Знайомтесь: нова голова Чернігівської обласної ради Олена Дмитренко

2020-12-18 12:00

Олена Дмитренко народилася в Козельці на Чернігівщині. В 1992 році закінчила Чернігівський педагогічний інститут, здобула кваліфікацію учителя історії та правознавства. Згодом до професії історика додала ще й філологію.

Пройшла цікавий трудовий шлях, працювала вихователем у дитсадку, вчителем української мови та літератури. 

Працювала в органах місцевого самоврядування – в Чернігівський міській раді, облдержадміністрації, була радником Чернігівського міського голови і голови Соцпартії України, директором Благодійної організації «Сила добра».

Із 2006-го по 2008 роки – перший заступник генерального директора українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».Обиралася депутатом Чернігівської обласної ради 6 скликання, була помічником народного депутата України.

Із 2015-го по 2017 рік обіймала посаду голови Козелецької районної ради, а 2017 року очолювала Козелецьку селищну раду.
Має дорослу доньку та улюбленого онука. Любить подорожувати, разом із близькими побувала в багатьох країнах Європи. Найулюбленіша країна для відпочинку вихідного дня – Чехія.

Ім’я Олени Борисівни Дмитренко на Чернігівщині відоме багатьом. Адже тут вона народилася, навчалася та розпочала свою трудову діяльність. Олена Борисівна багато років віддала роботі в органах місцевого самоврядування, а нещодавно її обрали головою Чернігівської обласної ради. 

Перша установча сесія попсувала усім чимало нервів. Провокативна поведінка й депутатські демарші, штурханина, замінування облради… Витримати таке важко й сильному чоловікові, що вже казати про жінку. Але Олена Борисівна, навіть попри хвилювання, яке звичайно ж було, але зовні майже не проявлялося, гідно пройшла цей понад 10-годинний марафон. Недарма ж кажуть, що жіноча мудрість і професіоналізм дають змогу знаходити вихід та компроміс навіть у найзаплутаніших ситуаціях.

Про відповідальність, компроміси і здоровий глузд

На високій посаді Олена Дмитренко вже тиждень. Цікаво, чи відчула вже різницю між керуванням громадою і цілою областю?

– Днями близько 7-ї ранку задзвонив мобільний, невідомий номер. 

Виявилося, за звичкою телефонують із чергової пожежної частини – горить житловий будинок, потрібна додаткова техніка з сусіднього села для гасіння пожежі. Перетелефонувала туди, попросила машину. А в мене питають: «А ви тепер нам і з Чернігова будете дзвонити?» Ні, кажу, це вже в останній раз, попереджу МНС-ників. Це приклад того, яка робота в селищного голови – знати все і про всіх і в усьому брати участь. 

А загалом, каже Олена Дмитренко, селищний голова – це практик, менеджер. Опікується і господарськими питаннями, і фінансовими, й адміністративними. Голова обласної ради – це, по-перше, масштаб, а по-друге, ще й представницькі функції. І дуже велика відповідальність, адже тепер у підпорядкуванні ціла область. Належить вирішувати багато питань, а для цього потрібно працювати злагоджено і консолідовано всьому депутатському корпусу.

Але чи зможуть так працювати депутати, які на установчій сесії просто розділилися? 

Так, упевнена Олена Дмитренко. Можливо, ще одна-дві сесії будуть складними, але потім більшість депутатів почнуть працювати. «Вони ж прийшли не особисті амбіції задовольняти, вони мають політичне майбутнє й ітимуть ще не на одні вибори. Щоб майбутні виборці їх обрали наступного разу, вони мають продемонструвати свою роботу і здоровий глузд. Більшість депутатів це чудово розуміють, і незабаром політичні пристрасті спадуть. Ситуація по всій Україні складна, і на всіх рівнях, із кожної області потрібно думати про збереження цілісності країни та її майбутнє», – каже Олена Борисівна.

Свою ж головну місію вбачає в консолідації всіх депутатів, щоб вони мали спільну мету – зробити якнайбільше для того, щоб на Чернігівщині відбувалися зміни на краще. 

Про порядність і людські якості

Найціннішою людською рисою Олена Дмитренко вважає порядність. Каже, це дуже багатогранне поняття. Порядні люди відповідають за наслідки своїх вчинків, вони думають не тільки про себе, а й про інших, вони чесні, поважають інших людей…

Власне, саме порядність має бути найголовнішою із чеснот для депутатів. Адже в нашій надзвичайно заполітизованій країні іноді людські стосунки ставлять нижче своїх політичних уподобань. Так не має бути, вважає Олена Борисівна.

– Я виросла в селі у бабусі. І дуже любила сидіти на лавочці разом із бабусиними сусідками. Вони вдягали гарні сукні, у фартушках, у хустках були. Розмовляли багато про що, але головні теми були побутові – скільки корова дає молока, хто придбав яку худобу, яка городина вродила тощо. Говорили про все доброзичливо, один одному допомагали. А зараз? Головна тема – політика, за якою ми не помічаємо інших і втрачаємо людські якості. 

Такі нюанси буття чоловіки-прагматики зазвичай не помічають, це прерогатива жінки. Адже в ній природа заклала два найголовніші інстинкти, які рухають людство – материнства і збереження роду. Заради збереження, охорони своєї дитини від різних ворогів, заради миру жінка здатна здолати все. Вона може бути терпимою, толерантною, йти на компроміси, боротися, вмовляти, переконувати, наполягати. Ці інстинкти подаровані жінці природою і Богом, а її внутрішнє світло оберігає і перетворює наш світ на краще, впевнена Олена Дмитренко.

І саме ці якості – толерантність, вміння піти на компроміс навіть попри свої політичні амбіції  – надзвичайно важливі й у роботі, особливо, коли тебе на неї обирають.

– Навіть від однієї людини залежить дуже багато. І один крок здатен змінити реальність. На жаль, живемо в такий час, коли жодна людина, в тому числі, й при владних повноваженнях, не застрахована від бруду, який може вилитися на неї в будь-який момент. При такій ситуації про довіру говорити складно. Буду намагатися змінювати ставлення до влади – вона має бути максимально доступною для людини, але й захищеною. Знаю, що на цій посаді треба не просто багато працювати, а викладатися на повну. Саме це і буду робити всіма своїми силами і знаннями, – зазначає Олена Борисівна.

Про прийдешній рік, децентралізацію і проблеми Чернігівщини

Рік обіцяє бути складним, вважає Олена Дмитренко. Найперше, що потрібно, це подолати епідемію, яка наклала свій відбиток на всі сфери життя людей по всій країні. Чернігівщина – не виняток. 

Можливо, у нас ситуація ще й складніша, ніж деінде. В нас завжди була непроста демографічна ситуація, а епідемія її ще більш загострила – люди хворіють, йдуть із життя, а народжується дітей мало. Тож до виправлення демографічного питання треба підходити дуже серйозно. 

Зрозуміло, що необхідно спрямувати максимум зусиль на зменшення негативних наслідків епідемії, подумати про підтримку людей, які від неї постраждали, бути готовими до подальшого протистояння з інфекцією, а також пережити післяноворічний локдаун із найменшими втратами. І приймати майбутній бюджет області з огляду на все це. Втім говорити про це поки що зарано, зазначає Олена Дмитренко, адже спочатку мають затвердити головний бюджет країни, оприлюднити всі цифри, на які зможуть орієнтуватися громади на місцях.

Олена Борисівна, пропрацювавши селищним головою кілька років, знає про їхні проблеми і потреби якнайкраще. Від самого початку Чернігівщина була серед лідерів зі створення ОТГ, але залишалося чимало громад, які зовсім не проявляли об’єднавчі ініціативи. 

– Думаю, коли розпочиналася децентралізація, людям все ж не змогли зрозуміло і доступно розповісти про її переваги. Утім, зараз уже приходить розуміння таких переваг як самостійність, можливість залучати інвестиції, відбудовувати інфраструктуру. В законі від початку було чітко прописано добровільне об’єднання. Це декого бентежило, вони не могли прорахувати економічні доцільності. А це в своїх інтересах використовували деякі політичні сили. Приклад Європи показує, що вони починали із зовсім маленьких громад, які потім об’єднувалися в більш великі, що дозволяло залучити більше доходів, збільшити бюджети, будувати інфраструктуру. Процеси реорганізації майже завжди відбуваються дуже складно. Взяти те ж укрупнення районів – згадайте мітинги людей, які проходили на Чернігівщині. Але згоди таки дійшли. Тож на моє глибоке переконання, люди все ж оцінять переваги об’єднання і зрозуміють, що майбутнє – за громадами, – наголошує  Олена Дмитренко.

Про інтернаціоналізм в одній окремо взятій родині та справжній патріотизм

– У нашій сім’ї намішано дуже багато – донька, Карина, наполовину вірменка, в онуку злилося стільки національностей, що й полічити важко. Буває, знайомі дивуються: як ви так мирно уживаєтеся? Для мене питання національності й релігії ніколи не були особливо важливими. Негідники можуть бути серед кого завгодно, як і глибоко порядні люди, – ділиться Олена Дмитренко.

В інтернаціональній родині Олени Борисівни розмовляють різними мовами. Сама вона говорить вірменською, як і донька. І шкодує, що не дуже добре, на відміну від Карини, говорить англійською. 4-річний онук Олени Борисівни ази різних мов засвоює з дитинства – з ним говорять українською, французькою, англійською. Скоро зможе бути перекладачем у подорожах, які так полюбляє родина. «Чим більше людина знає мов, тим вона більш розвинена», – каже Олена Дмитренко.

– Моя доля так склалася, що я деякий час жила у Вірменії. На другий рік я там стала своєю, бо вже могла вільно спілкуватися. Щороку ми туди їздимо, і мені потрібно буквально дві доби, щоб я пригадала слова і могла вести розмову. Я дуже люблю цю країну, вона просто надзвичайна. І вона зовсім відрізняється від тих стереотипів, до яких ми звикли. Ми прилетіли туди після 20-річної відсутності. Звичайно, були певні переживання – як зустрінуть, чи знайдемо спільну мову, та ще й хвилювалася, як проходитимемо паспортний контроль. І саме це стало для мене показовим: 2 години ночі, в залі стоїть 6 чи 7 столиків, за якими сидять прикордонники. Подаємо паспорт, офіцер продивляється його, ставить штамп і говорить: «Гарного перебування у Вірме-нії». Дрібниця, здається, але настрій після цього дуже позитивний. В аптеці, коли продають ліки, кажуть: «Ніколи не хворійте». Або на ринку, якщо заходиш із дитиною, можна нічого не купувати – дитину пригостить кожний продавець, там просто культ дітей, для яких завжди віддають усе найкраще. Люди там живуть без особливого достатку, але гостей зустрічають радо, гостинно і багато накритим столом. Це і є справжня Вірменія, в якій зберіглося поняття справжньої родини, – розповідає Олена Борисівна. 

Вірменські сімейні традиції близькі для неї, каже Олена Дмитренко. В її сім’ї родинні зв’язки також дуже тісні. «Пригадую, якось ми зібралися на день народження бабусі, яка мала 4 доньок. Приїхали їхні діти й онуки – правнуки бабусі. Столи стоять у дворі, людей повно, вони приїхали з різних міст і навіть країн. Це і є та Україна, яку я люблю, щира, справжня, гостинна, без «сарафанщини» і любові до Батьківщини напоказ. Старенька бабуся, яка до останнього подиху і кроку працює на землі, яка з неї прийшла і в неї піде, інколи більша патріотка України, ніж той, хто носить вишиванку на свята, говорить полум’яні промови і за найменшої можливості їде з країни», – говорить Олена Борисівна.

І пригадує, що свого часу була безліч можливостей поїхати закордон. Найперша, це коли чоловіка після нищівного землетрусу у Вірменії, запросили із вірменської діаспори переїхати до США. Не поїхали, адже навіть уявити не могли, як можна назавжди поїхати зі своєї країни. І любити її «заочно».

Про сімейне «хобі» та злату Прагу

Жагу до подорожей у родині Олени Борисівни можна вважати сімейним хобі. Навіть її 4-річний онук уже затятий мандрівник, який перший раз перетнув кордон у 6-місячному віці.

– З приводу подорожей у нас коаліція із зятем, – жартує Олена Борисівна. – Ми дуже легкі на підйом, можемо ввечері все вирішити, забронювати квитки, житло і поїхати на вихідні. На день народження онука відвідуємо зоопарки. Та й узагалі намагаємося підлаштовувати наші подорожі під дитину: перший день повністю присвячуємо їй, другий день – оглядова екскурсія по місту, третій – за інтересами. Для тих, хто вважає такі подорожі дорогими, скажу: це коштує дешевше, ніж похід до ресторану для кільканадцяти людей. А для дитини – це незабутні враження і розширення її світогляду.

Місто, яке справило незабутні враження і закохало з першого погляду –Прага. Це місто, в якому вражає все: вузькі середньовічні вулички, старовинні площі, історичні будівлі, готичні собори, вуличні музиканти і художники, пивоварні, сучасні торгові центри і неповторна кухня. «По Празі треба ходити, роздивлятися, цікавитися. Відчути її дух. Хто ще не бував, дуже раджу», – каже Олена Борисівна.

«Життєве кредо – завжди залишатися собою»

– При будь-яких життєвих обставинах треба завжди залишатися собою. Це моє життєве кредо, –зазначає Олена Дмитренко. – Не можна зраджувати своєму внутрішньому «я», котре заклали батьки. Так, бувають у житті обставини, коли людина вимушена поступитися своїми принципами. Але це не йде на користь, дуже важко впливає на енергетику. Тому намагаюся бути собою і не відступати від своїх внутрішніх переконань.

Наше інтерв’ю з Оленою Дмитренко відбулося напередодні Новорічних і Різдвяних свят. Олена Борисівна зі сторінок «Деснянської правди» щиро вітає своїх земляків із прийдешніми святами.

– Раніше, коли при привітаннях бажали здоров’я – це було банально. Сьогодні це дуже актуально. Я бажаю всім міцного здоров’я, щоб не хворіли близькі, бажаю максимально уникнути будь-яких втрат. Здоров’я і сім’я – найголовніше в житті кожної людини. Нехай жителі Чернігівщини входять у Новий рік не тільки зі сподіваннями на краще, але й із перспективами покращен-ня життя. Миру, злагоди, процвітання нашій рідній землі та Україні. З прийдешніми святами!

Алла ПРИМА
Фото Мар’яни ХАРДІ 

Інші новини:


На пробне ЗНО у Чернігові можна буде доїхати без перешкод – транспорт працюватиме без обмежень у часі

У суботу, 24 квітня, міський громадський транспорт працюватиме протягом усього дня з 6-ї до 20-ї години, але з дотриманням необхідних карантинних заходів. Це пов’язане з проведенням у цей день пробного зовнішнього незалежного оцінювання.

2021-04-22 15:54