Михайло-Коцюбинська громада – потужна, спроможна, активна і працює на розвиток

2020-09-16 08:32

Михайло-Коцюбинська громада справді саме така. У ній ремонтуються дороги, будуються дитсадки, відкриваються ФАПи, вуличне освітлення має переважна більшість сіл (а їх тут сьогодні – 35!), 17 навчальних закладів добре оснащені. В  громаді функціонує три амбулаторії та десять ФАПів. З часу об’єднання  велика увага приділяється  ремонту та оснащенню адміністративних будівель старостинських округів, закладів культури й  бібліотек… Отже, зроблено багато. І багато роботи попереду. Таке буває тоді, коли громада дбає про себе і про людей, будує плани та вчасно їх виконує і одразу ставить нові завдання.

Майже два роки Михайло-Коцюбинською громадою керує Ніна Володимирівна Ворох. Компетентна, фахова, досвідчена, котра добре знається на місцевому самоврядуванні. А ще уважна, принципова, до якої завжди можна звернутися з будь-яким питанням.

— Понад 20 років я працювала секретарем Михайло-Коцюбинської ради, розповідає Ніна Володимирівна. – Коли наш голова —Микола Васильович Завальний пішов служити за контрактом, це було майже два роки тому, звідтоді я виконую обов’язки голови ОТГ. Наша громада утворилася в грудні 2016 року. До складу ОТГ нині входить селище Михайло-Коцюбинське і десять колишніх сільрад, тепер — старостинських округів — Андріївський, Ведильцівський, Дніпровський, Жукотківський, Кархівський, Ковпитський, Левковицький, Пльохівський, Мньовський і Шибиринівський. А загалом — 35 сіл. Чекаємо, що разом із виборами до нас приєднається й Пакульська сільрада зі своїми селами. І тоді у нашій громаді буде 41 населений пункт.

— З усього видно, що ваша громада — досить самодостатня.  Загалом, саме такими і мають бути ОТГ, аби розвиватися і рухатися вперед, щоби все працювало на добробут.

— Так, наша громада велика. Одна з найбільших в області. Її площа — 600 кв. км. А населення — майже 11 тисяч.
Такі громади повинні мати після створення немалу субвенцію.

2018 року загальний бюджет громади становив 60, 5 млн; 2019-го — 71, 5 млн. А цьогоріч — 77 млн 600 тис., з них трансфертів із держбюджету — 28, 6 млн, а власний бюджет — 48, 1 млн. Звісно, це завдяки різним компаніям, котрі працюють на  території громади. Найбільший платник податків у нас — ТОВ „Молочна індустріальна компанія” (43,3%), також сама Михайло-Коцюбинська селищна рада. А ще ТОВ «Агрофірма «Іванівка», ТОВ «ЕКО ЕНЕРДЖІ Україна», ТМ «Добродія Фудз», «Чернігіврайагролісгосп», ФГ «Біокарт Агро», ПОП імені Войкова, ПП „Кварцбуд”, Чернігівський цегельний завод №3  і ТОВ «Баришівська  зернова компанія», котра розпочала роботу в аграрному секторі нашої громади недавно. Також Чернігівський прикордонний загін, відколи до нас приєдналося Дніпровське, сплачує нам податки. А ми відтак виділяємо їм кошти для ремонту приміщень. У нас на це затверджена спеціальна програма на сесії.

На базі нашої громади створено комунальне підприємство „Єдність”, воно займається водопостачанням, ремонтами. Також ми купили багато одиниць транспорту і надаємо відповідні послуги. Придбали й подрібнювач гілок, що використовується для  благоустрою і завдяки якому  деякі наші заклади забезпечені  дровами для опалення. Допомагаємо ми і  літнім людям, багатодітним та малозабезпеченим сім’ям. Так само про пальне для пічного опалення домовляємося і з пилорамами, котрі працюють на території ОТГ.

Загалом із підприємцями, які ведуть свій бізнес на території ОТГ, у нас склалися гарні ділові відносини. Ми завжди знаходимо спільну мову і вирішуємо потрібні питання. Нещодавно вітали їх із святом. А торік на базі нашої ОТГ відбувся великий форум з підтримки підприємництва, круглий стіл і тренінг, котрий ми провели разом із Агенцією регіонального розвитку. За допомогою цієї Агенції було створено інвестиційний паспорт своєї громади для залучення інвесторів.

– Школи й дитсадки, загалом, соціальна сфера у вас у пріоритеті.

— Безперечно. В ОТГ працює 9 шкіл – опорною є Михайло-Коцюбинська гімназія – 7 дошкільних навчальних закладів та одна школа мистецтв. До речі, дитсадок у Шибиринівці відкрито недавно. Підвозимо туди діток із Жукоток, Пльохова, Москалів... Маємо шкільні автобуси. Нещодавно придбали ще один, за 2 мільйони гривен, за рахунок інфраструктурної субвенції та бюджету громади. Ми брали участь у програмі уряду Японії „Кусаноне” — підтримки культурних проєктів. І тепер у нашій гімназії облаштовані внутрішні туалети, санітарні кімнати, душові кабіни. Мільйон 200 тисяч нам виділено за японською програмою і 35 тисяч витрачено з нашого бюджету. За останні два роки у нас гарно відремонтовано Михайло-Коцюбинський будинок культури. Встановлено опалення, нові вікна, двері. Утеплено та відремонтовано дах, повністю відновлено каналізацію. Нині розпочали ремонт бібліотеки. А до цього було проведено ремонт даху  поліклінічного  відділення.

— Ніно Володимирівно, ваша ОТГ — наче маленька держава. Як ви з усім справляєтеся?

— Знаєте, якби я не працювала до цього 20 років у місцевому самоврядуванні, не знаю, як би і впоралася з цим. Дуже великий обсяг роботи. Треба добре розумітися на фінансах, економічних нюансах, бути господарем у громаді. Скрізь треба дати лад. Попередній голова підняв дуже високу планку в роботі. І  ми стараємося її тримати й підвищувати. Так, ми потужна громада. І працювати стараємося так, щоби в наших населених пунктах постійно поліпшувалося життя. Загалом, наш виконком працює фахово і конструктивно. Щопонеділка проводяться планірки з апаратом селищної ради, а щоп’ятниці — наради із  в.о. старост округів. Це дозволяє, як кажуть, тримати руку на пульсі та бути в курсі всіх справ і проблем. Наразі вирішуємо питання благоустрою, сьогодні маємо нагальне питання ремонту огорожі кладовищ. Це, загалом, серйозна проблема. Також не забуваємо про своє минуле. Ми відновили багато пам’ятників воїнам, загиблим у Другій світовій війні. Також встановили нові, серед них — і двом загиблим воїнам АТО/ООС.

— Ніно Володимирівно, що головного зроблено за ці роки в громаді та в кожному старостинському окрузі?

— Практично у всіх селах ми зробили якісне вуличне освітлення. Дніпровське, Ковпита та Мньов  приєдналися до нас зовсім нещодавно. Тож Дніпровському ми виділили майже 200 тисяч грн на 500 м огорожі для кладовищ. Село тепер має швидкісний інтернет. Виготовили ПКД для вуличного освітлення. На території школи встановили каруселі й гойдалки. Відремонтували  каналізаційну систему і водогін. Для будинку культури встановили дверні й віконні блоки, купили ноутбук, баян. Замінили електропроводку. Мньовський старостинський округ також підключений до швидкісного інтернету. Тут ми встановили пластикові каналізаційні люки, ліквідували стихійні сміттєзвалища, поставили альтанки на автобусних зупинках, а в будинку культури – енергозберігаючі вікна та дверні блоки й тренажери.

І так у кожному селі… Дбаємо, щоби людям жилося краще з кожним роком. Створюємо комфортні умови для жителів громади. Важливо, що ліквідовано багато аварійних дерев.

— Яка сьогодні головна тема громади?

— Насамперед маємо у Мньовському старостинському окрузі зробити водопостачання, водогін. Це питання №1. У Михайло-Коцюбинському – облаштувати фасад поліклінічного відділення. І відкрити соціальний будинок для літніх людей на території колишньої лікарні. Та соціальне житло. Бо у нас є квартирний облік для дітей-сиріт і прирівняних до них. Маємо ще проблемні питання, це благоустрій ставків, ремонт доріг по селах, проведення вуличного освітлення у віддалених населених пунктах.

— А які дороги на території ОТГ?

— За цей рік нами  було зроблено ямковий ремонт в  селах громади. Також — на шести вулицях Михайло-Коцюбинського.  Купили й укатчик, і вибивач для того, аби самостійно робити не дуже складний ремонт. Хоча вони робляться довше, ніж коли ту ж саму роботу виконують фахівці. Два роки тому ми писали клопотання до голів ОДА, РДА, в Управління капітального ремонту доріг. І держава внесла нас  у  програму Президента «Велике будівництво». Відтак у нас будується дуже гарна дорога  Жукотки — Шибиринівка.

— Маєте в Михайло-Коцюбинському красивий центр із фонтаном.

— Це була мрія нашого голови ОТГ Миколи Завального. І ми втілили її в життя. Нам виділили державні кошти з держбюджету — мільйон гривень. І наша команда відтак доклала багато зусиль. Було чимало обговорень стосовно вкладення цих коштів. І ми таки вирішили осучаснити селище. Фонтан, який кольорово підсвічується увечері,  тепер дуже люблять усі — і юні, й літні люди. Це прекрасна фотозона і крок у сучасний благоустрій.

— Ніно Володимирівно, ви навіть маєте орден. Хоча не тільки завдяки йому вас називають берегинею громади. Це почесно і престижно.

— Я брала участь у проєкті „Я — українка” (це всеукраїнський проект, покликаний втілити народну любов до незламних, сильних жінок, у чиїх очах відображаються світлі образи берегинь. Вони надихають своїм прикладом інших на звершення та відкриття нових горизонтів і можливостей. – Авт.)  Орден мені вручав Леонід Кравчук. Він називається „Берегиня України”. А свій трудовий шлях я почала у Пакульській середній школі. За освітою я вчителька початкових класів. Тому на своїй посаді сьогодні не лінуюся й по кілька разів повторювати людям,  що треба зробити. Так само і вдома (усміхається).

— А у вас велика родина?

— Так. Чоловік Микола Миколайович весь час працював на керівних посадах в районі та області. Донька Людмила – вчителька англійської мови в Чернігівському ліцеї №15. Вони з чоловіком виховують трьох діток. Найменшому Назарчикові нині лише чотири місяці. Син Володимир очолює обласну профспілку агропромислового комплексу, а також він голова молодіжної організації Профспілок України. У них із дружиною двійко дітей. Тому ми велика і щаслива родина.

— У вас море роботи. А є улюблене заняття, аби відволіктися?

— Я обожнюю квіти. І вирощую  й кімнатні, і на вулиці. Люблю дуже орхідеї. І  чорнобривці! На подвір’ї їх ціле море.  А оскільки у нас велика родина, онуки, то люблю балувати всіх смаколиками. Особливо всі люблять млинці. Тож роблю для кожного улюблені — із м’ясом, сиром, вишнями, бананами...

Люблю гостей, люблю людей. Я народилася в Михайло-Коцюбинському. Тут мій дім, моя мала батьківщина. І задля неї, задля громади я працюю. Приймаю людей і на роботі, і вдома.

— На вибори йдете? Будете балотуватися?

 Спочатку не думала. Але люди мене переконали.

Спілкувалася Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото надані ОТГ

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56