Олександр Зуб: «Вчасне обстеження в 99% може врятувати життя»

2020-09-03 08:18

Правду кажуть: у талановитих батьків і діти талановиті! Син відомого в Чернігові лікаря-онколога Валерія Зуба Олександр продовжує справу батька, працюючи онкогінекологом у Чернігівському медичному центрі сучасної онкології.

— Олександре, ви обрали свій професійний шлях за покликанням, або, можливо, через те, що ваш батько також лікар?

— Ще з юних років батько неодноразово брав мене до себе на роботу в лікарню, і  там, в ординаторській, я чекав на нього, спілкуючись із медсестрами. В 9-му класі вирішив обрати основними предметами в школі біологію та хімію, які були мені потрібні для вступу у вищий навчальний заклад. Після школи став студентом Української медичної стоматологічної академії в Полтаві.

— Стоматологом бути не хотілося?

— Ні, я не уявляв себе в цій сфері. Отож навчався на  лікувальному факультеті. На шостому курсі  обрав спеціалізацію «акушерство та гінекологія». Попереду було три роки навчання за спеціальністю в лікарнях Києва та Чернігова. Згодом отримав спеціалізацію з онкогінекології, а цьогоріч – із клінічної онкології для того, щоби поглибити свої знання з онкології.

— Батько підтримував ваш вибір чи навпаки, можливо, відмовляв?

— Протягом усього навчання я отримував цінні поради від батька.

Найвідповідальнішим і фінальним етапом в академії було обрання спеціальності, а тому – до кого звернутись, як не до батька, а, за сумісництвом, і практикуючого лікаря з багаторічним досвідом роботи?

— Чому ви захотіли бути саме “жіночим лікарем”?

— З пацієнтками-жінками набагато простіше, мені здається.

— Часто говорять, що чоловіки-гінекологи, так як і шеф-кухарі, кращі спеціалісти в цих професіях, ніж жінки, чи не так?

— Якщо людині подобається те, чим вона займається, і вона виконує цю роботу на відмінно, то, на мою думку, неважливо, чоловік це чи жінка. Але, до прикладу, в онкології оперативні втручання тривають по 8-12 годин, що фізично дуже виснажує, тому чоловікам у цьому плані значно легше.

— Розкажіть, будь ласка, про дослідження, які ви запровадили у вашому відділенні клінічної онкології та гінекології.

— Сьогодні маємо 3 активні дослідження, що надає змогу абсолютно безкоштовно лікуватись та обстежуватися пацієнткам із раком яєчників і матки. До кінця року плануємо запустити ще 5, що дасть можливість пацієнтам із пухлинами нирок, шлунку, стравоходу та легень лікуватись надсучасними препаратами! Проведення клінічних випробувань – найкоротший шлях до інноваційних ліків.  Сьогодні в Україні проводиться трохи більше 500 клінічних досліджень. Це небагато. Так, кількість активних клінічних досліджень у Німеччині – майже 19 тисяч, у Британії – понад 5 тисяч, аналогічно понад 5 тисяч у Франції, у Швейцарії – понад 2 тисячі, у сусідніх Польщі – понад 3,5 тисячі, в Угорщині – майже 2,5 тисячі.

— Розкажіть про цю процедуру від самого початку.

— Розпочати клінічні дослідження на базі закладу – надзвичайно складна справа. Головними критеріями відбору лікарні стають кількість і складність здійснених оперативних втручань, рівень післяопераційних ускладнень, фаховість кадрового потенціалу, наявність сучасної матеріально-технічної бази, використання прогресивних методик лікування та їхня доступність для пацієнта. Також необхідно пройти велику кількість тренінгів як в Україні, так і закордоном. Знання англійської мови на високому рівні – також першочергова річ.

У нашому випадку все почалось із вступу до Асоціації онкогінекологів Центральної та Східної Європи (CEEGOG). Ця організація згуртовує навколо себе найкращі заклади Європи. Нашу державу представляють чотири медичні заклади, серед яких і Чернігівський медичний центр сучасної онкології. Також цього року ми стали членами Північної асоціації онкогінекологів, рішення про прийняття нашого закладу приймалося в Осло.

Від моменту затвердження лікарні як бази клінічного дослідження до його початку минає близько року. За цей час декілька разів перевіряється як медична установа, так і персонал лікарні. Якщо немає жодних зауважень, ми переходимо до наступного етапу, а саме: можливості почати лікувати хворого.

— Що дає участь у клінічному випробуванні пацієнту?

— По-перше, безоплатне лікування. Пацієнта забезпечують не лише лікарськими засобами, а й необхідними обстеженнями. По-друге, постійний нагляд лікаря! Згідно з протоколами клінічних досліджень, лікар несе відповідальність за пацієнта ще й перед компанією-спонсором, тому спостереження в рамках дослідження більш пильне. У пацієнта є контакти не тільки лікаря, але й головного дослідника – пацієнт може дзвонити йому в будь-який час, якщо раптом йому стане погано.

По-третє, чітке дотримання термінів лікування. Клінічне дослідження – змодельований ідеальний світ, де всі медичні процедури проводяться вчасно.

По-четверте, пильний контроль побічних ефектів. Якщо у звичайній клінічній практиці лікар може проігнорувати нудоту в пацієнта, то в рамках дослідження він зобов›язаний показати це в документах. Якщо він цього не робить, то порушує стандарт проведення клінічних досліджень, ризикує репутацією і, як наслідок, дослідницької кар›єрою. Жодна – навіть найнезначніша скарга не – залишиться без уваги, пацієнт негайно отримає допомогу.

Також пацієнт має доступ до інноваційних лікарських засобів. Саме такі ліки – єдина надія на  життя, наприклад, для пацієнтів із онкозахворюваннями на стадіях, коли вже жоден метод лікування не допомагає.

Що також важливо, це високий рівень захищеності. Пацієнт бере участь у дослідженні лише за власним бажанням – після підписання інформованої згоди отримує страхування на час участі в дослідженні й має право вийти з нього в будь-який момент проведення.

Крім того, Державний експертний центр регулярно перевіряє, чи відповідає хід проведення клінічного випробування заявленим при отриманні дозволу документам. Якщо ні, то дослідження призупиняють до усунення недоліків або ж повністю припиняють його проведення.

— Скільки в середньому пацієнтів беруть участь у клінічних дослідженнях в Україні?

— В один протокол включається близько 1500 пацієнтів у всьому світі. На Україну виділяється лише до 40-50 місць. Але ці цифри не є остаточними, для кожного протоколу своя кількість пацієнтів.

— Чоловіки також можуть брати участь у дослідженнях?

— Так. Ми зараз ведемо переговори стосовно запуску досліджень при раку шлунку, стравоходу, нирок та легень.

— Чи не бояться пацієнти?

— Вони ставляться до цього по-різному. Але боятися цього не потрібно! До прикладу, в США практично всі пацієнти з онкологічними захворюваннями намагаються потрапити в таку програму! Тому що це доступ до інноваційних, надсучасних препаратів.

Лікування ж коштує чималих коштів, то чому б не погодитися на безкоштовну програму...

Наприклад, зараз ми проводимо дослідження раку яєчників. Ця програма розрахована на 5 років і включає в себе курси хіміотерапії, КТ  кожні 4 місяці, а після завершення хіміотерапії впродовж 3 років пацієнти отримують щодня спеціальний препарат у таблетках, щоб захворювання не повернулося. Цей препарат уже є в продажу, й місячний курс лікування коштує близько 120 000 гривень. Зрозуміло, що лише деякі пацієнти можуть собі це дозволити, а в більшості випадків у людей бракує коштів на лікування.

— Ви бачите позитивні результати таких досліджень?

— Так, звісно, якщо брати пацієнтів, котрі беруть участь у дослідженнях із патології раку яєчників, і тих, хто не погодився, то прогрес у першому випадку – помітний.

І хочу наголосити пацієнтам – перед тим, як витрачати шалені кошти (десятки і сотні тисяч гривень) на лікування, пошукайте клінічні дослідження, де лікування та обстеження будуть абсолютно безкоштовними.

— У вашому відділенні тепер успішно робляться операції і за допомогою нового лапароскопічного апарату. Розкажіть про нього.

— Досить серйозно ми почали займатися операціями з  лапароскопічного доступу з 2016 року. Нині, практично, всю як онкологічну, так і доброякісну патологію ми можемо прооперувати за допомогою лапароскопії. Оперативна лапароскопія – сучасний високотехнологічний метод проведення операцій, при якому хірург отримує доступ до органу через невеликі проколи. Відеокамера зсередини тіла пацієнта передає зображення на екран монітора. Це дозволяє хірургу з максимальною деталізацією бачити всі органи й утворення та за допомогою спеціального обладнання виконувати точні маніпуляції. Завдяки новітнім технологіям, фахівець на екрані монітора бачить операційну ділянку набагато краще, ніж при класичній хірургії, коли лікар покладається тільки на власний зір. На тілі пацієнта виконуються лише три невеликі розрізи від 0,5 до 1 см замість великого розрізу черевної стінки. Як фахівець я можу звернути увагу на такі переваги лапароскопічного доступу: повний гемостаз; під час операції тканини менше травмуються; максимально високі темпи загоєння і реабілітації; практично повна відсутність післяопераційних ускладнень; існує можливість одномоментного виконання хірургічного втручання на декількох органах і, звичайно,виражений косметичний ефект.

У цьому напрямку ми досить швидко розвинулись і вже проводимо навчальні курси, в яких беруть участь лікарі з усієї України та з-за кордону. Наступна школа запланована на жовтень цього року.

— А ви, Олександре, часто відвідуєте курси підвищення кваліфікації та конференції?

— Намагаюся щомісяця відвідувати закордонні конференції. Одні з останніх поїздок – місячне стажування в головному онкологічному центрі Франції та тижневе стажування у Шанхайському центральному онкологічному центрі. Зрозуміло, що з технічного оснащення ці заклади одні із найсучасніших. За обсягом  же виконання оперативних втручань –  не відрізняються від наших центрів.

— Лікують такими ж препаратами, як і в нас?

— Так, протоколи лікування онкологічних хворих в кожній країні практично однакові.

— До вашого центру може потрапити кожен, хто захоче?

— Так, звісно, до нас часто звертаються пацієнти і з доброякісними захворюваннями на консультацію.

— Що б ви порадили дівчатам та жінкам стосовно того, як попередити хворобу? Як заохотити відвідувати гінеколога, бо багато хто, на жаль,  нехтує своїм здоров’ям…

— У більшості випадків можна попередити онкологічні захворювання. Для цього розроблені скринінгові програми, які для чоловіків та жінок різні. Хоча би раз на рік потрібно робити плановий огляд у гінеколога, мамолога, УЗД, мазки на цитологію. Починаючи із 45 років, бажано пройти колоноскопію, щоби профілактувати рак товстого кішківника, і гастроскопію, аби попередити рак шлунку. Колоноскопію рекомендується робити раз на 5 років і кожні 2 роки здавати кал на приховану кров – це у 99% може попередити рак товстого кишківника. Чомусь багато хто про це не знає і не робить профілактику. Для профілактики раку шийки матки розроблені спеціальні вакцини, ефективність яких доведено в світі. В розвинених країнах це поставлено в графік щеплень.

— Гастроскопія і колоноскопія, напевно, – досить неприємні процедури, і тому їх часто пацієнти не хочуть робити...

— Сьогодні вони проводяться під наркозом.

— Олександре, ви переконані в тому, що обрали правильний для вас шлях, упевнено рухаєтеся далі. А яке у вас життєве кредо?

— Постійно розвиватися та дізнаватися нове – це основне моє правило!

Спілкувалася Поліна МОГИНСЬКА
Фото надане респондентом

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56