Галина Пащенко: Бути як сонце, зігріти всіх

2020-09-14 12:35

Досьє: генеральний директор ТОВ ВТФ «Аве Сан», освіта вища, закінчила Харківський національний економічний університет, за фахом кібернетик, отримувала додаткову освіту в Україні та за кордоном у вигляді всіляких бізнес-тренінгів та курсів.

Більше ніж 10 років була віцепрезидентом Ліги ділових та професійних жінок України, член Спілки жінок Чернігівщини, має почесне звання «Жінка року».

Мати двох дорослих синів, які допомагають їй у бізнесі, та бабуся чотирьох онуків.

Хобі – плавання, лижі, малювання.

Сильна, незалежна й цілеспрямована. Вона не боїться ризикувати, починати нові проєкти та постійно вчиться, удосконалюючи себе. Як їй вдається бути успішною, поєднувати ролі мами, бабусі та керівника великої компанії, розповідає Галина Пащенко, генеральний директор ТОВ ВТФ «Аве Сан».

Замість економіста – в кібернетики

У Чернігові Галина живе з 1976 року, тому давно вважає його своїм рідним містом. А народилася на Харківщині в невеликому селі з дивною назвою Африканівка. Історія розповідає, що назва виникла з імені засновника села, учасника Кримської війни полковника Африканова.

Батьки Галини були простими людьми – тато працював у колгоспі на складі, а мама йому допомагала. Батько сам вивчився грі на баяні, дуже добре майстрував – сам побудував будинок, прикрасив його і зробив усі меблі.

– У нього були золоті руки! – згадує Галина. – Він навіть на пенсії всю зиму лобзиком із фанери випилював різьблені квіти, листочки, розфарбовував їх. А потім навесні прибивав на штахетник – і весь наш паркан був прикрашений квітами! У нас був найкрасивіший у селі будинок...

Незважаючи на те, що батько Галини закінчив усього сім класів, він увесь час прагнув до знань – дуже шкодував, що йому не вдалося здобути вищу освіту. І своїм дітям – а їх у сім’ї було четверо – батьки хотіли зовсім іншу долю. Галю тато бачив економістом. Йому здавалося, що це пригожа робота для жінки.

Але Галина твердо вирішила, що буде математиком – дуже любила цей предмет, брала участь у всіх районних та обласних олімпіадах. Приїхала до Харкова вступати до вишу і тут, мабуть, втрутилася доля: приймальна комісія не працювала... Щоб не втрачати час, вирішила йти в сусідній інститут на факультет кібернетики. Це був 1970 рік, зоря програмування і комп’ютерів.
Захистивши диплом, отримала розподіл до Одеси. Через рік вийшла заміж і переїхала до Чернігова.

Своя справа

Галина почала працювати програмістом відділу математики ВНДІМСВа (Всесоюзного науково-дослідного інституту машин із виробництва синтетичних волокон). Саме там вона й отримала перші навички ведення бізнесу і зрозуміла, чим надалі хоче займатися.

У 1991 році вона з ВНДІМСВу звільнилася. Скооперувавшись із товаришами, продовжувала писати програми, потім вони продавали зібрані власноруч модулі й нарешті продали свій перший комп’ютер. І побачили, які відкриваються перспективи.
Але нагрянув розвал Союзу. Багато хто їхав за кордон у пошуках ліпшого життя, і в якийсь момент сини Галини теж почали говорити про від’їзд. Але мама змогла знайти потрібні слова, щоб вони не приймали поспішних рішень.

– Я займалася програмуванням, додавалися ще якісь види діяльності... Гроші на життя були. І в принципі я розуміла, що у всіх – абсолютно однакові можливості. Не важливо, хто ти. Чи ти був партійним працівником, просто робочим або інженером. У кожного однакові умови для початку бізнесу були. І я сказала дітям: «Ми зараз починаємо будувати молоду країну. Ви хочете поїхати? Але в Штатах люди свою країну самі побудували. Чому ви вважаєте, що повинні приїхати на готове? Це найпростіше. А ви побудуйте для себе будинок такий, як ви хочете! Усе від вас залежить, від молоді – що ви собі побудуєте, там ви і будете жити, і дітям вашим дістанеться те, що ви зараз зробите». Це була моя тодішня позиція, і, напевно, так само я б сказала й зараз, – згадує Галина.

Саме тоді вона і зрозуміла, що настав час відкрити свою справу.

Здрастуй, сонце!

Коли в родині обговорювали ідею, Галина сказала, що дуже хоче, щоб у назві фірми було щось сонячне. Довго радилася з дітьми, і молодший син придумав: «Аве Сан» – «Здрастуй, сонце!» Хоча аве – латинською, а сан – англійською, але звучало красиво і всім сподобалося. Так 27 років тому в Чернігові з’явилася одна з найуспішніших компаній українського ринку – фірма «Аве Сан».

Складнощів, звичайно, було багато, розповідає Галина. Тоді важко було «не потрапити на кидки». Вона завжди була обережною. Від безглуздого ризику утримували діти. Тому доводилося обмірковувати кожний крок. Але одного разу не розрахувала... І серйозно «потрапила» на гроші. Було дуже важко, висів кредит у банку... А фірма мала чудову кредитну історію – і тут таке! Потрібно було робити вигляд, що нічого не трапилося, і намагатися з банком якось розплатитися... Як пізніше виявилося – звичайно ж, банк знав. Але банк робив вигляд, що він не знає, а Галина вдавала, що в неї все в порядку. У підсумку всі борги було закрито, історія закінчилася добре.

Приводи для гордості є

Сьогодні виробничо-торгова фірма «Аве Сан» відома по всій Україні. Це потужна компанія, що займається будівництвом, автоматизацією торговельних і промислових підприємств, сонячною енергетикою та іншими напрямами діяльності. Чернігівці теж із нею знайомі, адже саме «Аве Сан» є генеральним підрядником із будівництва мережі соціальних магазинів «АТБ».

І, звичайно, всі ці роки біля керма компанії стоїть Галина Пащенко. Тільки зараз поруч із нею її підтримка й опора – сини, які пройшли всі щаблі кар’єрних сходів: від робітників до керівників. А як інакше, вважає Галина, адже вони повинні розуміти, як і що працює, перш ніж приймати самостійні рішення.

– Мені подобається вислів: «Краще бути першим, ніж найкращим». І ми намагаємося у всьому бути першими. У нас чудовий колектив – це привід для гордості. Є люди, які працюють із нами вже довгі роки. Я в них упевнена й можу на них покластися в усьому, – каже Галина.

Небайдужість – місток між бізнесом і суспільством

«Аве Сан» – справа всього життя Галини. Але було б неправильним сказати, що життя її обмежується винятково роботою. Зараз фірма працює як добре налагоджений годинниковий механізм – без збоїв і зупинок. Тому іноді можна взяти паузу й озирнутися навколо.

І побачити, наприклад, що хтось потребує допомоги. «Бути як сонце, зігріти всіх» – один із її улюблених висловів. Вона багато допомагає, але не любить говорити про це – добро потрібно робити тихо, вважає Галина. Але друзі потихеньку розповідають, що до неї звертається багато хто. Для кожного вона намагається знайти добре слово, підтримати в скрутних життєвих обставинах. Вона постійний учасник благодійних аукціонів. Не відмовляє і в проханнях. Так, деякий час тому вона посприяла у придбанні нового інвалідного візка для чернігівської дівчинки–танцівниці, яка займається танцями на візках...

Галина бачить, як змінюється місто. І це чудово! Значить, по-хазяйськи підходить до вирішення питань мер. У нас, вважає Галина, цю посаду занадто політизують. Управління містом – це правильна господарська діяльність. Вона знає, як часом буває важко вирішити якесь питання навіть на виробництві. А тут – масштаб! Але як керівник із великим досвідом бачить, де ще потрібно попрацювати, що і як потрібно виправити. І вона готова підказати й допомогти, адже місто, як і його мешканці, повинно бути благополучним.

Зустрічаючись із людьми, Галина не обіцяє неможливого. Вона звикла ставити перед собою конкретні цілі та відповідати за результати роботи.

– У мене є репутація, яку я заробляла роками. І тому я маю зробити те, що зараз пообіцяю. А я обіцяю працювати на совість. По-іншому я просто не вмію, – каже Галина Пащенко.

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56