В умовах боротьби з країною-окупантом патріотичне виховання молоді в Україні стає стратегічною складовою національної безпеки України. Вже сьомий рік ціною життя Героїв Небесної сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів країна відстоює свободу і територіальну цілісність.

Боротьба з російськими окупантами викликала  хвилю патріотизму, яка сколихнула всю Україну. Адже у цілих поколінь українців раніше формували почуття національної меншовартості, комплексу неповноцінності, навіювали переконання в перевазі «старшого брата». А також намагалися позбавити усіх ознак культурної та духовної самостійності. Як триває народження «нового українця», Promote Ukraine запитало у експертів.
     
Михайло Роль, незалежний політичний експерт, громадський діяч:

«Патріотичне виховання молоді, яка нині не випускає з рук гаджетів – надважливе. Необхідно мати державну стратегію патріотичного виховання підростаючого покоління.  Що саме слід зробити в цьому напрямку:

1. Доцільно розглянути питання щодо створення при Раді національної безпеки і оборони України постійно діючого Координаційного центру з питань національно-патріотичного виховання, із залученням представників зацікавлених міністерств, відомств, громадськості, ЗМІ, духовно-релігійних, волонтерських та інших організацій.
2. Національно-патріотичне виховання молоді має бути складовою формування національно-державницького світогляду всіх українців. Адже, наприклад, досі  багато політиків, експертів, журналістів називають Україну «багатонаціональною» державою. Насправді, багатонаціональним був Срср, а Україна – це не Срср в мініатюрі. У нас етносів багато, а нація одна – українська! Принцип простий – єдина держава, єдина нація, єдина державна мова.
3. Потрібно визначитися з термінологією, щоб журналісти не поширювали у ЗМІ небезпечні для нацбезпеки й іміджу України кліше на кшталт «війна (конфлікт) в Україні» – замість правильного «війна проти України», «лінія розмежування» – замість правильного терміну «лінія фронту», «бойовики» – замість «російські найманці». Щоби журналісти не писали абревіатуру квазідержав «лнр-днр» великими буквами тощо.
4. Важливий момент для патріотичного виховання цього й наступних поколінь – необхідність правдиво вказувати на могилах причину загибелі у новітній війні наших бійців. Як правило, там вказують: «Загинув під час АТО (ООС)». Потрібно писати, наприклад, так: «Загинув від рук російських окупантів». Потрібно змалечку виховувати у дітей повагу до української мови (однієї з найдавніших, якою говорили київські князі), до національно-державних символів: Герба, Прапора, Гімну, Конституції України.
5. Популяризацію української мови слід здійснювати, насамперед, через українську пісню. Варто при цьому використовувати нестандартні підходи. Наприклад, заслужений артист України Володимир Вермінський записав понад 20 світових хітів мовами оригіналу і в українському перекладі.
6. Наступним важливим аспектом у формуванні патріотизму є школа. Вона повинна надати кожному своєму учневі необхідні умови для його розвитку, щоби підготувати його до виконання у майбутньому своїх сімейних та громадянських зобов’язань, заснованих на принципах солідарності, демократії, терпимості, справедливості і свободи. Надзвичайно важливий аспект патріотичного виховання у школі – шкільні церемонії, у яких діти та молодь беруть участь. Це різного роду державні та шкільні урочистості, в основі яких закладена повага до національних символів, таких, як Гімн, Герб і Прапор». 

Каріна Дорошенко, кураторка проекту «Поєднані», активістка організації «Українська молодь»:

«Проєкт «Поєднані» був започаткований у 2017 році. Ідея – в поєднанні військових персоналій ХХ і ХХІ століть, які народжені на одній території, але обоє захищали українську державу.

Представники ХХ століття – армія УНР, бійці УПА, члени ОУН.

Представники ХХІ століття – військові, які захищають країну в неоголошеній російсько-українській війні на сході України з 2014 року.

Запланована серія з 20 плакатів у процесі реалізації проекту доповнилася відеоінтерв’ю з українськими військовими сьогодення. Це короткі ролики про мотивацію, про вибір, про думки героя в бойових діях.

Первинно проект був націлений на руйнування стереотипів, що патріотизм притаманний виключно воякам ХХ століття. У ХХІ столітті вихідці з Донеччини і Луганщини захищають Україну пліч-о-пліч із мешканцями інших регіонів.

Після успішної реалізації проєкту про донбасівців було вирішено зробити проект всеукраїнським. Адже він привертає увагу до коріння і додатково дає можливість молоді пишатися Україною і своєю малою Батьківщиною, якщо вони народилися в тій же області, про яку робили проєкт.

Так, у 2018 році презентовано проект про військових з Криму, а також Запоріжжя та Херсонщини. «Південь смалить» – гасло проєкту 2018 року.

У 2019 році було розказано історії військових із Одещини, Миколаївщини та Кропивниччини.

Ролики і плакати ми показуємо на різних заходах національно-патріотичного виховання. Зокрема, демонстрували у  військовому ліцеї «Сокіл» у Кропивницькому, на конференціях до дня Героїв, зустрічах зі школярами до Дня Соборності.
 
Олександр Закриничний, правозахисник, голова ГО «Єдина надія!»:

«Різні країни світу по-різному здійснюють патріотичне виховання молоді залежно від ступеня участі держави в цьому процесі. Наприклад, у США навчають американських дітей з дитинства виявляти  повагу та любов до державної символіки. І це ми можемо констатувати через кіноіндустрію. До речі, у значній частині американських начальних закладів навчальний день починається із Клятви вірності прапору, зміст якої наступний: «Я клянуся у вірності прапору Сполучених Штатів Америки і Республіці, яку він символізує, одній нації під Богом, неподільній, із свободою та справедливістю для всіх». Важливим інститутом вияву та виховання патріотизму є Збройні сили США. Американці вважають, що служба в лавах Збройних Сил Америки – це гідно та патріотично».

Кожна країна світу самостійно визначає та обирає засоби для підвищення патріотичного духу своїх громадян. Одні запроваджують патріотичні настанови через заохочування добровільної участі громадян у процесі вирішення суспільних проблем. Інші країни контролюють цей процес на законодавчому рівні. Або надають перевагу громадянському вихованню, в основі якого покладено реалізацію прав і свобод людини та громадянина.

Разом із тим, Україна під час реалізації концепції «Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на 2020 – 2025 роки» має враховувати вже набутий досвід провідних країн світу для вибору необхідних для цього інструментів. І для подальшого адаптування їх до сучасних реалій та потреб. Адже на сьогоднішній день соціальні дослідження показують, що є високий показник готовності до еміграції серед української молоді. Вказана проблематика зумовлює необхідність у прийнятті на законодавчому рівні необхідних механізмів та методів національно-патріотичної роботи з молоддю.

Наталя ТОЛУБ
На фото до статті – постер із проєкту «Поєднані»
Світлини надані авторкою