Галина Пащенко: «Бути як сонце, зігріти всіх»

2020-10-08 08:21

ДОСЬЄ: генеральний директор ТОВ ВТФ «Аве Сан», освіта вища, закінчила Харківський національний економічний університет, за фахом кібернетик, отримувала додаткову освіту в Україні та за кордоном у вигляді всіляких бізнес-тренінгів та курсів. Більше 10 років була віцепрезидентом Ліги ділових та професійних жінок України, член Спілки жінок Чернігівщини, має почесне звання «Жінка року».

Мати двох дорослих синів, які допомагають їй у бізнесі, та бабуся чотирьох онуків.

Хобі – плавання, лижі, малювання.

Сильна, незалежна й цілеспрямована. Вона не боїться ризикувати, починати нові проєкти та постійно вчиться, удосконалюючи себе. Як їй вдається бути успішною, поєднувати ролі мами, бабусі та керівника великої компанії, розповідає Галина Пащенко, генеральний директор ТОВ ВТФ «Аве Сан».

Замість економіста  в кібернетики

У Чернігові Галина живе з 1976 року, тому давно вважає його своїм рідним містом. А народилася на Харківщині в невеликому селі з дивною назвою Африканівка. Історія розповідає, що назва виникла з імені засновника села, учасника Кримської війни полковника Африканова.

Батьки Галини були простими людьми — тато працював у колгоспі на складі, а мама йому допомагала. Батько сам вивчився грі на баяні, дуже добре майстрував — сам побудував будинок, прикрасив його і зробив усі меблі.

— У нього були золоті руки! — згадує Галина. — Він навіть на пенсії всю зиму лобзиком із фанери випилював різьблені квіти, листочки, розфарбовував їх. А потім навесні прибивав на штахетник — і весь наш паркан був прикрашений квітами! У нас був найкрасивіший у селі будинок...

Незважаючи на те, що закінчив лише сім класів, батько весь час прагнув до знань — дуже шкодував, що йому не вдалося здобути вищу освіту. І своїм дітям — а їх у сім’ї було четверо - батьки хотіли зовсім іншу долю. Галю тато бачив економістом. Йому здавалося, що це підходяща робота для жінки.

Але Галина твердо вирішила, що буде математиком — дуже любила цей предмет, брала участь у всіх районних та обласних олімпіадах. Приїхала до Харкова вступати до вишу і тут, мабуть, втрутилася доля: приймальна комісія не працювала... Щоб не втрачати час, вирішила йти в сусідній інститут на факультет кібернетики. Це був 1970 рік, зоря програмування і комп’ютерів.
Захистивши диплом, отримала розподіл до Одеси. Через рік вийшла заміж і переїхала до Чернігова.

Своя справа

Галина почала працювати програмістом відділу математики ВНДІМСВа (Всесоюзного науково-дослідного інституту машин із виробництва синтетичних волокон). Саме там вона й отримала перші навички ведення бізнесу та зрозуміла, чим у подальшому хоче займатися.

У 1991 році вона з ВНДІМСВу звільнилася. Скооперувавшись із товаришами, продовжувала писати програми, потім вони продавали зібрані власноруч модулі й, нарешті, продали свій перший комп’ютер. І побачили, які відкриваються перспективи.
Але грянув розвал Союзу. Багато хто їхав за кордон у пошуках кращого життя, і в якийсь момент сини Галини теж почали говорити про від’їзд. Але мама змогла знайти потрібні слова, щоб вони не ухвалювали поспішних рішень.

— Я займалася програмуванням, додавалися ще якісь види діяльності... Гроші на життя були. І, в принципі, я розуміла, що у всіх — абсолютно однакові можливості. Не важливо, хто ти. Чи був ти партійним працівником, просто робітником або інженером. У кожного однакові умови для початку бізнесу були. І я сказала дітям: «Ми зараз починаємо будувати молоду країну. Ви хочете поїхати? Але в Штатах люди свою країну самі побудували. Чому ви вважаєте, що повинні приїхати на готове? Це найпростіше. А ви побудуйте для себе будинок такий, як ви хочете! Усе від вас залежить, від молоді — що ви собі побудуєте, там ви й будете жити, і дітям вашим дістанеться те, що ви зараз зробите». Це була моя тодішня позиція, і, напевно, так само я би сказала й зараз, — згадує Галина.

Саме тоді вона і зрозуміла, що настав час відкрити свою справу.

Здрастуй, сонце!

Коли в родині обговорювали ідею, Галина сказала, що дуже хоче, щоб у назві фірми було щось сонячне. Довго радилася з дітьми, і молодший син придумав: «Аве Сан» — «Здрастуй, сонце!» Хоча аве — латинською, а сан — англійською, але звучало красиво і всім сподобалося. Так 27 років тому в Чернігові з’явилася одна з найуспішніших компаній українського ринку — фірма «Аве Сан».

Складнощів, звичайно, було багато, розповідає Галина. Тоді важко було «не потрапити на «кидки». Вона завжди була обережною. Від безглуздого ризику утримували діти. Тому доводилося обмірковувати кожний крок. Але одного разу не розрахувала... І серйозно «потрапила» на гроші. Було дуже важко, висів кредит у банку... А фірма мала прекрасну кредитну історію — і тут таке! Потрібно було робити вигляд, що нічого не сталося, і намагатися з банком якось розплатитися... Як пізніше виявилося — звичайно ж, банк знав. Але банк робив вигляд, що він не знає, а Галина вдавала, що у неї все в порядку. У підсумку всі борги були закриті, історія закінчилася добре.

Приводи для гордості є

Сьогодні виробничо-торговельна фірма «Аве Сан» відома в усій Україні. Це потужна компанія, що займається будівництвом, автоматизацією торговельних і промислових підприємств, сонячною енергетикою та іншими напрямками діяльності. Чернігівці теж із нею знайомі, адже саме «Аве Сан» є генеральним підрядником із будівництва мережі соціальних магазинів «АТБ».
І, звичайно, всі ці роки біля керма компанії стоїть Галина Пащенко. Тільки зараз поруч із нею її підтримка й опора - сини, які пройшли всі щаблі кар’єрних сходів: від робітників до керівників. А як інакше, вважає Галина, адже вони повинні розуміти, як і що працює, перш ніж приймати самостійні рішення.

— Мені подобається вислів: «Краще бути першим, ніж найкращим». І ми намагаємося у всьому бути першими. У нас чудовий колектив — це привід для гордості. Є люди, які працюють із нами вже довгі роки. Я в них упевнена і можу на них покластися в усьому, — каже Галина.

Нехай завжди буде сонце

Друзі Галини не приховують щирого захоплення – вона на своїх тендітних плечах втримує тягар, який не кожному чоловікові під силу, розбирається в питаннях, дуже далеких від орбіти розуміння звичайних жінок. І це викликає глибоку повагу.

«Галина всього досягла своєю працею, вона нікого ніколи не звинувачує у своїх невдачах і труднощах…»

«Завжди на позитиві, незалежно від обставин…»

«Вона без будь-чиєї допомоги, на рівному місці створила свій бізнес і, переживши всі фінансові світові й не світові кризи, привела його до процвітання...»

«13 років тому компанія «Аве Сан» була одним із підрядників на будівництві автокомплексу «АТЛ» по вул. Кримській, 1. Я захоплювалася, як чітко дотримувалися всі терміни монтажу, як ця маленька жінка може все організувати й зістикувати роботу різних за напрямками бригад…»

Так говорять про Галину Пащенко її друзі та знайомі.

Цій жінці цікаве все нове і прогресивне, в ній немає жодної краплі консерватизму та зацикленості на досягнутому. Вона підкорює нові вершини, і здається, якщо не буде чергової, яку їй потрібно підкорити, то вона неодмінно її створить сама. Адже першими сонце бачать ті, хто на вершині гори.

Небайдужість місток між бізнесом і суспільством

«Аве Сан» — справа всього життя Галини. Але було б неправильним сказати, що життя її обмежується винятково роботою. Зараз фірма працює, як добре налагоджений годинниковий механізм, — без збоїв і зупинок. Тому іноді можна взяти паузу й озирнутися навколо.

І побачити, наприклад, що хтось потребує допомоги. «Бути як сонце, зігріти всіх» — один із її улюблених висловів. Вона багато допомагає, але не любить говорити про це - добро потрібно робити тихо, вважає Галина. Але друзі потихеньку розповідають, що до неї звертаються багато. Для кожного вона намагається знайти добре слово, підтримати в скрутних життєвих обставинах. Вона постій-ний учасник благодійних аукціонів. Не відмовляє і в проханнях. Так, деякий час тому назад вона посприяла у придбанні нового інвалідного візка для чернігівської дівчинки-танцівниці, яка займається танцями на візках...

А тому, коли Галина Пащенко стала кандидатом у депутати до Чернігівської міської ради від партії  «Рідний дім», вона просто «пішла в народ», і географія людських проблем стала набагато більшою.

Мешканці 2-го провулку Толстого вже з вуличним освітленням

Чернігівці до неї звертаються з різними проблемами. Якщо питання ремонту дороги потрібує вивчення, то прохання поміняти згорілі лампи на стовпах було виконано одразу. Тепер мешканцям 2-го провулку Толстого вже не доводиться ввечері повертатися додому навпомацки.

Люди похилого віку поскаржилися, що з невідомих причин закрили ближнє відділення «Ощадбанку» і пенсіонери вимушені долати чималі відстані, аби отримати пенсію чи сплатити за комуналку. Галина Пащенко взяла на контроль це питання, буде розбиратися і спробує за можливості вирішити його позитивно.

Проблеми вулиці Музичної

А ось жителів вулиці Музичної турбує стан їхнього житла. Більшість будинків тут зводили ще в повоєнний час, вони за цей час майже не бачили ремонтів. Та й те, що ремонтувалось, робили самі мешканці. Не дивно, що час наклав на старі будівлі свій відбиток, у стінах з’явилися тріщини, комунікації постійно виходять із ладу.

Бідкалися і на розбитий дитячий майданчик, невідремонтовані міждворові проїзди, аварійні дерева… Люди вже зібрали підписи, а Галина Пащенко допомогла підготувати документи і запит до відповідних органів.

«Астра» без аптеки, магазину і майже без транспортного сполучення

Селище «Астра» з’явилось на мапі Чернігова досить давно, та досі тут немає магазину, аптеки, спортивного майданчика для дітей – а дітвори там чимало, адже тут живе багато молодих сімей із дітьми. Селище досить велике, але має лише одну асфальтовану дорогу – прямо по центру. Другорядні – це зроблені частково або ґрунтовки, котрі весною і восени перетворюються на бездоріжжя. Без гумових чобіт із дому не вийдеш, скаржаться місцеві мешканці. Якби ще з транспортом проблем не було, але… Буває, «ламається» єдиний маршрут, що доїжджає до центра селища – 41-й, яким опікується приватний перевізник. Тоді доводиться долати кілька кілометрів і дорослим, і дітям, щоб вийти до транспорту. Було би дуже доречним, якби знайшли можливість зробити додатковий маршрут, наприклад, через КП «ЧТУ».

Тут можна і потрібно вирішувати питання, що давно хвилюють мешканців, вважає Галина Пащенко.

Зустрічаючись із людьми, Галина не обіцяє неможливого. Вона звикла ставити перед собою конкретні цілі та відповідати за результати роботи.

— У мене є репутація, яку я заробляла роками. І тому я маю зробити те, що зараз пообіцяю. А я обіцяю працювати на совість. По-іншому просто не вмію, — каже Галина Пащенко.

Марія СКОРОХОД

Інші новини:


Засідання сесії обласної ради перенесли на п’ятницю – відмовилася працювати техніка

Понад 100 питань порядку денного мали розглянути на 4 сесії Чернігівської обласної ради, що відбулася 20 квітня. Але через збій техніки засідання перенесли на п’ятницю, 23 квітня.

2021-04-21 09:53