Віктор Лозінський знає ціну миру

2020-09-15 12:51

Він — професіонал своєї справи, герой новітньої історії України. За його плечима багаторічна служба Батьківщині та служба в зоні антитерористичної операції. Віктор ЛОЗІНСЬКИЙ — фаховий військовий. Служить у військовій частині Т0500 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Загартований воєнними випробуваннями, він знає ціну миру та людському життю. Вміє цінувати чоловічу дружбу та завжди готовий прийти на допомогу. Для Віктора бути військовим — і почесно, й відповідально водночас. Чоловік ніколи не шкодував про свій вибір і не нарікав на труднощі військової служби.

Перша ротація Віктора відбулася влітку 2015 року. Тоді він отримав наказ про висування до зони проведення АТО для обладнання опорних пунктів і вогневих позицій на всіх лініях оборони.

«По прибуттю до місця дислокації наші військові розмістилися в польовому таборі, який здавався нам, у порівнянні з передовими позиціями, просто п’ятизірковим готелем. Там були створені всі умови для проживання. Навіть гарячий душ був. Ми отримали зброю, техніку і готувалися до ранкового виїзду. Перший виїзд був особливо тривожним, бо ми не знали, що на нас чекає попереду. Тож постійно пересувалися  різними позиціями — Попасна, Зайцеве, Курдюмівка, Золоте, Троїцьке, Кодема тощо. Там познайомилися з багатьма відважними воїнами Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України. Вражало те, що на всіх об’єктах бійці були до нас дуже прихильними. Ми були наче рідні. Нас усюди зустрічали з радістю. Пригощали чаєм, кавою, ділилися їжею. У колі бойо-вих товаришів панувала своя, особлива атмосфера — братня», — згадує Віктор Лозінський.

Опорні пункти та вогневі позиції обладнувалися і вдень, і вночі. На передові позиції висувалися військовими екскаваторами ЄОВ-4421 та автомобілями КрАЗ-255. Траншеї, бліндажі, капоніри, щілини копали попри дощ і спеку. Головним завданням було якнайшвидше обладнати укриття для особового складу та бойової техніки підрозділів Збройних сил України. Адже на той час обстріли велися цілодобово. 

«Особливо мені запам’яталося одне наше завдання. В той день через складну обстановку ми почали свої роботи майже по обіді. Нам треба було облаштувати позицію, яку нещодавно зайняв особовий склад Збройних сил України. Позиція була недостатньо укріплена. Ми поспішали облаштувати бліндаж і зробити на ньому надійний насип. Свою задачу ми виконали вчасно. А наступного ранку, як ми потім дізналися, в нього потрапило три снаряди. І коли наступного дня ми приїхали продовжити роботи на цій позиції, то до нас вийшов увесь особовий склад і дякував нам за врятовані життя. Хлопці сказали, що якби не вчорашній насип на бліндажі, то, можливо, не всі залишилися б живими. Тоді мені запам’яталися слова мого бойового товариша: «Вчорашній день ми прожили недарма». Таких випадків було багато, але найголовніше те, що ми завжди поверталися у повному складі. Продуманими діями нашого екіпажу знаходили вихід зі складних ситуацій. Тому не можу не згадати своїх бойових побратимів Олександра Чаву та Олександра Дундара, з якими ми безстрашно виконували завдання в зонах найбільшого ризику», — розповів військовослужбовець. 

За час перебування в зоні АТО у Віктора сталася найголовніша подія в його житті. У нього народилася донечка. Молодий тато побачив дівчинку, коли їй було два місяці. Згодом Віктор виконував завдання з охорони та оборони важливих об’єктів, мостів та адміністративних будівель у зоні АТО та ООС. Нині продовжує службу у військовій частині. 

«Я хочу побажати всім, хто забезпечує спокій на території нашої держави, міцного здоров’я та витримки. Щоби хлопці поверталися до пункту постійної дислокації тільки у повному складі й тільки з перемогою. Бути військовим — почесно», — каже військовослужбовець. 

Воїни часто не вважають себе героями. Але ми з упевненістю кажемо, що вони наші Герої. Згадати хоча би бійців, які в надзвичайних умовах до останнього відстоювали Дебальцеве, Донецький аеропорт, Іловайськ. Військових, котрі, так само ризикуючи життям, допомагали обладнувати вогневі позиції та опорні пункти. На рахунку був кожен метр нашої землі. І вічна пам’ять тим, хто не повернувся з війни. Слава Україні! Героям слава!

Валентина ОЛЕКСАНДРОВА 
Фото з архіву Віктора Лозінського

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56