Про науку, «технарів», рейтинги та стартапи: інтерв’ю з новим ректором «Чернігівської політехніки» Олегом Новомлинцем

2020-12-03 09:51

Про науку, «технарів», рейтинги та стартапи: інтерв’ю з новим ректором «Чернігівської політехніки» Олегом Новомлинцем

Досьє. Олег Новомлинець, 43 роки, доктор технічних наук, заслужений працівник освіти України.

Навчався в Чернігівському технологічному інституті за спеціальністю «Технологія та устаткування зварювання», був аспірантом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАНУ, захистив кандидатську і докторську дисертації, отримав науковий ступінь спочатку кандидата, потім доктора технічних наук за спеціальністю «Зварювання та споріднені процеси і технології».

Від 2003 року працює в Чернігівському державному технологічному університеті, пройшов кар’єрний шлях від асистента кафедри зварювального виробництва до першого проректора.

Від червня 2020 року виконував обов’язки ректора НУ «Чернігівська політехніка». 25 листопада обраний ректором.

Автор понад 100 наукових праць та восьми патентів на винахід.Одружений, має двох доньок.

Хобі – полювання, спорт, будівництво та виготовлення меблів своїми руками.

Якість, інновації, лідерство

— Олегу Олександровичу, дозвольте привітати вас із перемогою на виборах ректора. Колектив університету підтримав вас майже одноголосно, а явка виборців була найвищою в Україні – майже 93%. І це показово.

— Я дуже вдячний за висловлену мені довіру. Очолювати такий потужний, згуртований та професійний колектив – це для мене велика честь та висока відповідальність.

Ваша програма, презентована до виборів, називається «Якість, інновації, лідерство». Зупиніться, будь ласка, на цих пунктах.

— Однією із цілей нашого університету є якість навчального процесу, підготовки фахівців, їхня конкурентоздатність на сучасному ринку праці, якість наукової та міжнародної діяльності тощо. Впевнений, що якість продукту, що виробляється, має бути головним чинником роботи будь-якого підприємства. В нашому випадку – це якість освіти, науково-педагогічного персоналу, матеріально-технічного забезпечення та виконання наших науково дослідних робіт. Це і буде складовою розвитку університету.

Якщо ми не будемо якісними в своїй роботі, то не можна й говорити про якийсь розвиток.

Інновації – це те, що безпосередньо пов’язано з якістю. Сьогодні, колись традиційні види навчання – лекції, практичні заняття, для нового «цифрового» покоління стають малоефективними, а організація освітнього процесу просто через передачу інформації з одного конспекту в інший дуже застаріла. Сьогодні дефіциту інформації вже не існує. Головна задача вищої освіти – навчати людину креативно мислити та бути активним громадянином. Це і є фундамент для формування успішної людини! Тож потрібно впроваджувати нові форми навчання (маю на увазі дуальну форму) та сучасні інноваційні технології викладання – тренінг-курси, майстер-класи або, наприклад, візуалізацію. Уявіть: те, що викладено на кількох сторінках в текстовій формі, можна представити у вигляді картинки або фото. Й одразу швидко зрозуміти і запам’ятати. Це більш дієво. 

Тобто, інновації, це складова більш успішної та якісної роботи університету. Якщо ми будемо, застосовуючи якісну освіту та інноваційні технології, випускати високого рівня спеціалістів, конкурентоспроможних на ринку праці, то досягнемо того лідерства, до якого ми прагнемо. Ми поставили перед собою дуже амбітну мету: сьогодні ми в 50-ці кращих закладів вищої освіти України (в 2010 році ми були на 146 місці), а до 2030 року прагнемо ввійти до ТОП-1000 кращих університетів світу.

Про «технарів», музей науки та принцип безперервної освіти

Колись Чернігівський політехнічний інститут випускав винятково «технарів». Сьогодні на базі політехніки готують економістів, юристів, менеджерів… Цими професіями вже перенасичений ринок праці, а тих же інженерів не вистачає. Наскільки це виправдано?

— Технічні напрямки, на жаль, сьогодні не такі популярні, як колись. І це загальноукраїнська проблема. Бо батьки і діти не бачать перспектив інженерів щодо працевлаштування із нормальною заробітною платою. Хоча насправді сьогодні гарний конструктор, інженер-механік має в рази більшу заробітну плату, ніж юрист чи економіст. Ще одна причина зменшення кількості студентів на технічних спеціальностях це їхня складність. Вони потребують фундаментальних знань, на них важко вчитися.

Добре, що сьогодні наше міністерство освіти і науки почало працювати над популяризацією серед школярів саме інженерних спеціальностей, наукової роботи. Зараз в Україні почали створювати музеї науки, які мають з’явитися в кожному регіоні. Не виняток і Чернігів. Є пропозиція розмістити музей науки в нашій політехніці, у корпусі на вулиці Стрілецький. Він підпадає під критерії, яких вимагає Міністерство. А саме, щоб будівля була історичною, мала велику площу тощо. Споруда, в якій розміщується наш корпус, відповідає цим вимогам, та й збудована ще в 1896 році. Тож думаю, що незабаром у Чернігові буде музей, який якраз і допоможе змінити ставлення до вибору майбутньої професії.

— Чи буде надалі укрупнюватися Чернігівська політехніка, наприклад, шляхом приєднання інших навчальних закладів?

— Нагадаю, що за останні сім років на базі технологічного університету відбулося об’єднання кількох різних за напрямком закладів освіти Чернігова: інститут права, інститут економіки та управління, два коледжі. Тобто, сьогодні це вже національний класичний університет із 60-річною славетною історією, який інтегрується в єдиний науково-освітній європейський простір. Вважаю, що це об’єднання створило умови для здорової внутрішньої конкуренції та дало новий поштовх для розвитку кожного напрямку – економічного, юридичного, ну і технічного також.

Наразі університет не ставить перед собою мету щодо подальшого приєднання до своєї структури інших закладів освіти. Але якщо все ж якийсь заклад виявить таке бажання, колектив викладачів та студентів із радістю розгляне таку пропозицію та прийме його до родини НУ «Чернігівська політехніка», бо, як відомо, сила в єдності.

— А чи сповідується у вашому навчальному закладі принцип безперервної освіти: школа – вуз?

— Так, і я вважаю, що це дуже важливо. Ми тісно співпрацюємо з Малою Академією наук, в якій навчаються діти, починаючи вже з 5-6 класу. Лідер у цьому – наша кафедра електроніки, автоматики, робототехніки та мехатроніки. Діти приходять до лабораторій промислової електроніки, з ними займаються викладачі, вони разом створюють різні роботизовані механізми. А після закінчення школи ці учні вже цілеспрямовано обирають саме складні технічні спеціальності.

Про карантин, дуальну освіту і «латифундію» університету

Реалії сьогодення пов’язані з пандемією – студенти вимушені навчатися дистанційно. Чи не відбивається це на якості освіти?

— Карантин зробить нас сильнішими – 100 відсотків. І це якраз стосується освітнього процесу – навчання відбувається набагато інтенсивніше, коли ми перешли на викладання онлайн. Звісно, в рази додалося роботи викладачам. Необхідно розробляти нове навчально-методичне забезпечення з кожної дисципліни, готувати кожну лекцію у вигляді презентацій, відеороликів для потоку по 150-160 студентів, наприклад, для айтишників, юристів, економістів. Це значно підвищило якість засвоєння теоретичної частини матеріалу.

— А практика?

— У цьому питанні дійсно є прогалина. Але нам Кабінет Міністрів України з 16-го листопада дозволив навчати аудиторно групи студентів до 20 осіб. Тож лабораторні заняття відновилися. Але справа ще в тому, що за прогнозами карантин продовжиться і в 2021 році. Тож з огляду на це ми розпочали закуповувати спеціальні відеокамери, які дозволять виконувати онлайн і лабораторні роботи. Викладач демонструватиме або використання певного обладнання, або якісь фізичні, хімічні досліди, а студенти, спостерігаючи за ходом роботи, будуть самостійно фіксувати результати, обробляти їх та робити власні висновки. Тобто, буде забезпечуватися віртуальна присутність студентів у лабораторіях.

До того ж, маємо великі сподівання на впровадження нової форми навчання – дуальної. В 2019 році Верховна Рада прийняла зміни до Закону «Про вищу освіту», згідно з якими університети можуть впроваджувати нову форму здобуття вищої освіти – дуальну, яка передбачає до 50% обсягу годин навчання в університеті й 50% годин – роботу на підприємстві за фахом.

Лідером із впровадження дуальної форми навчання в нашому університеті є кафедра аграрних технологій та лісового господарства, де вже понад три роки студенти старших курсів мають можливість проходити практику на аграрних підприємствах області. При цьому вони отримують дуже пристойну заробітну плату. Між іншим, вона іноді більша, ніж у доцента. Після практики студенти вже зовсім іншими очима дивляться на своє навчання, ставляться до нього серйозно – вони більш мотивовані для свого подальшого професійного зростання.

До речі, біля Деснянки «Чернігівська політехніка» має понад 250 га землі сільськогосподарського призначення. Там свої знання втілюють на практиці студенти та викладачі кафедри аграрних технологій та лісового господарства. Цього року вже почали обробляти землю власними силами – засіяли 85 га пшеницею, а наступного року на 100 га посіємо ячмінь. Окрім того, що це гарна практика для наших студентів, це ще, за підрахунками наших спеціалістів, дасть можливість отримувати нашому університету мільйонні прибутки для оновлення та розвитку матеріально-технічної бази. А ще близько 20 га засаджено лісом, за яким також спостерігають і досліджують студенти.

Про студентський потенціал і стартапи

 Чи підтримує університет розробки і проєкти своїх студентів?

— Два роки тому ми почали проводити конкурси стартапів. Тоді було 17 учасників, які представили свої розробки. У проведенні подібних конкурсів ми вбачаємо один зі шляхів розвитку потенціалу наших студентів і молодих науковців. Якщо викладачі та студенти бачитимуть, що результати їхніх наукових досліджень впроваджуються у реальне виробництво, приносять користь суспільству і фінансову вигоду автору розробки, це вплине і на розвиток нашого міста та області, університету, і на майбутнє конкретного студента – він зможе знайти своє місце у житті та стати успішною людиною.

Про науковця та його хобі

Ми весь час розмовляємо про університет. А давайте поговоримо про його нинішнього очільника – про вас. Наприклад, розкажіть, яким був ваш шлях до науки? До зварювання? Мріяли про це зі шкільної лави?

— Звичайно, ні. Зацікавився, вступивши до інституту. Як звичайні люди сприймають зварювання? Сидить у масці дядя Вася, стукає електродом, іскри в різні боки летять… Насправді, сьогодні нараховується більше 200 способів зварювання, а те, що робить дядя Вася,   це крихітна частинка, яка, до речі, також дуже важлива. 60% всіх зварних з’єднань виконується методом плавлення, 30% методом тиску (це, наприклад, виготовлення трубопроводів чи цільних залізничних рейок), 10% це спеціальні способи зварювання (дифузійне, ультразвукове, зварювання тертям тощо). Я про це можу розповідати довго. Можу сказати, що зварювання – це складний фізико-хімічний синергетичний процес, коли з хаосу народжується порядок. Уявіть: дві окремі частини металу чи неметалу потрібно поєднати. І у місці з’єднання відбувається вплив на атомному, міжмолекулярному рівні, який і приводить до порядку – виходить нероз’ємне з’єднання. Сьогодні зварювання застосовується всюди – під водою, на землі, в космосі. Навіть для живих тканин, в медицині. Цей вид зварювання був розроблений в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАНУ, в якому я вчився в аспірантурі й працював. До речі, я захищав кандидатську дисертацію на спецраді під головуванням світової легенди науки Бориса Євгеновича Патона. Інститут був і є дуже потужною науковою школою, знаний у всьому світі, і я щасливий, що мені поталанило там навчатися та працювати.

— Знаю, що у вас дві доньки. Вони вже визначилися, який шлях оберуть – підуть в науку чи навчатимуться якимось більш приземленим професіям?

— Старша вступила на перший курс до нашого університету, причому я на неї не тиснув. Вирішила сама. Шлях до цього рішення був довгий, вона колись хотіла навчатися і за кордоном, і в Києві, а коли прийшов час вступу до вишу, сказала: «Тільки наша політехніка». Я навіть намагався переконати, що в столиці, подалі від батьків, швидше станеш самостійною людиною. Але ні. У школі вона неодноразово перемагала на міських та обласних олімпіадах із права, тож вибір був очевидний. Тепер навчається на юридичному факультеті. Молодша донька ще школярка, вчиться в 9 класі, більш тяжіє до технічних напрямків, ІТ-дизайну, комп’ютерної графіки, 3D-моделювання.

— А що вас цікавить? Як ви відпочиваєте?

— Моє хобі – спорт та полювання. Граю в волейбол у команді викладачів, звичайно ж люблю грати в футбол, а останнім часом захопився бадмінтоном. Хочу спробувати себе ще у великому тенісі – всі умови для цього у нас в університеті є. До речі, щороку ми організовуємо спортивні змагання як серед студентів, так і викладачів – університет у нас дуже спортивний. Люблю бувати на природі – в зимовому лісі під час полювання кадри виходять надзвичайні!

— А ще чим захоплюєтеся?

— Я дуже люблю щось робити своїми руками. Мій батько – інженер-будівельник, тому я з дитинства бував на будівельних майданчиках. Та й навчаючись в інституті, був на практиці, навчився багато чого. Свою дачу будую сам по вихідних та під час відпустки, сам проєктую та роблю меблі для дому – мені це дуже подобається. Як відомо, зміна роду діяльності   це найкращий відпочинок.

Що любите читати? Окрім наукової літератури.

— На жаль, часу на не наукову літературу дуже мало. Люблю читати книжки про історію наукових розробок, це, зазвичай, автобіографічні видання відомих вчених. Прочитав нещодавно книжку про мого доброго знайомого, академіка Лук’яна Анатичука з Чернівців, директора Інституту термоелектрики НАНУ. Книга називається «Гонка без фінішу». Це документальна повість про те, як вчений, котрий працює над вирішенням глобальної проблеми, постійно знаходиться в новому пошуку – отримуючи певний результат на якомусь етапі, він відразу починає працювати над новими задачами і цей процес, процес наукового пошуку не має меж – робота справжнього вченого це і є гонка без фінішу!

На завершення розмови: щоби ви побажали своєму навчальному закладу, колективу і студентам?

— Університету хочу побажати подальшого розвитку, перемог, нових здобутків. Колективу і студентам   міцного здоров’я, незважаючи на карантин, а також сил та натхнення працювати як єдина команда однодумців. І тоді разом ми зможемо реалізувати ті програмні завдання, що були мною запропоновані як кандидатом на посаду ректора.

Алла ПРИМА
Фото надане респондентом та з Інтернету

Інші новини:


У Чернігові три школи можуть працювати навіть при введенні червоної зони

Сьогодні під час наради в міській раді начальник Чернігівського управління освіти Василь Білогура повідомив, що в трьох чернігівських школах вакцинацією охоплено практично 100% колективу. А це означає, що ці заклади можуть працювати навіть при введенні в місті червоної зони.

2021-10-19 13:58