Головне — це змінити ставлення до культури загалом!

2020-10-29 09:57

Культура і мистецтво – не галузь розваг та відпочинку. Це формування душі нації, яку необхідно виховувати змалечку!

Ірина Должикова

Ірина Олександрівна Должикова, директор комунального підприємства КП «Міський Палац культури», заслужений працівник культури України.

Біографічна довідка

Народилася 16 серпня 1973 року в місті Чернігові.

Освіта повна вища:
Чернігівський державний інститут економіки та управління; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, здобула ступінь магістра.

Трудова діяльність:
з 1993 року працювала у банківській сфері (17 років);
з 2013 року – депутат Чернігівської міської ради;
2015 рік – директор Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації;
з 2016 року по теперішній час – директор комунального підприємства «Міський Палац культури імені В’ячеслава Радченка» Чернігівської міської ради.

Великий управлінський досвід, досвід юридичного та практичного вирішення питань в нестандартних, проблемних ситуаціях; зарекомендувала себе як фахівець в економічній та культурній галузях.

Засновник міської громадської школи спортивного танцю «Ніка», громадська діячка, лауреат конкурсу «Жінка року-2009». Ініціаторка та організаторка масштабних  благодійних проєктів.

За вагомий особистий внесок у розвиток культури та спорту на Чернігівщині  була  відзначена почесними грамотами й подяками від Верховної Ради України,  облдержадміністрації, Чернігівської міської ради, управління культури та туризму Чернігівської міської  ради, управління охорони здоров`я Чернігівської міської ради.

Заміжня, має двох доньок та онуку.

– Ірино Олександрівно, як і чому ви почали займатися громадською діяльністю?

– Ще в дитинстві я була активною дитиною. В школі брала участь у художній самодіяльності, працювала в органах шкільного самоуправління. Мої друзі мені говорять: якби я могла виробляти електроенергію, то нею можна було б освітити декілька районів міста.

До того ж у моїй сім’ї було декілька яскравих прикладів наслідування. Один із них – мій дідусь, Євгеній Сігізмундович Храновський, заслужений будівельник України, який свого часу обіймав посаду директора заводу металоконструкцій та металооснастки на Шерстянці. Після його виходу на пенсію колеги декілька разів звертались  до нього з проханням повернутись назад. Я бачила, як люди потребували його підтримки, захисту та мудрого керівництва. В той момент я зрозуміла, що головне – це любити людей, які тебе оточують, і працювати заради них.

– Ви так довго пропрацювали в банківській сфері, потім різко змінили вид діяльності. Як вам дався такий крок і чому ви його зробили?

– За фахом я економіст. Майже сімнадцять років пропрацювала в банку, була головою профспілкової організації. Відповідала за соціальний захист співробітників. Робота в банківській сфері не приносила морального задоволення, моя творча натура шукала виходу, прагнула до дії. Відправною точкою до змін стали заняття старшої доньки Олександри спортивними бальними  танцями. Усіляко підтримуючи це дитяче захоплення, я знайшла себе. В 2001 році, разом зі своїм чоловіком, заснували дитячу громадську організацію спортивного танцю «Ніка», президентом якої на сьогодні є старша донька Олександра, майстер спорту та бронзова призерка України зі спортивних бальних танців.  Відшукали спонсорів, організували батьків та спільними зусиллями відремонтували залу клубу, яка була у жалюгідному стані. Для вихованців почали запрошувати на майстер-класи відомих танцюристів, свого часу тут були Влад Яма, Олексій Литвинов, чемпіони світу та Європи. Щороку проводили звітні концерти, які ставали подією в культурному житті нашого міста. Сьогодні в клубі виховується більше двохсот танцюристів. Вихованці «Ніки» неодноразово ставали переможцями  всеукраїнських, міських, обласних та міжнародних змагань, де достойно представляли Україну й Чернігів. За час свого існування клуб виховав майстрів спорту, чемпіонів України. Я дуже пишаюся результатами дітей нашого клубу.

– Що для вас сім`я?

– Заміжня, маю двох доньок та онуку. Мої діти – мої крила! Я заради них живу, це моя радість та гордість. Першу доньку Олександру  назвала в честь  найдорожчої  людини – мого  батька Олександра. Вона вже закінчила два вузи, отримала фах хореографа-режисера в Київському інституті культури та закінчила філологічний факультет (англійська мова). Донька всього досягла своєю працею, старанням.

Молодшій Євгенії 15 років, її ми назвали на честь прадіда Євгенія Храновського. Вона відвідує музичну школу, гарно співає, вивчає англійську та французьку мови.

Ще одна моя любов – онука Єлизавета, їй 9 років. Вона дуже серйозна, говорить англійською, навчається в музичній школі, займається бальними танцями, відвідує художню школу.

Моя мама вчителька англійської мови, була завучем ЗОШ №9 та №29, зараз на пенсії.

Мій батько – це глава нашої сім`ї. Родина у мене велика: є ще дві сестри, Марина та Валерія і три племінниці. Усі дівчата (усміхається). Для нас тато авторитет у всьому! Я завжди хотіла, аби мій батько пишався мною, і це допомагало мені рухатися вперед. І все, чого я досягла у житті, завдяки тому, що постійно відчувала татове плече, його любов та турботу. Батько – найдорожча й найближча мені людина, мій ідеал чоловіка, втілення найкращих чоловічих рис. Він найдобріший, душа компанії й наймудріша людина із всіх, кого я знаю.

Мої менеджерські та творчі успіхи – це теж його заслуга. Доленосно, ми з ним ніби помінялися місцями. Мій батько, Олександр Миколайович Должиков, спочатку був директором будинку культури в місті Городні, пізніше – керівником вокально-інструментального ансамблю. Та, змінивши напрямок діяльності, став керівником банку «Райффайзен банк Аваль», а  я навпаки – змінила банківську справу на культурну сферу. Пам’ятаю з дитинства, до нас приходили музиканти з  усього міста, були зустрічі з відомими артистами. Мені дуже подобалось проводити  з ним час, я бачила його організаторські здібності. Краща апаратура, освітлення, костюми, музиканти – все це було, і це було найкраще в місті! Звідси і моя любов до  мистецтва, музики, культури, грандіозних проєктів, шоу та концертів. Мені було страшенно цікаво з ним, я захоплювалась  і пишалась батьком усе життя! Кожен мій ранок розпочинається з телефонного дзвінка татуся, найтурботливішого татуся у світі. Я вже й сама мама, але  для мене це й зараз залишається важливим  та необхідним!

– Коли прийшли працювати керівником Палацу, які пріоритети обрали? Які вже є досягнення?

– Не все було просто в перші роки керівництва. Необхідно було створити команду однодумців, у яких би була впевнена, як у собі. Поступово це вдалося, і сьогодні я ціную у своїх колегах такі риси, як професіоналізм, надійність та чесність. 
Оновлення відбуваються крок за кроком. Усе змінилосьу Палаці – це велика п’ятирічна праця всього колективу. Ми трудимося над його якісним оновленням. Це кропітка і щоденна робота. Ми говоримо про зелені зони, про тепле та зручне середовище для навчання дітей, про новітню апаратуру, про якісні та цікаві концертні програми, творчі проєкти.

Я переймаюся не лише фінансовими показниками підприємства, але й прагну зробити його комфортним та привабливим для містян. Палац почав перетворюватись на сучасний осередок культури міста як зовні, так і зсередини, по праву заслуговуючи звання Центрального культурного майданчика міста.

Цього року ми отримали відзнаку та нагороду від Національного бізнес-рейтингу. Міський Палац культури  потрапив до переліку кращих установ України в галузі культури та отримав статус «Лідер галузі – 2020».

В районі з’явився сучасний оазис для відпочинку та прогулянок завдяки реалізації проєкту ландшафтної реконструкції прилеглої території Палацу. Стара будівля Палацу отримала стильний та сучасний фасад, наразі проєкт термомодернізації продовжує реалізовуватись. Ще оновлено інтер’єр центрального концертного майданчика – в залі комфортні крісла, які вже вподобало чимало відвідувачів Палацу, завжди комфортний для глядачів температурний режим завдяки реконструкції системи опалення. Закупівля сучасного світлового та звукового обладнання дозволила не лише балувати культурну спільноту міста новими зірками як вітчизняної, так й іноземної естради, але й готувати якісні та ефективні концертні програми власного виробництва (тисячі дітей міста в захваті від новорічних постановок Палацу та казкового містечка розваг).

І з кожним новим кроком ми наближаємося до омріяної мети – зробити Міський Палац культури – найкращим та найкомфортнішим осередком сучасної культури міста та найкращим концертним майданчиком Чернігова!

Я шалено люблю свою роботу, живу нею, йду туди з радістю. У нас хороший колектив і відмінна команда!

Щаслива, що мене оточують  найкращі люди. Є вислів: «Обери собі роботу  до душі, і тобі не доведеться працювати  жодного дня у своєму житті». Це саме мій випадок.

– Що вас спонукало прийняти рішення балотуватися в депутати?

– Переконана, що для вирішення важливих питань у міській раді має працювати команда! Маленькою групою депутатів щось вирішити практично неможливо. Мені імпонує робота в команді Владислава Атрошенка та політичній партії «Рідний дім».  Прямувати разом з гідною людиною – честь! На моєму життєвому шляху було багато значних та цікавих особистостей, які навчали, допомагали, були поруч у скрутні часи. Про Владислава Анатолійовича можу сказати багато гарних слів, але вони ніколи не передадуть глибину вдячності та поваги, які я відчуваю. Дякую долі, що маю  поруч такого мудрого керівника, вчителя й надійного друга. 

Я вірю, що в наступні п’ять років,  разом із командою партії «Рідний дім» ми зможемо реалізувати чимало цікавих і корисних для міської громади проєктів

– Які питання будуть для вас пріоритетними?

– Рішення проблем культури, здоров’я, спорту та освіти наших дітей, молоді для мене було і є пріоритетними.

Одним із головних завдань – є відновлення культурної сфери міста та підтримка працівників культури.

Розвивати й збагачувати культурне різноманіття міста: фестивалі, театралізовані дійства, галеристську діяльність, арт-хаусні проєкти. Ініціювати міську культурну премію для відзначення видатних чернігівців.

Також втілити в життя великі проєкти: парк культури та відпочинку, який буде одним із найкращих парків в Україні, та побудова сучасного Палацу спорту з можливістю трансформації його на найбільший концертний майданчик Чернігова.

– Що для вас Чернігів?

– Бути чернігівцем стало почесно. Я особисто з гордістю кажу, що я з Чернігова – кращого міста України! Чернігів – це не лише велична історія, стародавнні пам’ятки, легенди. Чернігів, насамперед, – це люди, які в ньому живуть, працюють, народжують та виховують дітей.

Для мене велика честь працювати в рідному місті, змінювати його на краще, працювати на його громаду. Приємно бачити розвиток найкращого міста у світі!

Дякую всім, хто підтримав своїм голосом партію «Рідний дім» і мене особисто!
 

Інші новини:


День міста в Прилуках

18 вересня прилучани відзначили 78 річницю визволення міста від німецьких окупантів. Заходи традиційно відбулися у Сквері вічної слави, за участю місцевої влади, депутатів, учнівської спільноти та громадськості, повідомляється на сайті Прилуцької міської ради.

2021-09-24 13:00