Надбання «Гетьманської столиці» та Чернігівщини

2020-12-11 13:25

Барельєф-медальйон із портретом Петра Кочубея роботи самого Пармена Забіли цьогоріч поповнив колекцію заповідника завдяки благодійникам.

В історію гетьманської України і Батурина тісно вплетена старшинсько-дворянська родина Кочубеїв. Визначний її представник — Петро Аркадійович Кочубей (1825-1892) — учений-хімік, багаторічний голова Російського технічного товариства, меценат, який відіграв вагому роль у становленні багатьох наукових напрямків, сприяв розвитку промисловості, мистецтва, історії, музейної справи. 

Петро Кочубей народився 17 червня 1825 р. Отримав ґрунтовну освіту в Михайлівському артилерійському училищі й за кордоном — Бельгії та Франції. У 1857 р. він переїздить назавжди до Згурівки (нині Київська обл.). Помер Петро Аркадійович 22 грудня 1892 р., похований у Згурівці. Варто зазначити, що нині в Україні він і його великі справи ще мало відомі, але нам належить оцінити роль цієї унікальної людини в історії України. 

Благодійницькою діяльністю Петро Кочубей займався все своє життя і не шкодував коштів на справи, які вважав корисними. Захоплювався хімією та відіграв значну роль у розвитку цієї науки, товаришував з Дмитром Менделєєвим, який завжди високо оцінював внесок Петра Кочубея, зазначивши, що його, Менделєєва, успіхи напряму пов’язані з Кочубеєм – його наполегливістю у просуванні хімічних досліджень та щедрості як мецената. 

Будучи людиною високоосвіченою, великим поціновувачем мистецтва, Петро Кочубей із унікальною далекоглядністю міг оцінити все з точки зору корисності для держави в цілому та кожної людини зокрема. Велику фінансову підтримку надав розвиткові музейної справи – стверджував, що колекціонування важливе як відображення історії розвитку людства і для подальшого дослідження. В результаті став фундатором цілого ряду музеїв, зокрема — Політехнічного музею науки і техніки, Педагогічного музею, Музею прикладних знань. 

Петро Кочубей співпрацював з відомими українськими митцями, окремої розповіді варта його підтримка Тараса Шевченка. Але сьогодні ми би хотіли зупинитися на ролі Петра Кочубея в творчому становленні нашого земляка, уродженця села Монастирища Ічнянського району Чернігівської області, Пармена Забіли. Всі знають, що перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю встановлений у 1881 р. в Ніжині, де навчався Микола Гоголь і був найвідомішим випускником Гімназії вищих наук імені братів Безбородько. Дехто знає, що автором пам’ятника є Пармен Забіла. І лише вузькому загалу відомо, що ключову роль у задумі й реалізації цього проєкту відіграв Петро Кочубей. Він виділив значні й вирішальні кошти — 1548 рублів, у той час, як, наприклад, брати Терещенки — 300 рублів. Також саме Кочубей узяв на себе організаторські турботи: знайшов у Петербурзі приміщення для виготовлення моделі, створив комісію з компетентних осіб для забезпечення високої художньої і технічної якості бюста й п’єдесталу, забезпечив литво в знаменитій скульптурній майстерні бронзового литва Ботта і Шопена. 

Пармен Забіла виконав і особисті замовлення Петра Кочубея – три барельєфні портрети: Петра Аркадійовича, дружини Варвари Олександрівни та їхньої доньки Любові, а також — бюст батька Аркадія Васильовича Кочубея. За три барельєфи-медальйони Петро Забіла був удостоєний високого звання академіка Імператорської Санкт-Петербурзької академії мистецтв. Нам відомо, що ці роботи зберігаються в Державному Російському музеї. Історія надходження портретів Кочубеїв до колекції російського музею нам наразі не відома…

А от історією збереження портрету Петра Кочубея для України ми хочемо з радістю поділитись з вами. У 2018 р. до заповідника звернувся прямий нащадок Кочубеїв — Олександр Кочубей, який проживає в Женеві (Швейцарія) і якого ми мали честь уперше зустрічати в Батурині в 2015 р. Саме він повідомив про барельєф-медальйон із портретом Петра Кочубея, який виявив житель Згурівки на території власної садиби під час земляних робіт. Спільною думкою Олександра і нашою було: ця унікальна знахідка має стати частиною фондової колекції заповідника „Гетьманська столиця”. Адже саме Петро Кочубей у 1859 р. стає власником знаменитої батуринської садиби Кочубеїв, яку після смерті залишає у спадок своєму єдиному синові Василю. Зауважимо – Кочубеї володіли будинком до 1917 року, більше ніж три століття! І це єдиний із будинків, який, із їх чисельних маєтків, зберігся в Україні! 

У 2020 р. після тривалої роботи колективу заповідника, тісної співпраці з істориком Згурівки Іриною Зіборовою, яка не один рік працює над дослідженням історії родини Кочубеїв, про що захистила й кандидатську дисертацію, Олександром Кочубеєм, благодійниками — надбанням заповідника стала робота видатного скульптора Пармена Забіли — барельєф-медальйон із портретом Петра Кочубея: річ, яка поєднала відомого українського скульптора та визначного представника знаменитої української родини. 

Хочемо щиро подякувати кожному, хто проявив свою любов до Батурина не лише до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені: жителям Батурина: Олегові Миколаєнку, Петрові Дєдуху, Наталії Щербач, Дмитрові Мацкевичу; жителю Конотопа Сергієві Змислі; засновнику ТОВ «Агрі Сейм» — К’єлл Магнус Хааланд із Норвегії. Вирішальну фінансову роль у придбанні портрету відіграла Конотопська благодійна організація «Світанок», почесний президент якої Євген Сур уже тривалий час підтримує проєкти заповідника. 

З нагоди Дня благодійництва колектив Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» щиро дякує всім, хто разом із нами стверджує Україну!

Наталія РЕБРОВА, генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»; 
Руслана ОГІЄВСЬКА, завідувачка відділу «Садиба Кочубеїв» Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»

 

Інші новини:


Галина Костенко: «Якщо люди довіряють тобі своє життя, ти не маєш права їх підвести»

Галина Костенко все життя пропрацювала медсестрою. Медичній справі жінка присвятила 35 років. Нині залишається медичним реєстратором у Вороньківській сільській лікарській амбулаторії Бобровицького району, але й надалі продовжує допомагати хворим, які звертаються до неї за звичкою.

2021-06-20 05:33