Липень радощів приніс, беріть кошик – гайда в ліс

2019-07-25 06:20

Про несподівані «лісові дарунки» на Корюківщині і Сновщині, Городнянщині та Сосничині дізналися в деяких селах Борзнянщини, Менщини й Бахмаччини. Тож дехто з тамтешніх жителів до лісів Корюківщини, Сновщини та Городнянщини дістається поїздом, інші – маршрутками, а решта – мопедами й мотоциклами. 

Якщо це жінки, то вони практичні: протягом дня набирають не тільки білих грибів, підберезників і красноголовців, а й привозять додому ягоди – чорницю та малину. На Корюківщині гриби знаходять біля Забарівки, Воловиків, Домашлина, Сахутівки, Костючків, Тютюнниці, на Сновщині – за Низківкою, Великим Щимелем, за лічені кілометри від Сновська. А на Сосниччині їдуть до ближчих і віддалених населених пунктів, де поблизу є ліси. 

Та це тільки невеличка частина географічних точок «грибної мапи», як відгукуються великі шанувальники «тихого полювання». Жителька Бахмача Тетяна Михайленко каже, що вона в липні на Корюківщині кілька тижнів провела. За цей період запаслася на зиму чорницею. Частину зібраних ягід продала. І це стало відчутним додатком до невеликої пенсії. Говорить, удома їй не всидіти, коли можна на свіжому повітрі ще й грошей заробити і перепочити в лісі, збираючи водночас гриби та ягоди. 42-річна Надія з Борзнянщини захоплюється «тихим полюванням» не менше. Знаходить білі гриби, лисички. Їх сушить і заморожує на зиму. На Корюківщині встигла зібрати більше двадцяти відер чорниці.

«Хто побродить, той знаходить»

З 12 липня в різних лісах саме на Корюківщині «прокинулися» білі гриби. Досвідчені шанувальники «тихого полювання» кажуть, що більше щастить жителям Рибинська, Лісового, Паростівського та сусідніх із ними сіл, де боровиків урожайно. Але частіше грибники їдуть у новоселівські ліси і в ті, що біля Стопилки, неподалік Камки, й достатньо набирають білих. Корюківчанин Михайло Кириченко про великий урожай боровиків дізнався 14 липня вранці від свого товариша Григорія, який розповів, що кілька його знайомих привезли по кошику лісових дарунків. Михайло не роздумував: сів на мопед і менше ніж за годину доїхав до Новоселівки. Тільки завернув у ліс, а там людей зо два десятки ходить. Дізнався, що вони зрання полюють на боровики. І у кожного – «здобич» у кошиках. 

Півгодини пошуків не дали результатів. Не перший рік Михайло збирає тут «лісові дарунки», а тому проїхав іще з півкілометра, потім заростями пробрався далі. Там на той час нікого не було. У цій місцевості серед беріз, ялин, дубків та осичок чоловік першими набачив красноголовці, підберезники. Та вже хвилин за двадцять пішли тільки білі. Знаходив цілі сімейки по сім-вісім і більше. Каже, достатньо було тільки придивлятися до беріз, дубків, сосонок, ялин, біля яких ховалися бажані дарунки природи. 
До третьої години дня у Михайла було вже два пластмасові відра, переповнені грибами. Третина з них – підберезники й підосичники (бабки і красноголовці, як називають їх у народі). Щоби знайти такий урожай, потрібно довгенько поповзати й на колінах, тому що білі гриби чоловік знаходив під листям і в таких заростях, що й не вірилося. Михайло каже: хто добряче побродить, той і знаходить. Але були й такі, які просто поникали – і додому везли з десяток підберезників. 

Чоловік уже більше тижня їздить лише за Новоселівку, де в лісах помічав, що додавалося корюківчан, а дехто був навіть із Мени та Чернігова. Приїздили на «тихе полювання» автомобілями, мотоциклами й мопедами. Це ті грибники, які або в минулі роки тут бували, або народилися в цих краях, а потім виїхали… Мало хто з досвідчених «мисливців» не знаходив повненький кошик. А у декого – боровиків по дві-три сумки.

Хоч у які підіть дуби – там усміхнуться вам гриби

«Прокинулися» білі й за лічені кілометри від Прибині, Рудні, Балясів Корюківського району й Тихоновичів, Іванівки, Софіївки, Гути Студенецької – Сновського. Люди приносять додому щонайменше по кошику боровиків, а дехто на додачу – ще й лисички, сироїжки. Мешканець Прибині Ігор Кравченко – грибник з досвідом, із задоволенням відвідує ліси. Каже, мандрує ними й наче сил набирається. Знає за півдесятка місць, а це березняки, дубняки, не листяні ліси, де виросли «лісові дарунки» Частіше знаходив там по 5-7 білих, але були й такі місця, де натрапляв на цілі сімейки – по 12- 14 і більше штук. Призбирував і менші врожаї на одній місцині.

Цей енергійний чоловік за десятиліття сходив сотні кілометрів, коли перевести їх на таку цифренцію, як кажуть люди у прибинсько-перелюбському кущі. А тепер за день може виходити вісім-десять кілометрів. Повертається тільки з вагомими «лісовими знахідками». Набирає кошик, а бувають дні, коли й більше . Ігор не вважає себе везунчиком у «тихому полюванні», але мало коли товариші по вулиці обганяли його в негласному змаганні. 

Пригадав чоловік і два останні роки. Сказав, що 2018-й – зовсім не грибний. Тобто білих не було, а от маслюків – урожайно. Приносив по 30-40 кілограмів за раз. Вологи, туманів не вистачало. А позаторік їздив Ігор за Новоселівку. Там, за його словами, дуже досвідчені грибники за кілька годин знаходили по три-п’ять кошиків, висипали «здобич» до багажників автомобілів, а відтак іще зо два кошики назбирували. Отож 2018 рік у лісах Корюківщини був таки дуже грибним. Тільки ліниві, які живуть біля гайків, не приносили їх.

Жінка Оксана гриби полюбила, чотирьох чоловіків… побила

У Прибині, селі майже прикордонному, з усіх боків оточеному бронзовогрудими соснами, міцнющими козацької сили дубами, дивовижної краси березами, знають Сергія Гелю, Олександра Зайця, Василя Олійника. Винахідливі чоловіки в «тихому полюванні», знають по десятку й більше грибних місць. І даремно не петлятимуть, не накручуватимуть зайві кілометри. За годину-другу, бува, назбирують по повненькому кошику молоденьких, неповторної краси боровичків. Кажуть, буває і значно більше несуть чи везуть додому грибів. 

А ось Оксана Рябець, середніх років жіночка, хоч і належить до прекрасної статі, та у неї ще потрібно й повчитися – нюхом гриби чує за сто чи навіть двісті метрів. Коли до лісу піде, то обов’язково припре пузатеньку сумку. І чоловіків, бува, обганяє. У липні чотирьох чоловіків… побила. Рекордами у грибозбиранні. Так по-доброму і з жартами відгукуються про Оксану односельці. Жінка і справді активна «полювальниця». Знає й чимало рецептів консервування та маринування грибів.

Липень думає, чи принесе серпень грибний урожай?

Серед грибників точаться «гарячі» розмови: чи принесе серпень урожай «лісових дарунків?» Як кажуть у народі, мисливці за грибами переживають-хвилюються. Їм дуже-дуже хочеться пополювати. Причому – без шкоди для природи, тому що полювання – тихе. І частина грибників схиляється до того, що в серпні на Сіверщині, особливо ж у північному регіоні, сипонуть таки довгоочікувані дощі. Інші «народні прогнозисти» кажуть, що в серпні та вересні можливі дощі, але не такі рясні. А тому великого грибного урожаю, як це було 2018-го, нічого й чекати. До того ж для росту грибів потрібні ще й тумани, теплі ночі – отоді уродять, буде їх у кожному березняку, дубняку, ялиннику… Особисто грибник-рекордсмен із Прибині Ігор Кравченко каже: «Якщо дощі пришпарять у серпні та вересні – безсумнівно, ростимуть «лісові дарунки» майже повсюдно в лісах. Підуть і красноголовці, підберезники. А коли знову утримуватиметься спека – нічого й чекати…»

Та все ж є «тихі полювальники», які знають грибні місця та стверджують, що навіть невеликі опади принесуть вологу на низинках. І саме там урожаями радуватимуть «лісові дарунки». Не хвилюються тільки жартівники. Так-так, грибники! Диваки і «місцеві артисти». По життю оптимісти. Вони кажуть, мовляв, не буде грибів. Походимо-побродимо… То хоч пригод назбираємо. Рук не опускаємо…

Владислав ЄРМОЛЕНКО
Сновський –Корюківський – Сосницький райони

Інші новини:


Кондитерські штучки від Bakery_Ok

Смачно, пікантно й несподівано до неможливості!

2019-08-19 13:14