Олена Самойловська: «Якщо ти хочеш, щоб дитина була промінчиком, стань для неї сонечком»

2020-10-02 10:31

Мріяла про професію вчителя з дитинства

Я вчителька початкових класів Чернігівського ліцею №15. Народилася у красивому райцентрі Сосниці й там же навчалася у Сосницькій гімназії ім. О.П. Довженка. У невеличких містечках учителі – дуже поважні люди, можна сказати, що для багатьох вони – як ікони і як приклад. Мені дуже пощастило зі своєю класною керівницею Наталією Іванівною. Вона навчила не тільки любити рідну мову, вона навчила нас любити життя: ми ходили в походи, ми брали участь у різних конкурсах, влаштовували концерти. Наше життя було таким насиченим і цікавим, що я також захотіла бути вчителем – Наталія Іванівна була провідником у мою майбутню професію. Тому після закінчення гімназії я разом зі своїми двома подружками вступила до педагогічного вишу.

Успіхи учнів – найбільша радість для вчителя

Я працюю в початковій школі вже протягом 23 років, маю вищу кваліфікаційну категорію і звання «вчитель-методист». Займаюся з наймолодшими школяриками, у стосунках із якими панує особлива атмосфера. Що мені найбільше подобається у моїй професії? Той момент, коли ти щодня йдеш із задоволенням на свою роботу, коли  встаєш зранку і вже думаєш, який у тебе сьогодні буде цікавий день. Коли першого вересня знайомишся зі своїм класом і береш до своїх рук дитячі долоньки, заглядаєш в очі першокласників, знайомишся з батьками і розумієш, що вони довірили тобі найдорожчий сенс свого життя – своє маля, цей момент дуже особливий та хвилюючий. Тому надалі вчитель робитиме все можливе, щоби  діткам у школі було добре та цікаво, захоплюватиме їх новими знаннями й ідеями. Потім учитель починає з малят робити колектив, і не просто колектив, а дружну, творчу, інтелектуально розвинену команду особистостей.

Я тішуся, коли мої випускники-п’ятикласники мають 12 похвальних листів наприкінці навчального року, коли згодом мої учні перемагають в олімпіадах, змаганнях та різних конкурсах, захищають МАНівські роботи, вступають до престижних вишів і  їдуть на стажування за кордон. З багатьма учнями я підтримую теплі стосунки, ми залишаємося  друзями на все життя. Коли я радію разом з ними їхнім успіхам, тоді  відчуваю себе справжнім учителем.

Раніше до школи – не означає краще

Батьки повинні самі бачити, коли дитинка готова йти до школи. Майбутній школярик має самостійно вміти формулювати речення, йому повинні з легкістю даватися вправи, які були в садочку, а рука має бути готовою до письма.

Якщо дитина ще маленька й нерідко у 6 років іще не готова до навчання? Тоді не варто поспішати й  віддавати її до школи. Інколи батькам потрібно спитати досвідчених  педагогів про готовність до навчання. Не варто забирати ще рік дитинства у малюків, бо їм буде дуже важко навчатися в школі.

Кожен урок повинен бути цікавим

Я намагаюсь кожен навчальний день зробити насиченим та неповторним, також  давати матеріали, які з легкістю сприйматимуть діти. Я люблю проводити уроки просто неба. Коли тепла погода, ми разом із учнями беремо каремати та навчаємося на свіжому повітрі. Час від часу влаштовуємо уроки-кафе: на таких уроках ми можемо смакувати та пити чай паралельно з читанням.

Я би дуже хотіла, аби наші школи осучаснилися. Я мрію, щоби школи  оснащувалися  новітньою технікою, у них були цікаві майстерні для дітей, де б учні могли  працювати й на перерві, й після школи; щоби були сучасні лабораторії, комп’ютерні класи, сучасні спортивні майданчики – це захоплюватиме дітей, і вони будуть із задоволенням ходити до школи.

Напередодні свята бажаю колегам отримувати задоволення від своєї роботи, бо це велика частина нашого житття. Також зичу всім сімейного затишку, любові, миру та злагоди.

Поліна Могінська
Фото від респондентки

 

Інші новини:


«Бо мусить хтось стояти незворушно і не пустити ворога далі...»

Петро Кощей ніколи не боявся армії. І міг би взагалі не служити. Бо вдома в Данівці на Козелеччині залишалися немолоді батьки, в яких він був єдиною пізньою дитиною. Але 2013 року хлопець пішов до армії, був на строковій службі в Білій Церкві. 2014 року не стало батька... А Петро тоді вже був в АТО і служив там на контракті.

2021-10-13 09:03