Григорій Ткаченко. Фахівець аграрної справи

2020-09-24 07:58

Досьє: Успішний фермер. Голова потужного багатопрофільного приватного фермерського господарства «Напорівське», що в селі Лукашівці Чернігівського району. 54 роки, освіта вища, закінчив сільськогосподарську академію, за фахом агроном.  Має великий досвід. Небайдужість, впертість, працездатність, наполегливість та організаторські здібності допомогли  Григорію створити власний бізнес. Став відомим у нашій країні та за кордоном  фермером. Його фермерське господарство  постійно розвивається, розширює сфери діяльності, забезпечує людей роботою та створює умови для нормального життя селян. Григорій Михайлович – справжній патріот, який постійно рухається вперед та будує свій сучасний, прогресивний бізнес. Мріє бачити наші села красивими, а людей щасливими на своїй рідній землі. Сьогодні Григорій Михайлович для багатьох  є прикладом  того, що людина, яка не боїться ризикувати, досягає успіху. Одружений, має четверо дітей.

Любов до землі з дитинства 

Григорій Ткаченко з дитячих років знав, що, коли виросте, обов’язково працюватиме на землі.  Як його батьки. Він із родини, яка все своє життя присвятила служінню землі. Батько працював трактористом, мати – телятницею. Їхній робочий день не мав  меж, трудилися з ранку до ночі. Хлопчик звик допомагати батькам, йому подобалося їздити з татом на тракторі, допомагати матусі з худобою. Тож, коли прийшов час обирати професію, точно знав, куди піде вчитися. Бобровицький радгосптехнікум   став першою сходинкою  у набутті  фахових знань. Після навчання служив, як усі, в армії. Німеччина, де Григорій проходив службу, вразила  чистотою й порядком. Та його  чекала рідна сторона, і Григорій, повний планів, повернувся в  Іванівку. Там іще в повній силі був колгосп «Авангард», який очолював довгий час  Іван Скачок, мудрий  і талановитий керівник, котрий  свого часу був для Григорія Ткаченка справжнім авторитетом. 

Батьки вмовили сина продовжити навчання,  і Григорій вступив до сільськогосподарської академії (нині  Національний університет біоресурсів та природокористування України), яку успішно закінчив. Україна стала незалежною, і молодий спеціаліст отримав вільний диплом. Планував повернутися додому та працювати  в рідному  колгоспі . Але Григорію  роботи   там не знайшлося, тож його запросив до себе  голова колгоспу Іван Глазко із села Лукашівки. Легкого життя не обіцяв, але повірив у здібності молодого агронома.  Григорій  працював  на різних посадах, набирався досвіду, знав  та вмів уже багато. Став головним агрономом, однак  не став від цього заможнішим.

Ризик – благородна справа

Своє фермерське господарство Григорій Михайлович починав майже з «нуля». Сьогодні  фермери в Україні вже не дивина, а в 2005 році про це  знали лише з іноземних кінострічок. На той час життя на селі ставало все складнішим, виживали за рахунок власного городу та корів. А підростало вже четверо діточок, яких потрібно було годувати, одягати, навчати. І Григорій вирішив ризикнути. Об’єднав паї – свій та дружини – й заснував своє фермерське господарство. Дружина була проти, були проти односельці, які взагалі не розуміли Григорія, а всі його пропозиції сприймали в «штики». Та, як кажуть, успіх приходить до сміливих. На той момент у них було  лише  6.22 га, дві корови, віз та  гребалка. Ризик був, утім рішучий Григорій Ткаченко спробував  і не помилився.    

Сьогодні його підприємство має 1250 гектарів землі, вирощує  зернові культури, садить картоплю, займається тваринництвом. Ця галузь сільського господарства, яка була дуже популярною в минулому столітті, нині майже не розвивається. Але не у фермерському господарстві «Напорівське».  Зараз  вони мають  стадо з 300 голів, із якого 140 дійних корів. У 2016 році відкрили доїльну залу, яка відповідає  всім сучасним вимогам. Саме там вони застосовують сучасне доїльне обладнання «ДеЛаваль». Підприємство поставляє в наші магазини молоко екстра-класу.  І постійно розширює свою технічну базу, техніка всі справна, хоч нової не так багато.

Працівники фермерського господарства не лише мають стабільну роботу та гарантовану заробітну плату, а й гарні соціальні умови. Григорій Михайлович у своїй роботі застосовує досвід європейських країн, він відвідував фермерські господарства за кордоном, часто зустрічався з  колегами-фермерами і зрозумів, що для плідної роботи підприємства потрібно створювати  гарні  умови для людей. Його працівники мають місце,  де переодягнутися, де помитися, де пообідати. Люди це цінують і працюють на совість.

Для людей, як для себе

Григорій Михайлович обирався депутатом  районної та сільської рад, люди його знають і довіряють. Він працює  не лише для себе, він дбає про людей, йому не байдуже, як сьогодні живуть люди в селі, бо він це знає і бачить щодня. Тому намагається зробити життя мешканців своєї громади більш насиченим не лише матеріально, а й духовно. Асфальтує дороги, облаштовує школи та дитячі садочки, допомагає церкві,  надає матеріальну допомогу багатодітним, дбає про  пенсіонерів. На його думку, сьогодні потрібно  створювати всі умови для людини сільськогосподарської праці. В своєму невеликому господарстві він навів лад, створив усі умови для роботи та відпочинку. Але хоче й далі розширювати поле своєї діяльності, хоче, щоби  люди залишалися в селі, створювали свій бізнес.

Григорій Ткаченко прагне бачити заможними – державу, людей, свою родину та себе, і для цього він готовий плідно працювати.

Та не все так просто.  Григорій, як і інші фермери, не відчуває підтримки держави. На його думку, влада не зацікавлена розвивати сільське господарство, сьогодні фермер залишається сам-на-сам зі своїми проблемами. Він сплачує в повному обсязі податки, створює робочі місця, виробляє продукцію, а йому постійно вставляють палки в колеса. Податки зростають, закупівельні ціни падають, ціни на паливо, насіння та добрива теж зростають.  Села зникають, молодь не хоче там  жити. Тому потрібно створювати умови, щоб  у селі життя не відрізнялося від   життя мешканців великих міст. Григорій Михайлович був приємно здивований змінами, які він побачив у Чернігові, п’ять років тому він із недовірою ставився до нового на той час  мера,  але коли подивився, яке будівництво відбувається в місті, які дороги, які красиві та ошатні зелені зони, зрозумів: біля керма Чернігова  стоїть людина, яка хоче залишити після себе добрі справи та добре ім’я. 

Тож коли Владислав Атрошенко запропонував йому балотуватися до обласної ради від партії «Рідний дім», Григорій Ткаченко погодився. Побачив команду однодумців, яким не байдуже майбутнє міста, області й держави в цілому. Бо Григорієві Ткаченку теж не байдуже, в якій країні, в якому місті, в якому селі будуть жити його діти та онуки. Тому він у команді «Рідного дому», щоб на обласному рівні відстоювати інтереси рідної Чернігівщини.  

Галина РОЗУМОВСЬКА
 

Інші новини:


Про ВІЛ – компетентно. І з перших уст

День, коли світ згадує людей, які померли від СНІДу, цього року припадає на 16 травня. Із нагоди цієї дати в пресцентрі DPNEWS.COM.UA відбулася зустріч із головою правління благодійної організації «Чернігівська МЕРЕЖА» Анжелою Мойсеєнко.

2021-05-14 08:51