівської районної ради розглянули 90 питань, більшість із них – це майнові. Після вирішення майнових питань, з липня поточного року районні ради матимуть мінімум функцій. Як і мінімум ресурсів. Тобто, або потрібно ліквідовувати районні ради разом зі районними держадміністраціями, або потрібно наповнювати змістом їхній функціонал. 

— Коли ви обиралися на посаду голови районної ради, ви розуміли, що термін роботи можу бути зовсім коротким?

Звичайно. Я працюю з реформою децентралізації з травня 2015 року і хочу її завершити, щоб через кілька років сказали: «Була районна рада, яка все чітко забезпечила і допомогла сформувати спроможні громади». За роки реформи голови громад точно переконались: я дію виключно в їхніх інтересах. Тому маю мотиви – не фінансові. Чітко розумів, куди я йду і навіщо: хочу, щоб відбулася передача майна й установ громадам у прозорий і зрозумілий спосіб. За посаду не тримаюся. Якщо на рівні держави буде все-таки ухвалене рішення щодо ліквідації районної ланки, то сприйму його з розумінням.

— Які функції районної ради в нових умовах децентралізації?

Управління об’єктами спільної власності, які не обов’язково підлягають передачі на рівень громад, управління установами і підприємствами. Наприклад, у нас залишається районне БТІ, підприємство «Райагробуд», ряд майнових об’єктів. Частина з них буде здаватися в оренду, і це буде одним із джерел доходів районного бюджету. 

Дуже серйозне питання, яким ми будемо займатися – це міжмуніципальне співробітництво. Райрада має бути координатором, разом із громадами налагоджувати співпрацю між органами місцевого самоврядування.

На сьогодні головна місія районної ради в тому, щоб прозоро й ефективно передати установи та майно на рівень громад, допомогти їм забезпечити свою життєдіяльність, здійснити повну інвентаризацію тощо. 

— Із новим адміністративно-територіальним устроєм громади отримали великі повноваження і великі ресурси. А значить, будуть суттєво обмежені функції адміністрацій – і районних, і обласних. Як Чернігівська районна рада співпрацюватиме з громадами? І як вибудовуватимуться стосунки з облдержадміністрацією?

У нас чіткі та прозорі відносини абсолютно з усіма 20-ма очільниками територіальних громад Чернігівського району. Ми консультуємось по всіх питаннях – і по майнових, і по передачі установ – ми забезпечували розгляд цього питання на сесіях. Голови громад брали участь і в роботі комісій, і в роботі сесій. Ми, зі свого боку, робили все для прискорення процесу, щоб із 1 січня поточного року громади могли повноцінно забезпечити функціонування цих установ. 

Що стосується обласної держадміністрації, то жодних контактів не було. Ніхто жодних кроків нам на зустріч не робив. Ситуація взагалі дуже цікава. Наприклад, із 10 грудня розпочався процес реорганізації старих районних рад, який завершиться в лютому. Наші фахівці працюють на виїзді, здійснюють інвентаризацію майна й обладнання, займаються ліквідаційними питаннями. Але подібні процеси по райдержадміністраціях вже відстають. Складається враження, що ОДА не достатньо переймається цими питаннями, не має чіткої позиції і повного розуміння того, що відбувається. Але ж за логікою, ці процесі мають іти синхронно – відбуваються процеси ліквідації і реорганізації райрад. Теж саме має відбуватися і з райдержадміністраціями. 

— Наразі більшість громад на місцях опікуються і медициною, й освітою. Щоправда, в основному, першими ланками. Чи впораються, якщо їм передадуть середню професійну освіту, вторинну ланку охорони здоров’я? Розмови про це точаться…

Спроможність громад дуже розрізняється, як і їхня площа та чисельність. Наприклад, найменша громада на Чернігівщині налічує близько 3 тис. мешканців, а найбільша – Чернігівська міська – 300 тисяч. Розрізняються громади по фінансовому потенціалу, кількості платників податків. Якщо ми говоримо, про Чернігівську, Корюківську, Бахмацьку, Бобровицьку громади, то вони, безумовно, справляться із цим. Менші громади, в яких є проблеми, – ні. Тому ми сьогодні підключаємося до допомоги таким громадам, консультуємо, шукаємо оптимальні рішення. 

— Усі бюджети територіальних громад району матимуть прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. Майно, яке зараз зосереджено на рівні районів, до 1 липня 2021 року має перейдети громадам. За рахунок яких надходжень формуватиметься районний бюджет?

Уточню, тільки майно, котре формуватиметься згідно з розмежуванням повноважень – освітніх, культурних, медичних та соціальних закладів. Ми зараз оперативно приймаємо відповідні рішення. У нашому підпорядкуванні залишаться тільки комунальні підприємства, ряд приміщень, в тому числі приміщення Чернігівської районної ради.

Щодо джерел доходів, то ситуація складна. Як я вже казав, частину коштів зможемо отримувати, здаючи в оренду площі майнових об’єктів, а також надаючи адмінпослуги.

Обсяг доходів районного бюджету на цей рік складає лише трохи більше 1,4 млн грн. Фактично, це на 4 місяці роботи апарату районної ради. Але ж є ще ряд програм, заборгованість, котра нам залишилась у спадок, витрати, пов’язані з роботою ліквідаційних комісій. Тож сьогодні велике питання, яким чином усе це забезпечувати. 

Якщо протягом року ситуація із районною ланкою не проясниться, перспектива сумна: скорочення до мінімуму, залишаться голова чи заступник, бухгалтер і секретар – для проведення сесій, прийняття потрібних програм. Хочу підкреслити, рішення потрібно приймати на рівні держави. 

— Перші сесії облради були гарячими. Як проходили сесії районної ради? 

Всі засідання сесій у нас відбувалися дуже конструктивно і динамічно. Всі депутати плідно працювали у комісіях – дискутували, сперечалися, але на сесію вносили готові питання. Відвідуваність – майже стовідсоткова, рішення приймалися практично одноголосно. По-перше, немає чого ділити. По-друге, підібрався дуже професійний і фаховий склад депутатів, кожен хоче проявити себе з кращого боку. Навіть ті політсили, які на першій сесії не підтримували мою кандидатуру, по робочих питаннях працюють дуже конструктивно.

— Скільки на території району бюджетоутворюючих підприємств? Вони наповнюватимуть своїми податками бюджети ОТГ. А районний?

Районний бюджет наповнюватимуть БТІ, «Райагробуд», сплачуючи податок на прибуток, а також надходитимуть відрахування частини чистого прибутку комунальних підприємств. Але це мізерна сума – близько 50 тисяч. 

Щодо бюджетоутворюючих підприємств, то ситуація у громадах різна. Гарно з цим у Добрянці – там є лісгосп, митний пункт «Яриловичи», звідти надходить ПДФО. У Киселівці – «Епіцентр». Також непогані справи в Іванівці, Гончарівському, Десні. У Кіптях є кілька заправок, що дають непогані надходження. А ось у Козельці та Острі все дуже непросто. Будемо намагатися виправити ситуацію за рахунок міжмуніципального співробітництва. Наприклад, певні послуги можна буде отримувати з іншої громади, бо часто створювати свої підприємства – це дорого і нерентабельно. 

Часто наводжу такий приклад. У мене є автівка, але це не означає, що для її обслуговування маю придбати СТО – це величезні гроші. Точно так і зі створенням територіальних центрів. Ряд сільських голів не завжди розуміють, наскільки це затратно, і що набагато дешевше, сплативши певні кошти, скористатися послугами в сусідній громаді.

— Які першочергові завдання ви ставите перед собою як перед головою районної ради?

Першим завданням було запустити процес інвентаризації та передачі установ і майна. І ми з цим відсотків на 80 уже впоралися. 

Наступна задача – налагодити ефективну роботу комунальних підприємств, БТІ та «Райагробуду». 

— За яким принципом обираєте людей у команду? Що для вас важливіше — професійні чи особисті якості людини?

Винятково професійні якості. Були ситуації, коли у мене з людиною не складалися людські стосунки, але я бачив її фаховість. Робив усе, щоб із нею працювати. Серед особистих якостей ціную порядність.

— Ви маєте неабиякий потенціал. Чому вирішили займатися місцевою політикою?

 Я займаюся не політикою, а розвитком місцевого самоврядування. Хочу себе називати лобістом інтересів місцевого самоврядування і лобістом посилення спроможності громад. Мені ця робота зрозуміла, бо знаходжуся в цьому процесі тривалий період. Чернігів, який так змінився за останні п’ять років, абсолютно комфортне місто для роботи і життя. Я – людина з села, скромна в побуті. За останні роки налагодилися дуже гарні стосунки з головами громад, представниками місцевого самоврядування, бізнес-середовища. Бачу результати своєї роботи і відчуваю, що саме тут можу бути корисним.

— Чи була у вашому житті людина або книга, яка змінила ваш світогляд або сильно на вас вплинула?

Так. Серед людей, із якими я працював і в яких багато вчився і вчуся – Городнянський міський голова Андрій Богдан і Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко. Вони дуже на мене вплинули своєю ерудованістю, цілеспрямованістю, обізнаністю в ситуації і вмінням будувати команду. 

Книжки, що вплинули на світогляд – це твори американської письменниці радянського походження Айн Ренд «Джерело» й «Атлант розправив плечі». Вони про економічну і фінансову свободу, нові моделі управління і дуже близькі до тих реалій, у яких ми перебуваємо. На жаль, у 1991 році ми тільки змінили вивіски на державних і муніципальних установах, але не вдосконалили моделі управління, в тому числі й на рівні місцевого самоврядування. І сьогодні ми це надолужуємо, переходимо на місцевому рівні від влади призначених, тобто влади президента й уряду, до влади обраних – голів громад і депутатів, які вирішують питання місцевого значення. Це нова система, яка надає певну свободу дій і відповідальність за них. Ці книжки десь перегукуються з тим, над чим я працював остання п’ять років.

— Хто з політиків для вас є прикладом? І чому?

 Віталій Кличко, Володимир Гройсман і Владислав Атрошенко. Віталій Кличко – успішна людина в усьому. Для мене він № 1 у спорті, він ефективний міський голова, який нещодавно переобрався у першому турі та змінює Київ. Те ж саме можу сказати про Чернігівського міського голову Владислава Атрошенка, який зробив шалений ривок в іміджі Чернігова. Нині – це місто, куди люди хочуть приїжджати, захоплюються ним та інфраструктурними змінами, що тут відбулися. Володимир Гройсман, також у минулому ефективний мер, віце-прем’єр із питань адмінреформи. Він запустив децентралізацію. Будучи головою Верховної Ради, Гройсман сприяв прийняттю потрібних законів і вже у статусі глави уряду не вчинив жодних дій, які б згортали цю реформу. Навпаки, він допомагав громадам, щоб вони отримували субвенції на розвиток інфраструктури. Думаю, що ставлення до нього з часом буде переглянуте в позивному контексті. 

— Кілька бліц-запитань про особисте. Який ви? Опишіть себе трьома словами.

Цілеспрямований, скромний і допитливий.

— Ваше хобі.

Робота. А ще література з економіки і фінансів, я багато читаю саме спеціалізованої літератури. Спорт – на рівні любителя. Але головне – бджільництво, яке мені дісталося у спадок від діда-прадіда. Я цього не планував, але батько, яким займався пасікою дуже серйозно, академічно, за станом здоров’я не зміг, тож довелося братися мені. Але я по-справжньому захопився і почав отримувати від цього задоволення.

— Якби ви мали можливість отримати суперздібності — що б це було?

— Значно б розширив свої аналітичні здібності – швидше обробляти інформацію, аналізувати її та оперативно вибудовувати на основі аналітики сучасні підходи у різних напрямках.

— Найважливіші люди в вашому житті?

Моя родина – дружина Тетяна, донька Софійка і мої батьки. Батькам я надзвичайно вдячний, за те, що вони зробили дуже багато для моєї освіти. Вони не шкодували коштів на моє навчання. Коли здобував свою першу вищу освіту в педагогічному університеті на математичному факультеті, батько придбав мені, студенту першого курсу, комп’ютер, принтер і сканер. Я їх мав єдиний на курсі. На той час, у 2000 році, це були відносно великі гроші. І всі вважали, що студент Силенко із заможної родини, хоча мої батьки прості сільські педагоги.

Для своєї донечки зроблю все, щоб вона здобула гарну освіту. Не хочу нікого образити, але скептично ставлюся до можливостей сьогоднішньої середньої освіти. Багато точиться розмов про нову українську школу, але мало уваги приділяється змісту. На мою думку, окремі шкільні програми не витримують критики, а я ж хочу вчити доньку змалечку основам економіки і фінансів, основам правих норм, ділового спілкування, етичної поведінки, вмінню працювати в команді. Сподіваюся, все вийде, і на прикладі своєї дитини доведу, що альтернативна освіта дає не менше можливостей, ніж школа. 

— Чим найбільше пишаєтеся?

— Тим, що я був дотичний до процесу трансформації України на країну громад. Що від самого початку і до фінішу працював експертом-консультантом у Чернігівському Офісі реформ Асоціації міст України і брав безпосередню участь у впровадженні реформи місцевого самоврядування. 

— Про що шкодуєте?

Ні про що.

— Кожний має якусь мету або мрію. Ваша мрія уже здійснилася?

— Так. Як математик, не маю занадто широких горизонтів. Мої мрії більше схожі на плани. Коли я виконую один, з’являється інший. Можу сказати, що я певною мірою себе реалізував на управлінському і науковому рівнях. 

— Запитання, яке вам ніхто не ставив, але відповідь на яке ви б хотіли дати?

— Це питання хоч і про мою особисту, але все ж більше державну проблему, що пов’язана із законом про очищення влади. Держава створила псевдоправове поле, через яке ряд фахівців із 2014 року змушені припинити працювати на виконавчу владу. І питання, власне, в тому, навіщо це робиться? Є два висновки Венеціанської комісії, що цей закон – антиконституційний, що він не передбачає доведення індивідуальної провини. А тільки сам факт перебування на посаді в 2013 році робить тебе де-факто співучасником якихось подій. Тому в мене питання, можливо, до керманичів держави: чому сьогодні руйнується система державного управління, чому приймаються недолугі управлінські рішення, починаючи від рівня РДА і закінчуючи найвищими державними інституціями? Немає системності, кадрів, продуманої державної політики, стратегії розвитку. Єдине, на чому сьогодні тримається держава - це місцеве самоврядування. До нього, мабуть, не добралися. Треба подякувати міським і селищним головам, які працюють зі своїми командами. На них сьогодні тримається Україна. 

— Чого боїтеся?

Перестати бути конкурентноздатним. Ми живемо в дуже динамічному світі, і коли ти випадаєш із якогось процесу, відстаєш від законодавства чи від фінансових реалій, є ризик не надолужити. Як той весляр, що гребе проти течії, ти маєш постійно займатися самоосвітою, відвідувати професійні тренінги, читати передову літературу, збагачувати себе, щоб завжди бути попереду.

— Ваше життєве кредо?

Бути корисним і ефективним. Я тривалий час займався публічними закупівлями, гарно розбираюся в цій темі. Мені телефонують зі всієї країни за порадою – нікому не відмовляю. Отримую задоволення, коли я допомагаю, консультую, підказую. Якщо ти маєш знання – треба ділитися.

Алла ПРИМА
Фото надані респондентом

Інші новини:


Про ВІЛ – компетентно. І з перших уст

День, коли світ згадує людей, які померли від СНІДу, цього року припадає на 16 травня. Із нагоди цієї дати в пресцентрі DPNEWS.COM.UA відбулася зустріч із головою правління благодійної організації «Чернігівська МЕРЕЖА» Анжелою Мойсеєнко.

2021-05-14 08:51