Журналістками стають

2020-10-13 08:53

У школі ведучих та журналістів «Stund Up» міжнародного творчого об’єднання у сфері культури та освіти «Академія для зірок», яким керує відома Яніта Мушинська, розпочалися заняття. Шість захоплених і талановитих дівчат (від четвертого до десятого класів) з цікавістю опановують уроки журналістики та риторики. До речі, дівчат. Стає очевидним, що прекрасної статі в журналістиці більшає.

Теорія, звісно, це дуже добре. Але практика, комунікації – свята святих журналістики. От дівчата й опановували її 26 вересня у центрі міста. Щоправда, День Чернігова, яскраві заходи та розваги й салют перенесли. Але ми поспілкувалися з дуже цікавими людьми. І хочемо, аби ви знали, які неординарні особистості живуть поруч із нами. Усі інтерв’ю та бліци – авторські. Дякую дівчатам за активність та завзятість.

Людмила ПАРХОМЕНКО

 

Поруч із давньоруським воїном

– Познайомимось?

– Олексій Ященко, Ігор Вахруш, Наталія Туз, Національний університет «Чернігівський колегіум».

– Чим сьогодні  займаєтесь у сквері Богдана Хмельницького?

– Ми представляємо клуб «Чернігівська земля», який наразі вразить вас  історичною реконструкцією. Просто зараз ви бачите прадавнього воїна, його кольчугу, можете навіть її приміряти. А ця дівчина повністю відтворює образ одягу часів Київської Русі. Отож поринайте разом із нами в нашу стародавню історію!

Діана Губко

Креативні глиняні сувеніри

Представила їх пані Надія.

– Яка краса! Мабуть, пити каву з таких горняток – смачно вдвічі?

– Ми любимо користуватися своїми виробами.  Всі вони з білої глини, її ми отримуємо із Слов’янська, а в Чернігові переробляємо її на ось таку продукцію. Над цим працює невелика бригада дівчат. Чашки, статуетки, інсталяції на стіночку вішати; маленькі нецке, під японські зроблені, магніти є,  заварники,  турочки. Чому чорні, а не білі?  Бо чорняться молоком, як наші діди колись робили. Виходить подвійне обпалювання. Бо після молока наноситься глазурований малюнок, тоді знову – молоко, і знову в піч.  А відтак виходить виріб, який ви бачите.

– Розкажіть, із чого ви взагалі починали свою справу?

– З найменшого. Наша бригада потроху вийшла на міжнародний рівень навіть. Нас чекали у ближньому зарубіжжі. А сьогодні знають добре в Україні, бо часто буваємо на різних виставках.

 – Наскільки взагалі важкий цей процес творення?

– Він не стільки важкий, скільки об’ємний. І повільний. Якщо хтось замовляє виріб, то має чекати не менше тижня. Бо окрім обпалювання робиться шліфування, потім малюнок... І поспішати не варто. Досконалість народжується в любові й терпінні.

Діана Губко

Хто такі Павичі і Гривуни?

– Мене звати Володимиром, живу в Чернігові. Прийшов сьогодні до скверу богдана Хмельницького, щоби показати своїх голубів.

– Як вам спало на думку розводити цих птахів?

– Займаюсь цим із самого дитинства, тому що мій дід і тато тримали голубів. Можна сказати, передалося у спадок.

– Які у вас є породи?

– У мене три породи: Павичі, Гривуни та Миколаївські.

– А де вони у вас живуть?

– Ми робимо спеціальні вольєри, щоб захистити птахів від коршаків.

– Скільки маєте птахів?

– Загалом,  десь п’ятдесят.

– А ось якщо хтось підійде зараз і захоче купити голуба, продасте?

– Звичайно, я буду радий продати. Нехай людям буде щастя.

– Для вас це захоплення життя. Чи продовжать вашу справу діти?

– На жаль, зараз уже інше покоління. Я говорив і внукам, і дітям, щоби спробували. Але поки що їм це не цікаво.

– Дуже шкода, можливо, ви ще знайдете своїх однодумців.

– Сподіваюся.

Марія Штаба

Ось такий він, домовичок!

– Я Олена Шубенко. Протягом 15 років виготовляю обереги: домовичків, Бабусь Ягусь, різні сувеніри, котрі приносять у дім любов і добробут.

– Здається, це вже не хобі, а повноцінний бізнес.

– Найшвидше, спосіб життя. Знаєте, я щаслива людина, бо моє хобі є моєю роботою. Те, що я створюю, мені в радість. Спочатку мої обереги були для себе й для друзів, а тепер я майстер міжнародного класу, їжджу на виставки, ярмарки в європейські країни.

– Розкажіть про домовичка...

– Домовичок – це образ невидимого господаря дому, нашого покровителя. Плюс – це ще й оберіг. Раніше люди всі трави збирали в полотнинку і клали за образи. У мене коли  домовичок разом із кукурудзою – то це на дитяче здоров’я. Гарбуз – шляхетність. Бобові – достаток. Горіх – знак міцного здоров’я (недарма кажуть – міцний горішок). Хліб – аби завжди був на столі. Гроші – щоби завжди водилися. Жито й пшениця, зерно й насіння – мішок любові й добра. А підкова – на щастя.

– Скільки часу витрачаєте на один виріб?

– Я роблю багато заготовок, а не цілий виріб. А потім складаю докупи. Одразу виходить до 40 штук. Так зручно. Тим більше,  можна варіювати з різними рослинками й насінинками. Щоби обереги були схожі, але кожний – неповторний.

Поліна Ступак

Дитячих майданчиків стало в рази більше!

Так думають чернігівки Валентина та Ярослава.

– Що вам найбільше подобається в Чернігові?

– Усе. Це ж наше улюблене місто.

– Як, на ваш погляд, змінився наш обласний центр порівняно з минулим роком?

– Дуже! Звісно, в кращий бік. Дороги стали, мов дзеркало. Багато гарних місць, де можна гуляти з дитиною: різні дитячі майданчики відкриваються, літні кафе. Просто чудово навколо.

Поліна Ступак

«Гармонія» в захваті від Чернігова

– Дівчата,звідки ви, такі колоритні й креативні?

– Ми учасники оркестру «Гармонія» з Київської області.

– Мені цікава ваша думка про Чернігів.

– Це дуже красиве місто, сповнене багатьма легендами. Тут усе різне й неповторне. Фонтани, скрізь лунає музика – просто чудово.

– Приїхали б сюди ще раз?

– І не раз. Нам дуже сподобалось!

Поліна Ступак

Свято науки

Про нього розповідає Наталія Прядко, викладачка Національного університету «Чернігівський колегіум».

– Сьогодні у сквері Богдана Хмельницького ми представляємо природничо-математичний факультет. Він охоплює велику кількість спеціальностей. У нас 15 освітніх програм, є як педагогічні, так  і  класичні спеціальності. На сьогоднішньому святі ми намагаємося показати, наскільки цікавими є точні науки, а саме: фізика, біологія, хімія, географія, екологія, математика, тобто весь спектр тих дисциплін, які викладаються на нашому факультеті.

 А що вам більше за все подобається в Чернігові?

– У нашому місті мені особисто подобаються люди. Тому  здається, що тут настільки багато привітних людей, які готові допомогти, підтримати, причому, навіть незнайомих людей. Я особисто стикалась з неприємною ситуацією і знашла підтримку.

 – А чого вам не вистачає в місті?

– Дуже важко  відповісти. Останнім часом у нашому місті відбувається багато змін на краще. Можливо, якщо ми хочемо бути туристично привабливим  містом, то у нас треба впритул зайнятися туристичною інфраструктурою. Думаю, розвиток у цьому напрямку буде продовжуватись.

Марина Якуба

Креативні музикант тато Віталій і донька Яринка

– Вам подобається наш Чернігів?

– Ми дуже любимо наше місто, щороку буваємо на Дні Чернігова, бо щоразу подобається по-новому  вітати його з днем народження.

– Що вам найбільше до душі в місті?

– Море квітів і зелені, стало багато дуже красивих місць для відпочинку, що дуже гарно і зручно. Та й взагалі, Чернігів не можна не любити!

Софія Єфіменко


Далі буде
 

Інші новини:


День міста в Прилуках

18 вересня прилучани відзначили 78 річницю визволення міста від німецьких окупантів. Заходи традиційно відбулися у Сквері вічної слави, за участю місцевої влади, депутатів, учнівської спільноти та громадськості, повідомляється на сайті Прилуцької міської ради.

2021-09-24 13:00